Рішення

від 10.05.2018 по справі 917/328/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018 Справа № 917/328/18

за позовною заявою Фермерського господарства "Росток-2004", 64670, с. Нова Іванівка Лозівський район, Харківська область, 64670

до Приватного підприємства "ТМ-Новатор", АДРЕСА_1, 39627

про стягнення 271 500,00 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар Тертична О.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Фермерське господарство "Росток-2004" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "ТМ-Новатор" про стягнення 271 500,00 грн. заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №ДГ-07 від 07.03.2017 р.

Позивач зазначав, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору поворотної фінансової допомоги №ДГ-07 від 07.03.2017 р. він платіжним дорученням №61 від 07.03.2017р. перерахував на поточний рахунок Відповідача грошові кошти в сумі 250 000,00 грн., проте в порушення умов Договору Відповідач не повернув суму позики.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 250 000,00 грн. основного боргу, 21 500,00 грн. пені, а також понесені ним по справі витрати.

При цьому, в позовній заяві позивач просив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 03.04.2018 р. господарський суд прийняв дану позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні; судове засідання у справі призначити на 19.04.2018 р. - 9 год. 00 хв.; викликати відповідача у судове засідання; визначити відповідачу строк до 19.04.2018 р. для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; запропонувати сторонам, зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Відповідач на виклик суду в судове засідання 19.04.2018 р. не з'явився, в строк до 19.04.2018 р. заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надіслав.

Ухвала суду від 03.04.2018 р. направлена на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві, отримана відповідачем 12.04.2018 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.04.2018р. відкладено розгляд справи на 10.05.2018, запропоновано сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, постановлено викликати учасників справи в засідання, попередити сторін про наслідки неявки в судове засідання, передбачені ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

23.04.2018 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 267 863,01 грн., в тому числі 250 000,00 грн. основного боргу, 17 863,01 грн. пені.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.

05.05.2018 позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судове засідання 10.05.2018 представники сторін не з'явилися, про час і місце його проведення повідомлені у встановленому порядку.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача та не подання ним відзиву на позов у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

07.03.2017р. між Фермерським господарством РОСТОК-2004 (надалі - Позивач, кредитор) та Приватним підприємством ТМ-НОВАТОР (надалі - Відповідач, позичальник) укладений Договір поворотної фінансової допомоги №ДГ-07 (надалі - Договір), за умовами якого, Кредитор зобов'язується надати Позичальнику безвідсоткову цільову позику, яку Позичальник зобов'язується повернути у визначений Договором строк (п. 1.1. Договору).

Розмір позики сторонами встановлений в сумі 250 000,00 грн. (п.3 Договору), а термін позики до 31.12.2017р. (п. 5.1. Договору).

Також сторонами встановлено, що по закінченню терміну позики, вона протягом 3-х діб повертається Кредитору у безготівковому порядку шляхом перерахування необхідних коштів на розрахунковий рахунок Кредитора (п.6.1.).

Позивач вказує, що на виконання умов Договору він перерахував на поточний рахунок Відповідача грошові кошти в сумі 250 000,00 грн.

В підтвердження вказаного позивач надав платіжне доручення №61 від 07.03.2017р.

За твердженням позивача, Відповідач не повернув Позивачу суму позики, заборгованість становить 250 000,00 грн.

У зв'язку із виникненням заборгованості Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 08.02.201р. за вих. № 08/02-6, запропонувавши перерахувати в найкоротший термін суму заборгованості.

Отримання претензії Відповідачем 14.02.2018р. підтверджується розпискою у повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №6460204406718.

Як зазначає позивач претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вважаючи свої права порушеними відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 250 000,00 грн. основного боргу, 17 863,01 грн. пені.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору Позивач платіжним дорученням №61 від 07.03.2017р. перерахував на поточний рахунок Відповідача грошові кошти в сумі 250 000,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №61 від 07.03.2017р.

Як встановлено судом відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення наданих позивачем коштів за договором надання поворотної фінансової допомоги №ДГ-07, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 250 000,00 грн., що не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу коштів (поворотної фінансової допомоги) на суму 250 000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повернення коштів за договором надання поворотної фінансової допомоги №ДГ-07 від 07.03.2017 р. та факту наявності заборгованості у розмірі 250 000,00 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 250 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 17 863,01 грн. за період з 04.01.2018р. по 26.03.2018р. (86 календарних днів).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ст. З Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у разі настання прострочення Позичальник сплачує Кредитору штраф в розмірі 10% від суми договору, а також сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення повернення позики.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано пеню.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені у розмірі 17 863,01 грн., суд вважає його таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування.

За даних обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені є обгрунтованими та такими, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

У даній справі позивачем подано суду орієнтовний розрахунок судових витрат, згідно якого він, окрім витрат по сплаті судового збору, поніс витрати на оплату послуг адвоката відповідно до умов договору правничої допомоги.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача у розмірі 4017,95 грн. (виходячи з суми позову з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову повернуто позивачу ухвалою від 10.05.2018р.

Щодо відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач вказує, що у зв'язку порушенням Відповідачем умов договору, Позивач був змушений звернутися за отриманням правничої допомоги до адвоката, уклавши 01.02.2018р. відповідний договір із Додатковими угодами №2(ДГ-07) від 12.02.2018р. та №4(ДГ-07 від 19.03.2018р.

За умовами зазначеного договору із відповідними додатковими угодами, адвокатом надані Позивачу юридичні послуги як на стадії досудового врегулювання спору, так і на стадії оформлення та подання позовної заяви до суду.

У позові позивач зазначає, що розмір фактично понесених ним витрат на оплату послуг адвоката на момент подання позову становить 4 550,00 грн., в тому числі 800,00 грн. на стадії досудового врегулювання спору та 3 750,00 грн. на стадії оформлення позовних документів до суду. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, який Позивач очікує понести становить 3 750,00 грн. та підтверджується умовами укладеного з адвокатом договору. Загальний розмір витрат Позивача на правничу допомогу становить 8 300,00 грн. Детальний попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат Позивачем долучений до матеріалів позовної заяви.

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правової допомоги із Додатковими угодами №2(ДГ-07) від 12.02.2018р. та №4(ДГ-07 від 19.03.2018р., укладений між ним та адвокатом ОСОБА_1, звіти адвоката про надання правничої допомоги, акти надання послуг адвоката, рахунки на оплату, а також докази оплати правничої допомоги позивачем у сумі 4 550,00 грн. Докази понесення витрат на оплату послуг адвоката, зазначені позивачем у позові та розрахунку судових витрат як такі, які він очікує є понести у розмірі 3 750,00 грн., в процесі розгляду справи позивачем не надавалися.

З огляду на надані докази, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 4 550,00 грн. (що підтверджений матеріалами справи) є співрозмірним наданому об'єму адвокатських послуг, оскільки адвокат був присутній в судовому засіданні 19.04.2018р. та здійснював представництво відповідача, складав заяви по суті та процесуальні заяви, клопотання).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, тому витрати, пов'язані на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТМ-Новатор" (АДРЕСА_1, 39627, Код 34397810) на користь Фермерського господарства "Росток-2004", 64670, с. Нова Іванівка Лозівський район, Харківська область, 64670, код 32414273) 250 000,00 грн. основного боргу, 17 863,01 грн. пені, 4017,95 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору, 4 550,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.05.2018р.

Суддя Киричук О.А.