Рішення

від 15.05.2018 по справі 922/485/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р.Справа № 922/485/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства "Харківспецохорона" Колективного підприємства "Харківспецсервіс", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1", м. Київ про стягнення 13589,56 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДП "Харківспецохорона" КП "Харківспецсервіс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ТОВ "Інвестор-1", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь основну суму боргу у розмірі 11025,10 грн., пеню у розмірі 2301,67 грн., 3% річних у розмірі 262,79 грн., а всього 13589,56 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору підряду №2229м установка та налагодження охоронної сигналізації, що був укладений між сторонами 25.01.2017. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 03.03.2018 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.03.2018 о 10:00.

Ухвалою суду від 26.03.2018 підготовче засідання було відкладено до 23.04.2018 до 10:45.

Ухвалою суду від 23.04.2018 підготовче провадження у справі було закрите та справа була призначена до судового розгляду по суті на 02.05.2018 о 10:30.

Ухвалою суду від 02.05.2018 розгляд справи був відкладений на 15.05.2018 о 10:30.

Представники сторін правом на участь у судовому засіданні 15.05.2018 не скористалися, причину неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, з дотриманням вимог ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності представників сторін.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Між ДП "Харківспецохорона" КП "Харківспецсервіс" (позивач, підрядник) та ТОВ "Інвестор-1" (відповідач, замовник) 25.01.2017 був укладений договір підряду №2229м (далі - Договір).

Відповідно до умов договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання - виконання робіт: установка та налагодження охоронної сигналізації, надалі за текстом система, в приміщеннях що розташовані: м. Харків, вул. Дерев'янко, 8, магазин, згідно кошторису, що додається, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору, договірна вартість робіт визначається на підставі договірної ціни та складає 26889,00 грн.

У п. 3.2 договору, сторони обумовили, що оплата робіт здійснюється авансовим платежем у розмірі 15863,00 грн. та 11026,00 грн. після виконання робіт.

Приймання-здача виконаних робіт здійснюється представниками сторін і оформлюється актом приймання-здачі робіт (п. 4.1 договору).

Згідно п. 6.1 договору, він вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору, відповідачем був сплачений авансовий платіж у розмірі 15863,00 грн., що підтверджується даними з виписки банку на суму 2688,90 грн. від 26.01.2017 та на суму 13175,00 грн. від 11.04.2017.

Позивач, взяті на себе зобов'язання за договором підряду виконав належним чином та у повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних робіт, який був підписаний між сторонами 20.04.2017 без зауважень, та скріплений печатками установ.

Всупереч взятим на себе зобов'язанням відповідач розрахунок за виконані роботи у повному обсязі не виконав. Позивач стверджує, що не оплаченими залишились роботи на суму 11025,10 грн.

20.07.2017 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, в якій позивач запропонував відповідачу сплатити існуючу заборгованість в строк до 31.07.2017. Проте вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Господарські договори є однією з підстав виникнення між учасниками господарських відносин майново-господарських зобов'язань, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. ст. 173-175 ГК України).

Господарські договори укладаються та виконуються за правилами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Дослідивши зміст, укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно частини 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною четвертою статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором підряду №2229м від 25.01.2017 грн., а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 11025,10 грн. суд вважає обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2301,67 грн. пені, суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-53гс15).

Пунктом 5.4 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати вартості виконаних робіт замовник зобов'язаний сплатити на користь підрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2301,67 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 262,79 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 262,79 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610-612, 625, 837, 846, 854 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 71, код ЄДРПОУ 37681937, рахунок 26003056200326 Столична філія ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 380269) на користь Дочірнього підприємства "Харківспецохорона" Колективного підприємства "Харківспецсервіс" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 50, код ЄДРПОУ 38001970, рахунок 2600500118462 в ПАТ "ОСОБА_1 Аваль", МФО 380805) - 11025,10 грн. основного боргу, 2301,67 грн. пені, 262,79 грн. 3% річних та 1762,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач - Дочірнє підприємство "Харківспецохорона" Колективного підприємства "Харківспецсервіс" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 50, код ЄДРПОУ 38001970).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 71, код ЄДРПОУ 37681937).

Повне рішення складено 15 травня 2018 року.

Суддя ОСОБА_2