Постанова

від 14.05.2018 по справі 904/554/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2018 Справа № 904/554/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Кузнецова І.Л.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: Нестриженна О.В., протокол №10/08/17 від 10.08.2017, директор

від відповідача: Терехов А.В., довіреність №137 від 13.04.2018, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2018 у справі №904/554/18 (суддя Рудовська І.А.; рішення ухвалене о 10:09 год. у місті Дніпро, дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 238 ГПК України - 19.03.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Промстанкоінструмент", м.Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення 191397,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Промстанкоінструмент" (позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (відповідач) про стягнення 123300,00 грн. - основного боргу, 9972,10 грн. - трьох процентів річних, 58125,60 грн. - інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору.

Позивач обґрунтував позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару по Договору №14-2079-02 від 15.12.2014.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2018 у справі №904/554/18 (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Промстанкоінструмент" 123300,00 грн. - основного боргу, 9972,10 грн. - трьох процентів річних, 58125,60 грн. - інфляційних втрат, 2870,96 грн. - судового збору. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Промстанкоінструмент" надмірно сплачений судовий збір у розмірі 13,80 грн.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване обґрунтованістю позовних вимог, оскільки суд встановив, що на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 123300,00 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні. Суд, перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат, визнав їх також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач (ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат") звернувся з апеляційною скаргою, в якій вважає, що зазначене рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і, на думку апелянта, потягло за собою неправильне вирішення господарського спору. Просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2018 у справі №904/554/18 та винести нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що при прийнятті позовної заяви до розгляду та прийнятті рішення, судом необґрунтовано прийнято розрахунок позивача сум, що підлягають стягненню. Стверджує, що в порушення п.4.2. договору №14-2079-02 від 15.12.2014 та Специфікації №1 до цього договору, в матеріалах справи відсутні докази направлення рахунків на оплату на адресу відповідача; оскільки за умовами договору розрахунок за поставлений товар здійснюється на підставі рахунку, то і строк порушення зобов'язання повинний обчислюватися зі спливанням обумовленого специфікацією строку після виставлення рахунку на оплату. Також апелянт посилається на норми ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на пп. 2, 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 та вказує про відсутність доказів надання послуг поштового зв'язку, та ще раз акцентує увагу на необґрунтоване прийняття судом розрахунку сум позивача та необґрунтоване задоволення позову, незважаючи на той факт, що обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги є недоведеними належними засобами доказування.

Позивач (ТОВ НВП "Промстанкоінструмент") заперечує щодо змісту та вимог апеляційної скарги, вважає аргументи щодо необґрунтованості прийняття судом розрахунку сум, що стягуються надуманими. При цьому вказує, що апелянт не навів жодних конкретних зауважень щодо змісту розрахунку сум, в чому полягає неправильність розрахунку суми основного боргу, інфляційних втрат, а також трьох процентів річних в скарзі не зазначено. Позивач стверджує, що під час розгляду справи відповідачем також не було надано іншого розрахунку сум, що стягуються. Зазначає, що обов'язок оплатити товар виникав у покупця за умови поставки товару, сплину встановленого строку і наявності рахунку; вважає, що всі ці умови були виконані продавцем і апелянтом не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи; жодних умов здійснювати оплату товару після направлення рахунку засобами поштового зв'язку сторони договору не встановлювали. Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які приймали участь в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні неоспорені обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Промстанкоінструмент" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського", яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат", (Покупець) укладено договір №14-2079-02 від 15.12.2014 (далі - Договір, а.с.11-14) за умовами п.1.1. якого, Продавець зобов'язується виготовити і поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, іменовану надалі товар.

В пункті 1.2. Договору зазначено, що кількість, номенклатура, ціна, термін поставки і умови оплати товару визначені в Специфікаціях, що додаються до Договору і складають його невід'ємну частину.

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна на товар встановлюється у національній валюті України - гривнях за одиницю, на умовах, обумовлених в Специфікаціях, згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакції 2010 року), далі "Інкотермс-2010" і вказується в Специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину. Ціна на товар після перерахування грошових коштів в сторону збільшення зміні не підлягає.

В пунктах 3.1., 3.2. Договору сторонами визначено, що поставка товару здійснюється на умовах передбачених у Специфікаціях, що додаються до Договору і складають його невід'ємну частину, відповідно до "Інкотермс-2010". Датою поставки вважається дата одержання товару, зазначена Покупцем в товаротранспортній накладній та/або видатковій накладній, далі товаросупровідними накладними.

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і скріплення печаткою та діє до 31.12.2015 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх закінчення (п. 9.4. Договору).

На виконання умов Договору сторонами підписано Специфікацію №1 від 15.12.2014 (а.с.15), пунктом 1 якої сторони визначили умови оплати: попередня оплата 30% від вартості товару після пред'явлення рахунку, 70% протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки товару на складі Покупця на підставі рахунку.

Пунктом 5 Специфікації №1 погоджено, що термін поставки товару: протягом 3-х календарних днів після виготовлення, але не більше 63 календарних днів з моменту перерахування Покупцем попередньої оплати 30%.

На виконання умов зазначеного пункту 1 Специфікації №1 до Договору згідно виставленого позивачем рахунку-фактури №СФ-1216-1 від 16.12.2014 на суму 219000,00 грн. (а.с.18), відповідач здійснив попередню оплату позивачу 30% вартості товару 18.12.2014 в сумі 65700,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку за 07.02.2018 (а.с.19).

Позивачем відповідно до умов Специфікації №1 до Договору на адресу відповідача здійснено поставку товару (перфоратор машини розтину чавунної льотки, креслення №0169.00 00 00.000 СБ) згідно з видатковою накладною №РН-160201 від 16.02.2015 на суму 219000,00 грн. (а.с.16).

Представник відповідача за Довіреністю №103/04 від 16.02.2015 (а.с.17) отримав означений товар без будь-яких зауважень, що засвідчено підписом та печаткою на вказаній видатковій накладній.

В подальшому 29.05.2015 відповідачем проведена часткова оплата товару у сумі 30000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку від 07.02.2018 (а.с.20).

Позивач стверджує, що відповідач означену вище продукцію прийняв, проте повна оплата отриманої продукції відповідачем здійснена не була, на час розгляду справи місцевим господарським судом розмір заборгованості за поставлену продукцію складає 123300,00 грн.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 123300,00 грн. основного боргу, а також додаткових нарахувань суми 9972,10 грн. - трьох процентів річних та суми 58125,60 грн. інфляційних втрат, а загалом про стягнення заборгованості в сумі 191397,70 грн.

Відтак причиною цього спору є питання щодо наявності у відповідача невиконаних зобов'язань з оплати продукції за договором поставки та сплати додаткових нарахувань за несвоєчасне виконання цих грошових зобов'язань.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов'язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини шостої статті 265 Господарського кодексу України та частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами першою, другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 123300,00 грн. основного боргу, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась зазначена заборгованість, яка підлягає стягненню в примусовому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (частина перша статті 664 Цивільного кодексу України).

У пункті 10 Специфікації №1 до Договору сторони встановили, що право власності на товар від Продавця до Покупця переходить в момент передачі товару на складі Покупця.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що факт виконання позивачем договірних зобов'язань з урахуванням Специфікації №1 до Договору з поставки товару відповідачу та факт отримання останнім товару на загальну суму 219000,00 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною, копія якої долучена до матеріалів справи.

Колегією суддів також встановлено, що в означеній видатковій накладній зазначено прізвище, ім'я та по-батькові (ОСОБА_4), за дов. №103/04 від 16.02.15, а також міститься підпис цієї особи, яка здійснила прийняття товару зі сторони відповідача. Зазначена довіреність №103/04 видана відповідачем 16.02.2015 інженеру ОСОБА_4 на отримання від ТОВ НВП "ПСІ" згідно з Договором №14-2079-02 від 15.12.2014 (специфікація №1).

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини справи позивач є таким, що виконав свій обов'язок з поставки товару, а у відповідача виникло зобов'язання з оплати цього товару.

Відповідач не визнає вимоги щодо наявності заборгованості перед позивачем, оскільки наголошує у своїй апеляційній скарзі на тому, що відповідно до специфікації №1 до договору №14-20749-02 від 15.12.2014 в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача поштою відповідних рахунків на оплату товару.

При цьому відповідач не спростував факту отримання від позивача зазначеного вище рахунку-фактури №СФ-1216-1 від 16.12.2014 за товар - перфоратор машини розтину чавунної льотки, креслення №0169.00 00 00.000 СБ на суму 219000,00 грн., який є розрахунково-платіжним документом, що містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Між тим вказані у банківських виписках по рахунку від 18.12.2014 та від 07.02.2018 призначення платежу підтверджують, що сплачена відповідачем сума 65700,00 грн. є попередньою оплатою, а сплачена відповідачем сума 30000,00 грн. є оплатою за перфоратор машини розтину чав. льотки по рах. СФ-1216-1 від 16.12.2014, дог. 14-20749-02 від 15.12.2014.

Тому доводи апеляційної скарги відповідача про неотримання від відповідача рахунку на оплату спірного товару відхиляються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку по договору щодо повної та своєчасної оплати, позивачем на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України були нараховані три проценти річних у розмірі 9972,10 грн. за період з 17.03.2015 по 06.02.2018 та інфляційні втрати у розмірі 58125,60 грн. за період з квітня 2015 по грудень 2017.

Суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими та задовольнив ці заявлені позовні вимоги.

Заперечуючи перед судом першої інстанції правильність цих розрахунків, відповідач зі своєї сторони не навів відповідного обґрунтування, як і не надав будь-якого контррозрахунку.

Перевіривши означені розрахунки, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують наведених обставин справи та правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог. Тому передбачених статтями 277-279 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2018 у справі №904/554/18 - залишити без змін.

Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена - 15.05.2018.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.Л. Кузнецова