Рішення

від 14.05.2018 по справі 163/601/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/601/18

Провадження № 2/163/235/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року м.Любомль

Любомльський районний суд Волинської області у складі:

головуючої - судді Гайдук А.Л.,

за участі секретаря судового засідання - Костюк Р.М.,

розглянувши в підготовчому засіданні у приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любомльського міжгосподарського спеціалізованого лісогосподарського підприємства про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю , -

в с т а н о в и в :

У поданому позові ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на будівлю колишнього вузла зв'язку А-1, яка розташована по вул. 1-го Травня, 140, в м.Любомль Волинської області. В обґрунтування заявлених вимог вказала, що згідно договору купівлі-продажу від 26.02.2001 року вона придбала у відповідача - Любомльського міжгосподарського спеціалізованого лісогосподарського підприємства (далі - ОСОБА_2 МСЛП) вищевказане нежитлове приміщення - будівлю колишнього вузла, однак, оскільки даний договір укладений з порушенням норм законодавства, у Центрі надання адміністративних послуг їй було відмовлено у реєстрації права власності цієї нерухомості. Згідно наданої їй інформації, право власності на будівлю колишнього вузла зв'язку залишається зареєстрованим за ОСОБА_2 МСЛП згідно договору купівлі-продажу від 28.02.2000 року. З метою усунення недоліків у договорі або повторного укладення договору купівлі-продажу цього приміщення, вона звернулась до відповідача, однак їй було повідомлено, що дана будівля вузла зв'язку на балансі підприємства не перебуває, будь-які правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності на це майно та необхідні для укладення договору в нотаріальному порядку, у Любомльському МСЛП відсутні. Оскільки здійснення захисту права власності на договірних засадах неможливе, посилаючись на положення ст.ст.335, 344 ЦК України, вказала, що спірним чужим майном вона заволоділа добросовісно та понад 15 років продовжує відкрито, безперервно ним володіти, тому вважає наявними підстави для визнання за нею права власності на це майно за набувальною давністю.

Сторони в підготовче засідання не з'явились.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві одночасно просила розглядати справу у її відсутності.

Відповідач - ОСОБА_2 міжгосподарське спеціалізоване лісогосподарське підприємство подало заяву за підписом його директора про визнання позову ОСОБА_1 в повному обсязі та проведення розгляду справи у відсутності представника підприємства.

Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За таких обставин, розгляд справи здійснювався у підготовчому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

З копії договору прийому-продажу приміщення вузла зв'язку від 26.02.2001 року встановлено, що ОСОБА_2 міжгосподарське спеціалізоване лісогосподарське підприємство (продавець) передало у власність ОСОБА_1 (покупець) будівлю колишнього вузла зв'язку у місті Любомль по вул. 1 Травня, буд. 140, загальна площа якого складає 48,2 кв.м. Право власності на це майно продавцеві належало на підставі договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу, згідно договору купівлі-продажу №897-к від 28.02.2000 року. Ціна договору складає 2310 гривень, які покупець має внести в касу підприємства до 31.03.2002 року. Договір набуває чинності, тобто вважається виконаним, за умови внесення представником продавця повного розрахунку (внесення в касу підприємства 2310 гривень). Продавець продає, а покупець приймає зазначене приміщення на основі акта, накладної (а.с.5).

Копіями накладної від 23.12.2002 року №157 та квитанцій до прибуткового касового ордера стверджено, що покупець - ОСОБА_1 внесла в касу Любомльського МСЛП грошові кошти в сумі 2310 грн., чим виконала умови укладеного 26.02.2001 року договору (а.с.7, 7 - на звороті).

Як вбачається з копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.02.2018 року №113636181, право власності на будівлю колишнього вузла зв'язку А-1, площею 48,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Любомльський район, м.Любомль, вулиця 1-го Травня, 140, зареєстроване за ОСОБА_2 міжгосподарським спеціалізованим лісогосподарським підприємством (а.с.6).

На звернення позивача щодо належного оформлення договору купівлі-продажу вищевказаного приміщення, відповідач - ОСОБА_2 МСЛП листом від 27.03.2018 року за №3-к повідомило, що зазначене приміщення не перебуває на балансі їх підприємства та у них відсутні будь-які правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності Любомльського МСЛП на приміщення вузла зв'язку, які необхідні для укладення договору-купівлі продажу в нотаріальному порядку.

Згідно копії технічного паспорта ТОВ Бюро оцінки та інвентаризації від 23.02.2018 року, будівля колишнього вузла зв'язку, що по вул. 1 Травня, 140 в м.Любомль, складається з коридору, двох нежитлових приміщень та кладової, загальною площею 48,2 кв.м. (а.с.9-11).

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

Статтею 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У пунктах 9, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Ураховуючи положення п.8 Прикінцевих та перехідний положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 01.01.2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

Згідно з ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не оспорюється або не визнається іншою особою.

Дослідженими судом доказами об'єктивно доводиться факт набуття позивачем права власності за набувальною давністю на будівлю колишнього вузла зв'язку А-1, площею 48,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Любомльський район, м.Любомль, вулиця 1-го Травня, 140, оскільки вона добросовісно, відкрито і безперервно користується і володіє ним упродовж більше 15 років, інших осіб, які претендують на це майно, не встановлено, а відповідач такі вимоги позивача визнав та така його позиція не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України регламентовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та законними і дають підстави для визнання за нею права власності на зазначене нерухоме майно за набувальною давністю.

Відтак, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

У зв'язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи, у відповідності до положень ч.1 ст.142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір , позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору.

Керуючись ст.ст. 5, 13, 82, 142, 200, 206, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.328, 344, 392 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на нерухоме майно - будівлю колишнього вузла зв'язку А-1, площею 48,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, Любомльський район, м.Любомль, вулиця 1-го Травня, 140.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору від суми 1041 (одна тисяча сорок одна) гривня 10 копійок, що дорівнює 520 (п'ятсот двадцять) гривень 55 копійок, сплаченого при поданні позовної заяви згідно із квитанцією ТВБВ 10002/089 Волинського ОУ АТ Ощадбанк роб. стан. 8902 від 28.03.2018 року №18.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.

Ім'я позивача - ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 ;

Найменування відповідача - ОСОБА_2 міжгосподарське спеціалізоване лісогосподарське підприємство, місце знаходження: місто Любомль, вулиця Брестська, 59, Волинської області, код ЄДРПОУ 05441565.

Головуюча : суддя А.Л. Гайдук