Ухвала

від 15.05.2018 по справі 822/2331/16

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2331/16

УХВАЛА

іменем України

15 травня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністартивну справу за позовом Хмельницького районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття до Давидковецької сільської ради про стягнення коштів в сумі 4095,79 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Хмельницький районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовом до Давидковецької сільської ради, в якому просить винести рішення про стягнення з Давидковецької сільської ради 4095,79 грн., отриманої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю на користь Хмельницького районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у Хмельницькому районному центрі зайнятості перебував на обліку як безробітний ОСОБА_1, який згідно запису у трудовій книжці звільнений з останнього місця роботи Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області з посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу ради 07.10.2015, у зв'язку із скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України. За період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 отримував допомогу по безробіттю.

Враховуючи те, що постановою Хмельницького міськрайонного суду від 04 квітня 2016 року, яка ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року залишена без змін, ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника сільського голови з питань виконавчого органу Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області з 07 жовтня 2015 року.

Позивач вважає, що за даними довідки Хмельницького районного центру зайнятості сума допомоги по безробіттю, отриманої безробітним ОСОБА_2, за період його перебування на обліку в районному центрі зайнятості, яка підлягає відшкодуванню Давидковецькою сільською радою, становить 4 095 грн. 79 коп. (Чотири тисячі дев'яносто п'ять ) грн. 79 коп.

Позивач зазначає, що 08 вересня 2016 року звернувся з претензією до Давидковецької сільської ради щодо відшкодування суми виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_2, в якій вказав на терміни повернення даних коштів в добровільному порядку.

Однак, станом на 09 листопада 2016 року кошти на рахунок Хмельницького районного центру зайнятості не надішли.

Враховуючи вищевикладене позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, повноважного представника не направив.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Відповідно до ч.3 ст.19 КАС України, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Згідно ч.5 ст.22 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а тому, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до ч.4 ст.46 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;

3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;

4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 ч.4 ст.46 КАС України свідчить, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в зазначенихз випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, п.5 ч.4 ст.46 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Частиною 4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду утримується із роботодавця.

Предметом спору у даній справі є стягнення виплаченої допомоги по безробіттю.

Отже, спір про стягнення зазначеної суми не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 824/973/16-а.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно до ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, за суб'єктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному ГПК України. Тобто в даному випадку - господарським судом Хмельницької області.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч.2 цієї статті, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі №822/2331/16 за позовом Хмельницького районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття до Давидковецької сільської ради про стягнення коштів в сумі 4095,79 грн. необхідно закрити.

Згідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №822/2331/16 за позовом Хмельницького районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття (29013, вул.Проскурівська, 7, м.Хмельницький, ідентифікаційний код - 22985108) до Давидковецької сільської ради (31341, вул.Гавришка, 60, с.Давидківці, Хмельницький район, Хмельницька область, ідентифікаційний код - 04403686) про стягнення коштів в сумі 4095,79 грн.

Повернути Хмельницькому районному центру зайнятості (ідентифікаційний код - 22985108) судовий збір в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. сплачений згідно платіжного доручення №579 від 30 листопада 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя О.П. Шевчук