Рішення

від 26.04.2018 по справі 805/1914/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 р. Справа№805/1914/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., за участю секретаря судового засідання Кульматицького Я.В., представників: позивача - ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1749 від 15.09.2004 року, ордер на надання правової допомоги серії ДН № ООО, 134541 від 11.04.2018 року), відповідача - Голуба М.І. (довіреність від 18.12.2017 року № 36558/10/05-99-10-06), Адрусенка Д.В. (довіреність від 12.03.2018 року № 97), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001211302 від 30.01.2018 року на суму 67 784,00 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі за текстом - ФОП ОСОБА_4, позивач), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001211302 від 30.01.2018 року на суму 67 784,00 грн. (далі за текстом - Спірне ППР).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача висновки ГУ ДФС, викладені у акті перевірки від 04.01.2018 року №8/05-99-13-02-17/3047303331 про порушення позивачем податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням факту реальності здійснення господарських операцій за договором з контрагентом, є необґрунтованими та безпідставними. Як зазначає позивач, факт реальності укладених правочинів та здійснення за ним господарських операцій підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку. Таким чином, позивач вважає неправомірним податкове повідомлення-рішення № 0001211302 від 30.01.2018 року, прийняте відповідачем на підставі наведеного вище акту перевірки, а тому просить у судовому порядку визнати їх незаконними та скасувати.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявний відзив на позов у якому зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що актом перевірки від 04.01.2018 року №8/05-99-13-02-17/3047303331 було встановлено факти здійснення позивачем та його контрагентом документального оформлення операцій без їх фактичного здійснення з метою створення штучного податкового кредиту, а отже правочини між позивачем та його контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків. Таким чином, на думку відповідача, спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним, а тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26 березня 2018 року відкрито провадження щодо розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням осіб та проведенням судових засідань. Судове засідання призначено на 11 квітня 2018 року.

11 квітня 2018 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 26 квітня 2018 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін т свідка, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_4 зареєстрований 21.02.2017 року виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області, номер державної реєстрації №2 267 000 0000 005565, місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).

ФОП ОСОБА_4 відповідно до Витягу з реєстру платника податку на додану вартість №1705104500021, індивідуальний податковий номер 3047303331, зареєстровано платником ПДВ 01.04.2017 року (а.с.79).

Згідно з реєстраційними даними, основним видом господарської діяльності самозайнятої особи ОСОБА_4 визначено вантажний автомобільний транспорт (а.с. 154).

Факт наявності у позивача автомобільних засобів (на праві власності і на праві оренди) підтверджується договором оренди транспортного засобу з екіпажем № 17 від 01.04.2017 року, актом прийому передачі транспортного засобу від 01.06.2017 року, специфікацією № 3 від 30.06.2017 року, актом прийому-передачі транспортного засобу від 01.04.2017 року, специфікацією № 1 від 30.04.2017 року, актами № ОУ-0000006 та № ОУ-0000011 здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами № СФ-0000006 від 30.04.2017 року та № СФ-0000011 від 30.06.2017 року, платіжними дорученнями № 23 від 12.05.2017 року, № 72 від 10.07.2017 року, свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (на орендовані та власні транспортні засоби) (а.с. 95-109).

Згідно податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 2 квартал 2017 року перелік працівників позивача складався з 5-ти осіб (а.с. 29).

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що відповідно до наказу №1620 від 15.12.2017 року Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи-платника податків ОСОБА_4, виданого Головним управлінням ДФС у Донецькій області, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку самозайнятої особи-платника податків ОСОБА_4, податковий номер платника податків 3047303331, з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ТВК ВЕКТОР (ЄДРПОУ 41128752) за квітень, червень 2017 року, про що складений акт від 04.01.2018 року №8/05-99-13-02-17/3047303331 (надалі - Акт перевірки, а.с. 14-30) .

Вказаним Актом перевірки встановлені наступні порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, із змінами і доповненнями: фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 завищено суму податкового кредиту сформованого від ТОВ „ТВК „ВЕКТОР" на загальну суму 54227 грн., у тому числі за квітень 2017 року у сумі 30000 грн. та червень 2017 року у сумі 24227 грн., та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету всього на суму 54227 грн., у тому числі за квітень 2017 року у сумі 30000 грн. та червень 2017 року у сумі 24227 грн.

За наслідками Акту перевірки, 30.01.2018 року ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001211302 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13557,00 грн. у зв'язку із збільшенням суми податкового зобов'язання податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 54 227,00 грн., на загальну суму 67 784,00 грн. (а.с. 8).

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що під час перевірки відповідачем були використані наступні документи: дані інформаційних систем ДФС України; особові рахунки, службові записки, результати зібраної податкової інформації, податкові декларації з ПДВ, уточнюючі розрахунки, договір поставки товару, документи на придбання товарів: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення; повідомлення про прийняття працівників на роботу; акти списання запасних частин; дефіктовочні відомості; договори перевезення вантажів автомобільним транспортам; документи на продаж товарів: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення; договір оренди транспортного засобу з екіпажем, письмові пояснення ОСОБА_4

Проведеною перевіркою встановлено, що згідно наданим первинним документам, контрагентом позивача у квітні, червні 2017 року був ТОВ ТВК ВЕКТОР (ЄДРПОУ 41128752, ДПI у м. Дружківці), за договором поставки №ДП-13 від 10.04.2017 року.

Разом з цим, на думку відповідача у ФОП ОСОБА_4 відсутні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а саме придбання товару, оскільки даними наявних податкових інформацій по ТОВ ТВК ВЕКТОР не підтверджено реальність придбання ТМЦ у контрагентів-постачальників та в подальшому їх реалізації контрагентам-покупцям за квітень, червень 2017 року, серед яких ФОП ОСОБА_4, а документи, виписані вищеназваним підприємством не можуть вважатися первинними документами, так як не підтверджені фактичними господарськими операціями. Отже, фактично підставою для висновку щодо не реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ТВК Вектор виступив обрив ланцюга постачання між вказаним ТОВ та його контрагентами.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 10.04.2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ ТВК ВЕКТОР (продавець) укладено договір поставки №ДП-13, згідно якому ТОВ ТВК ВЕКТОР зобов'язується поставити ФОП ОСОБА_4 запчастини (товар), а ФОП ОСОБА_4 своєчасно прийняти та оплатити визначений товар. Договір діє до 31.12.2017 року або до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. (а.с. 9-10).

Як слідує з витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 155-156) ТОВ ТВК ВЕКТОР є юридичною особою, зареєстроване за адресою: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Нова, 8, інформації відносно відсутності за юридичною адресою, припинення, знаходження в стані ліквідації наведений витяг не містить.

Згідно податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 1, 2 квартал 2017 року перелік працівників ТОВ ТВК ВЕКТОР складався з 1-єї особи (а.с. 143-146).

На виконання вказаного вище договору, у квітні, червні 2017 року позивачу поставлено запчастин, а саме: ресора передня 11 листів у кількості 2 шт., блок циліндрів на FOTON під ТНВД у кількості 1 шт., блок циліндрів 740.21-002012-10 у кількості 1 шт. на суму 271 132,50 грн., сума ПДВ склала 54 226,50 грн.

Необхідність придбання зазначених запчастин встановлена актами списання № СпТ-000002 та № СпТ-000004 від 30.04.2017 року, № СпТ-000009 від 30.06.2017 року та дефектними відомостями від 19.04.2017 року та від 06.06.2017 року (а.с. 135-139).

Факт здійснення поставки підтверджується: видатковими накладними та рахунками-фактурами від 10.04.2017 року, 21.04.2017 року, 09.06.2017 року, (а.с. 11-13), податковими накладними № 17 від 10.04.2017 року, № 52 від 21.04.2017 року, № 30 від 09.06.2017 року (а.с. 32-34), товарно-транспортними накладними № 0075 від 10.04.2017 року, № 0098 від 21.04.2017 року, № 0000001045 від 09.04.2017 року (а.с. 119-121).

Наведені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується матеріалами справи - відповідними Витягами з реєстру (а.с. 32-34).

До складу податкового кредиту позивача включено суму податку на додану вартість по контрагенту ТОВ ТВК ВЕКТОР за квітень 2017 року в сумі 109 134,00 грн. та за червень 2017 року на суму ПДВ 99 571,00 грн. Наведені суми податку на додану вартість відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за квітень, липень 2017 року (а.с. 83-85, 89-92).

Факт оплати запчастин підтверджується платіжними дорученнями № 19 від 12.05.2017 року, № 13 від 21.04.2017 року, № 4 від 10.04.2017 року, № 48 від 09.06.2017 року (а.с. 122-124).

Заборгованість між позивачем та ТОВ ТВК ВЕКТОР відсутня, що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків станом на 23.04.2018 року (а.с. 142).

Допитаний у якості свідка позивач ОСОБА_4 (позивач) підтвердив, що особисто підписував договір поставки №ДП-13 від 10.04.2017 року, особисто перераховував грошові кошти по зазначеному договору і разом з іншими працівниками приїздив забирати товар, та особисто разом із працівниками встановлював придбані запчастини на автотранспортні засоби.

Разом з тим, незважаючи на відсутність зауважень з боку відповідача до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку з наведених вище господарських відносин, підставою для висновку щодо відсутності доказів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій між позивачем та його постачальником ТОВ ТВК ВЕКТОР виступило те, що постачання робіт та послуг по ланцюгу ТОВ ТВК ВЕКТОР - ФОП ОСОБА_4 фактично не відбувалось, проведено лише документування транзитних фінансових потоків. Разом з цим, ТОВ ТВК ВЕКТОР здійснює постачання товарів номенклатури, що відрізняється від номенклатури придбання за даними Єдиного реєстру податкових накладних.

При цьому, на думку відповідача, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

З приписів статті 6 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦКУ) вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Згідно ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

У відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За положеннями ст.ст. 42-44 цього ж Кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі в тому числі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

А отже, суб'єкти господарювання здійснюють господарську діяльність в залежності від специфіки роботи підприємства та на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

На підставі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту придбання позивачем товару (запчастин) у ТОВ ТВК ВЕКТОР суду надані договір, специфікації, рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акт звірки взаєморозрахунків.

Разом з цим, судом не встановлено не відповідності наведених документів ознакам первинних документів, встановлених Законом № 996.

За таких обставин, діяльність та спірні операції позивача не містять ознак нереальності та здійснені в межах звичайної господарської діяльності, підтверджені належними первинними документами та є реальними з точки зору часу та матеріальних ресурсів, спричинили зміни та рух активів у вигляді придбання коксової продукції та її подальшої реалізації покупцям та отримання доходу (грошових коштів) за реалізовану продукцію.

Разом з цим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів, за яких суд не повинен брати до уваги наявні у справі документи первинного бухгалтерського обліку: договір, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення щодо оплати товару, тощо.

Відносно посилань відповідача на обриви ланцюгів по постачанню товарів від контрагентів постачальника позивача, суд виходить з того, що чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

А отже, посилання відповідача на обриви ланцюгів постачання товарів від контрагентів до постачальника позивача є необґрунтованими і не доводять факту нереальності господарських операцій за договорами між позивачем та його контрагентами - ТОВ ТВК Вектор .

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Отже, спірне ППР прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає обставинам справи, а отже підлягає скасуванню.

На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, а також необґрунтовано, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001211302 від 30.01.2018 року на суму 67 784,00 грн. - задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0001211302 від 30.01.2018 року про нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 557,00 грн. у зв'язку із збільшенням суми податкового зобов'язання податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 54 227,00 грн., на загальну суму 67 784,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028; місцезнаходження: 87526, Донецька область, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, місцезнаходження - АДРЕСА_1) понесені судові витрати з судового збору у розмірі 704,80 грн.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 26 квітня 2018 року. Повне судове рішення складене 7 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.