Рішення

від 10.05.2018 по справі 809/542/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2018 р. справа № 809/542/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Арабчук В.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ІФ" про стягнення податкового боргу в сумі 81611,94 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області 27.03.2018 звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ІФ" про стягнення податкового боргу в сумі 81611,94 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом у розмірі 81611,94 грн., який виник внаслідок несплати самостійно поданих відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2016 року в сумі 19279,00 грн. та згідно податкового повідомлення-рішення №0006001200 від 21.12.2016 на загальну суму штрафу в розмірі 62325,79 грн., прийнятого на підставі акту перевірки №88/09-13-12/39007223 від 12.12.2016, також пені, нарахованої відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України в розмірі 7,15 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №809/542/18 за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ІФ" про стягнення податкового боргу в сумі 81611,94 грн. та встановлено відповідачу з дня вручення ухвали п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач правом подання відзиву на позов у встановлений судом строк не скористався. Ухвала суду про відкриття провадження відповідачу була надіслана та ним отримана 12.04.2018 за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення УДППЗ "Укрпошта" (а.с.9, 35)

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з мотивів, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином 08.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення УДППЗ "Укрпошта" (а.с.9, 37).

Відповідно до частини 8 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Згідно частини 2 статті 131 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.

У відповідності до пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про судове засідання та не повідомлення ним причин неприбуття до суду, ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, відповідно статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України судом продовжено розгляд справи за відсутності учасника справи.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК ІФ" відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби (а.с.9-10).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, Податковим кодексом України визначено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з статтею 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних податків та зборів належить податок на додану вартість і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (підпункт 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 цього Кодексу).

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до облікових даних товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ІФ", відповідачем допущено заборгованість зі сплати податків та зборів.

Заборгованість відповідача з податку на додану вартість на суму 19279,00 грн., виникла внаслідок несплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань, згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2016 року (а.с.11, 12). З яких, відповідач у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій 20.10.2016 за вересень 2016 року код рядка 18.1 зазначив позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в сумі 9797,00 грн.; у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій 20.11.2016 за жовтень 2016 року код рядка 18.1 - в сумі 9482,00 грн.

Крім цього, встановлено, що 12.12.2016 на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), начальником Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області було проведено камеральну перевірку дотримання правил реєстрації товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК ІФ" податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних за період з 01.10.2015 по 09.12.2016. За результатами перевірки складено акт за №88/09-13-121/020/39007223 від 12.12.2016, відповідно до якого встановлено реєстрацію товариством податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничних термінів реєстрації, встановленого статтею 201 Податкового кодексу України (а.с.13-16).

На підставі вказаного акту перевірки податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0006001200 від 21.12.2016 на загальну суму штрафу в розмірі 62325,79 грн. (а.с.17-20).

Згідно пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 120-1.1. статті 120-1 Податкового кодексу України визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Проте, доказів наявності розпочатої процедури оскарження чи звернення до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу відповідачем на надано. Водночас, позивач стверджує, що дане податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалося.

Таким чином, оскільки платником податку у податкових деклараціях самостійно задекларовано суму податку, яка підлягає сплаті; податкове повідомлення-рішення, яким нараховано штрафні санкції, відповідачем отримано, у визначеному порядку не оскаржувалось, у встановлені терміни не сплачено, то такі суми грошового зобов'язання є узгодженими.

Відповідно до пункту 57.1 зазначеної статті платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" за №756-17 від 05.07.2016, згідно з якою загальна сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 04.07.2016 становить 142063,45 грн., у тому числі основний платіж - 142063,45 грн., штрафні (фінансові санкції) - 0 грн. (а.с.25). При цьому, слід зазначити, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 у справі №809/1296/16, яка набрала законної сили, постановлено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ІФ" в дохід бюджету податковий борг в сумі 143930,07 грн. Проте, суми боргу у даній справі №809/542/18 не були предметом розгляду в справі №809/1296/16.

Вимогу відповідач отримав та залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив. Даний податковий борг до моменту розгляду справи не переривався та є непогашеним, що підтверджується даними облікової картки платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ІФ". Відтак позивачем було донараховано товариству 7,15 грн. пені (а.с.21-23).

Отже, позивач донарахував товариству з обмеженою відповідальністю "ТПК ІФ" 7,15 грн. пені без додаткового її вручення, або направлення відповідно до вимог абзацу другого пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України, оскільки після вручення податкової вимоги відповідачу сума податкового боргу змінилася, а податковий борг не був погашений в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом утворює податковий борг.

Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про суму податкового боргу від 15.02.2018, податковими деклараціями з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2016 року, витягами з картки платника по податку, податковим повідомленням-рішенням №0006001200 від 21.12.2016, розрахунком штрафу та корінцем податкової вимоги форми "Ю" №756-17 від 05.07.2016 (а.с.11,12, 17-26).

Відповідно до вказаних матеріалів справи, судом перевірено та встановлено, що станом на момент звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідача за платежами з податку на додану вартість, штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та пені становить 81611,94 грн.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків (пункт 95.4. статті 95 Податкового кодексу України).

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з розрахункових рахунків у фінансових установах, які обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК ІФ" та за рахунок готівки, що йому належить.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України), а у даній справі експертизи не проводилися та свідки не залучалися.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 81611,94 грн. - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ІФ" (код 39007223, вул. Л.Мартовича, 6, с. Ганнусівка, Тисменицький р-н, Івано-Франківська обл.,77431), в дохід бюджету податковий борг в сумі 81611 (вісімдесят одна тисяча шістсот одинадцять) грн. 94 коп. з розрахункових рахунків у фінансових установах, які обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК ІФ", та за рахунок належних йому готівкових коштів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 15.05.2018.