Рішення

від 08.05.2018 по справі 922/632/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2018 р.м. Харків Справа № 922/632/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ПАРТС", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА С", м. Харків про стягнення 11383,22 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 177 від 29.12.2017;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ПАРТС" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА С" заборгованості за поставлений товар в сумі 10698,92 грн., пені в розмірі 429,72 грн., інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 96,29 грн. та 12% річних в розмірі 158,29 грн.

Позовні вимоги вмотивовано, зокрема посилаючись на те, що відповідач не здійснив оплату товару в повному обсязі після його прийняття від позивача за договором поставки №11979-22/2017 від 26.09.2017, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість в сумі 10698,92 грн. та позивачем за порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати товару нараховано пеню, 12% річних та інфляційних втрат станом на 14.03.2018 у розмірі заявленому до стягнення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 березня 2018 року залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ПАРТС" без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду Харківської області відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

05 квітня 2018 року до суду від позивача надійшла заява (вх. № 9120), в якій останній повідомляє суд про те, що у позивача є в наявності оригінали письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, оригінали письмових доказів буде пред'явлено суду для ознайомлення при розгляді справи; що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 1 762, 00 грн. судового збору; що позивач не подавав іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/632/18.

Зазначено, що справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08 травня 2018 р. о 12:20 год.

Позивач в судовому засіданні 08.05.2018 підтримав позов та просив суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, а також свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву не надав.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху, надіслана на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 65, офіс 210, проте була повернута підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням "за закінченням терміну зберігання".

Копія ухвали про відкриття провадження у справі також була направлена на вищевказану адресу відповідача 10 квітня 2018 року, проте не була повернута підприємством зв'язку до господарського суду Харківської області.

Відповідно до п.п.1) п.1 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 р. N 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Згідно п.2 Розділу ІІ Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Отже, приймаючи до уваги те, що ухвали суду були направлені відповідачу на адресу зазначену позивачем у позовній заяві та відомості про яку містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач не повідомляв суд про іншу адресу для направлення судових рішень, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

26.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ПАРТС" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА С" (надалі - Покупець) було укладено договір поставки №11979-22/2017 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти ПОКУПЦЮ визначені цим Договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - "ТОВАР"), а також виконувати шиномонтажні послуги. ПОКУПЕЦЬ зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар та оплачувати його (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальні кількість, ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці за цим Договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід'ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію Товару.

Згідно з п.1.3. Договору загальна сума Договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору погодження Сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни Товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантажування, що являються невід'ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття Товару відповідно до попередньої домовленості із Постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого Товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із Постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття Товару від Постачальника Покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на Товар.

Згідно з п.2.3. Договору Товар за домовленістю Сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу Товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

Відповідно до п.2.4. Договору ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару.

Згідно з п.3.1. Договору оплата згідно Договору здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальнику. При здійсненні оплати Покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання Договору, по якому відбувається поставка Продукції з посиланням па виставлений Постачальником рахунок - фактуру.

Відповідно до п.4.2. Договору Покупець зобов'язаний прийняти Товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з п.п.2.3 даного Договору.

Згідно з п.5.2. Договору в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів. Покупець сплачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.

Відповідно до п.5.3. Договору на підставі ст. 625 ЦК України Сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2017 року (п.8.2. Договору).

Так, на виконання умов Договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 20300,10 грн., що підтверджується видатковою накладною №SI0000859103 від 03.10.2016 на суму 2018,10 грн., видатковою накладною №SІ0000859104 від 03.10.2016 на суму 1365,48 грн., видатковою накладною №SI0000859108 від 03.10.2016 на суму 6762,72 грн., видатковою накладною №SI0000859109 від 03.10.2016 на суму 5909,94 грн., видатковою накладною №SI0000859146 від 03.10.2016 на суму 1860,54 грн. та видатковою накладною №SI0000859557 від 03.10.2016 на суму 2383,32 грн.

У вищевказаних видаткових накладних визначено строк оплати товару до 17.10.2017.

Вказані видаткові накладні підписані з боку відповідача та скріплені печатками відповідача, без зауважень та заперечень.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідають вищевказані видаткові накладні, які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

Втім, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 9601,18 грн. сплативши 02.10.2017 грошові кошти в сумі 8601,18 грн. та 29.01.2018 грошові кошти в сумі 1000 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача (арк. 35-36).

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті товару поставленого за договором по вищевказаним видатковим накладним на час розгляду справи становить 10698,92 грн.

13.03.2018 позивачем на адресу відповідача був направлений лист - вимога разом з актом звірки взаємних розрахунків від 24.02.2017 про погашення існуючої заборгованості.

Однак, відповідачем не надано відповідь на вимогу позивача та не сплачено суму заборгованості.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №11979-22/2017 від 26.09.2017 у розмірі 10698,92 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 429,72 грн. - пені, суд виходить з наступного.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.2 ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.5.2. Договору в разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, Покупець сплачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, суд встановив, що розмір пені, розрахований на суму боргу в розмірі 10698,92 грн. за період з 29.01.2018 по 14.03.2018 складає 429,72 грн.

Отже, вимога позивача про стягнення пені в сумі 429,72 грн. підлягає задоволенню повністю.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 12% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.3. Договору на підставі ст. 625 ЦК України Сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Враховуючи порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки №11979-22/2017 від 26.09.2017, перевіривши наданий позивачем розрахунок 12% річних та інфляційних втрат, розрахованих станом на 14.03.2018 суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 12% річних в сумі 158,29 грн., а також інфляційних втрат в сумі 96,29 грн., а відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат та керуючись статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. належить покласти на відповідача, оскільки позов задоволено повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЛІГА С" (61001, Харківська область, місто Харків, вул. Плеханівська, будинок 65, офіс 210, ідентифікаційний код 41446955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ПАРТС" (02222, м.Київ, вул. Закревського, будинок 16, ідентифікаційний код 37141112) заборгованість за поставлений товар в сумі 10698,92 грн., пеню в сумі 429,72 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 96,29 грн., 12% річних в розмірі 158,29 грн. та судовий збір в розмірі 1762 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 14.05.2018 р.

Суддя ОСОБА_3