Ухвала

від 15.05.2018 по справі 911/960/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" травня 2018 р., м. Київ           Справа № 911/960/18

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза Андрія Федоровича, розглянувши заяву від 10.05.2018 № 0110-2018 Приватного підприємства "ВЕГА-11" (08073, Київська обл., Макарівський район, с. Яблунівка, вул. Радянська, буд. 3, код ЄДРПОУ 40102560) про забезпечення позову, що буде ним поданий до Фермерського господарства “Панасенко” (07053, Київська обл., Поліський район, смт. Красятичі, вул. Жовтнева, буд. 10, код ЄДРПОУ 38589278) про стягнення заборгованості у сумі 1848259,25 грн,

ВСТАНОВИВ:

10.05.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява від 10.05.2018 № 0110-2018 Приватного підприємства "ВЕГА-11" про забезпечення позову, що буде ним поданий до Фермерського господарства “Панасенко” про стягнення заборгованості у сумі 1848259,25 грн, шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 1848259,25 грн, що знаходяться на банківських рахунках Фермерського господарства “Панасенко”.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Обґрунтовуючи подану заяву, заявник зазначає наступне. 15.12.2017 між заявником (перевізник) та Фермерським господарством “Панасенко” (замовник) було укладено договір про перевезення вантажів територією України № 15, за умовами якого перевізник зобов'язався доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником ватаж, а замовник зобов'язався своєчасно оплачувати послуги перевізника. На виконання умов договору в період з 10.01.2018 по 24.01.2018, перевізником було виконано перевезення вантажу загальною вартістю 1848259,25 грн, що не були оплачені замовником, хоча строк оплати настав. На підтвердження вказаних обставин заявник подає копії товарно-транспортних накладних за зазначений період. Також, заявник зазначає, що звертався до замовника з претензією (копія додана до заяви), яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що відповідач не виконав умови договору, ухиляється від телефонних дзвінків та письмових контактів з позивачем, не відповів на претензію, що направлялась позивачем на юридичну адресу відповідача. Крім того, позивач зазначає, що згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутний капітал відповідача складає лише 1000,00 грн, тож у випадку виведення коштів з його розрахункових рахунків та відчуження належного йому майна, виконання рішення суду буде неможливим. Крім того, основною діяльністю боржника є вирощування зернових культур, проте останній не має відповідного устаткування у власності, у зв'язку з чим у випадку виведення коштів з його рахунків, виконання рішення шляхом звернення стягнення на його майно буде неможливим.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд, розглянувши подану заяву, зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 23.03.2010).

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016).

Так, заявником не надано суду жодних доказів того, що відповідач має намір ухилитися від виконання рішення суд, як то доказів які б підтверджували факт розпродавання заявником майна, або ж виведення коштів із рахунків. Крім того, заявником також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач ухиляється від телефонних дзвінків та письмових контактів з позивачем.

Крім того, заявником на підтвердження суми заборгованості надано копії товарно-транспортних накладних за період з 10.01.2018 по 17.01.2018, водночас, з останніх неможливо встановити вартість перевезення та порядку оплати таких послуг, актів виконаних робіт заявником до заяви не додано. Крім того, товарно-транспортні накладні надані не за весь період, на який посилається заявник, позаяк в заяві ним зазначено період перевезення з 10.01.2018 по 24.01.2018.

Також, обґрунтовуючи факт настання строку оплати, заявник посилається на умови договору про перевезення вантажів територією України № 15 від 15.12.2017, його ж зазначає як додаток до заяви. Водночас, відповідно до акту № 07-13/79/2018 від 10.05.2018, складеного посадовими особами відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції (Канцелярія) апарату господарського суду Київської області, судом встановлено, що заявником не додано копії такого договору до заяви. Відтак, суд не може встановити дійсних умов, згідно яких здійснювалось перевезення та порядку оплати наданих послуг, що був погоджений сторонами.

Відповідно до ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У рішенні ЄСПЛ «Волошин проти України» зазначено - ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін (див. рішення у справі «Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства» (Steel and Morris v. the United Kingdom), заява № 68416/01, п. 59, ECHR 2005). Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (див. рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росіїосії» (Batsanina v. Russia), заява № 3932/02, § 22).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявником не доведено факту того, що відповідач має намір ухилитися від виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, не доведено вчинення відповідачем дій направлених на відчуження його майна, а також не доведено факту ухилення від будь-яких контактів із позивачем. Отже, заявником не обґрунтовано яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, у випадку задоволення позову.

З огляду на викладене, суд вважає подану заяву безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви від 10.05.2018 № 0110-2018 Приватного підприємства "ВЕГА-11" про забезпечення позову, що буде ним поданий до Фермерського господарства “Панасенко” про стягнення заборгованості у сумі 1848259,25 грн.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 15.05.2018.

Суддя                               А.Ф. Черногуз