Постанова

від 08.05.2018 по справі 910/13950/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2018 р. Справа№ 910/13950/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

учасники справи:

від позивача: Шевчук А.С.

від відповідача: Трубіцина-Дивак Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРИНГ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017

у справі №910/13950/17 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРИНГ"

про стягнення 333 139,23 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРІНГ" про стягнення 333 139,23 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13950/17 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРИНГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" основний борг у сумі 240 328 грн 90 коп., 34 409 грн 83 коп. - пені, 36 049 грн 33 коп. - штрафу, 3845 грн 26 коп. - 3% річних, 18 505 грн 32 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 4997 грн 08 коп. В іншій частині вимог в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРИНГ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13950/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "БЕТОН КОМПЛЕКС" в позовних вимогах.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що матеріали справи не містять належних доказів поставки товару на задекларовану суму 701219,00 грн Відповідач наголошує, що позивачем було здійснено поставку лише на суму 575718,91 грн, а поставки у період після 01.10.2016 не здійснювались. Також апелянт стверджує про те, що матеріали справи не містять доказів оплати на суму 460890,10 грн.

У письмових поясненнях позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2017, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13950/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Дідиченко М.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРИНГ" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.12.2017.

14.12.2017 суддею Дідиченко М.А. було заявлено самовідвід, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 самовідвід судді Дідиченко М.А. було задоволено, матеріали справи було передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 2-1 ГПК України.

Розпорядженням №09-53/4958/17 від 14.12.2017 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ. Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.12.2017 у справі №910/13950/17 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРИНГ" визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду і призначено до розгляду на 25.01.2018.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

25.01.2018 у розгляді справи було оголошено перерву до 08.02.2018.

08.02.2018 у розгляді справи оголошено перерву до 15.02.2018.

У зв'язку з участю судді Чорногуза М.Г. у семінарі, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2018 у справі № 910/13950/17 визначена колегія для розгляду апеляційної скарги у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРИНГ" до провадження у визначеному складі суддів.

15.02.2018 в судовому засіданні було оголошено перерву до 13.03.2018.

В судове засідання 13.03.2018 з'явились представники позивача і відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 відкладено розгляд справи № 910/13950/17 на 10.04.2018 о 14 год. 20 хв.

У зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2018 у справі №910/13950/17 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРИНГ" визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРИНГ" прийнято до провадження у визначеному складі суддів.

10.04.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 10.04.2018 розгляд справи був відкладний до 08.05.2018.

08.05.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло письмове клопотання про надання доказів та призначення судово-почеркознавчої експертизи підпису на документах.

Ухвалою від 08.05.2018 у задоволенні клопотання відмовлено.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

21.07.2016 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 94/16-П, за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов'язується у встановлений строк передати у власність Покупця товар для його використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити Постачальнику за нього грошові кошти.

Відповідно до п.1.2. Договору, товар, що поставляється за цим Договором, визначено у прайсі (прейскуранті) позивача та належить до його загального асортименту виробів, а саме - залізобетонні вироби, товарний бетон, фігурні елементи мостіння (ФЕМ), тощо.

Відповідно до п.3.5 Договору, попередня (орієнтовна ) ціна Договору на моменту укладання складає 400 000,00 грн з ПДВ. Остаточна загальна ціна Договору складає загальну суму вартості поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних Постачальника за період дії цього Договору (п.3.6 Договору).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору ним на виконання умов вказаного договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 701 219,00 грн.

П.3.13 Договору передбачено, що під час поставки товару з відстроченням платежу відповідач зобов'язується повністю розрахуватись з позивачем за отриманий товар у термін 5 (п'ять) робочих днів. Першим днем розрахунку Покупця є день, наступний за днем отримання товару.

Проте, як стверджує позивач, відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару на суму 460 890,10 грн.

Позивач 04.05.2017 рекомендованим листом, направив відповідачу претензію за вих. № 02/442 від 04.05.2017 з вимогою про сплату боргу в сумі 240 328,90 грн. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Станом на 01.01.2017 актом звірки взаєморозрахунків від 10.01.2017 сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у сумі 240 328,90 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що за твердженням позивача оскільки відповідач повну вартість отриманого товару на суму 240 328,90 грн не оплатив, вказана сума заборгованості підлягає стяганню в судовому порядку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши умови дилерського договору № 80/D від 01.01.2014, судом встановлено, що даний договір має цивільно-правову природу договору поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Судова колегія відзначає, що твердження позивача про отримання відповідачем товару від позивача на загальну суму 701219,00 грн, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме копіями видаткових накладних № 17346 від 23.05.2016, № 17884 від 24.05.2016 № 19102 від 31.05.2016, копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами від 03.06.2016, копії видаткових накладних № 21060 від 09.06.2016, № 21663 від 11.06.2016 № 24303 від29.06.2016, актом звірки взаєморозрахунків між сторонами від 05.07.2016, копіями видаткових накладних № 25322 від 04.07.2016, № 28854 від 21.07.2016 № 28915, №17736 від 26.07.2016, № 29693 від 26.07.2016, № 30361 від 29.07.2016, копіями акту звірки взаєморозрахунків між сторонами від 03.08.2016, видаткових накладних № 30462 від 01.08.2016, № 30941 від 01.08.2016, № 31287 від 03.08.2016, № 31946 від 08.08.2016, № 31725 від 10.08.2016 , № 32369 від 10.08.2016, № 2697 від 11.08.23016, № 33452 від 15.08.2016, № 34195 від 19.08.2016, № 32847 від 20.08.2016, № 35155 від 24.08.2016, № 34522 від 29.08.2016, № 5870від 29.08.2016, № 35920 від 30.08.2016, № 35981 від 30.08.2016, №36003 від31.08.2016, № 38040 від 31.08.2016, копією акту звірки взаєморозрахунків між сторонами від 07.09.2016, копіями видаткових накладних № 36052 від 01.09.2016, № 36593 від 01.09.2016, № 36377 від 05.09.2016, № 36929 від 10.09.2016, № 38624 від 13.09.2016, №38593 від 20.09.2016, № 40578 від 21.09.2016, № 41830 від 27.09.2016, № 40826 від 30.09.2016, № 42871 від 30.09.2016, копіями акту звірки взаєморозрахунків між сторонами від 05.10.2016 довідкою АТ УкрСиббапк від 14.12.2017 № 58-2-4-8775.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів наголошує, що відповідачем не надано доказів повної оплати або повернення позивачу товару на суму 240 328,90 грн.

Таким чином позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 240 328,90 грн підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача, штраф у сумі 36 049,33 грн, 34 410,42 грн - пені та 3845,26 грн - 3% річних, що нараховані за період з 01.01.2017 по 14.07.2017, а також 18 505,32 грн - інфляційних втрат, нарахованих за період з січня 2017 року по червень 2017 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.15. Договору передбачено, якщо поставка товару відбувалася на умовах відстрочення платежу, відповідач отримав товар, але не розрахувався за нього з позивачем у визначені Договором строки, то в цьому випадку відповідач зобов'язується оплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочки, інфляційні та штраф у вигляді п'ятнадцяти процентів від простроченої суми.

Згідно п. 7.20 Договору сторони, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України встановлюють, що термін нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання припиняється через три роки коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 7.15. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню. Стягненню з відповідача на користь позивача окрім основного боргу підлягає 34 409 грн 83 коп. - пені, 36 049 грн 33 коп. - штрафу, 3845 грн 26 коп. - 3% річних, 18 505 грн 32 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 4997 грн 08 коп. В іншій частині позову належить відмовити.

Щодо тверджень апелянта про те, що позивачем належними засобами доказування не було доведено суду факту поставки товару на зазначену у позові суму колегія суддів відзначає наступне.

Позивачем було надано суду для огляду оригінали накладних, та залучено до матеріалів справи їх копії видаткових накладних, а також актів звірки, з яких судом встановлена обґрунтованість позовних вимог.

Крім того з метою отримання додаткових доказів, 10.04.2018 судом було винесено ухвалу, якою задоволено клопотання позивача про витребування доказів у ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, які підтверджують формування відповідачем податкового кредиту з поставок, здійснених позивачем.

24.04.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшли копії запитуваних документів.

Згідно даних Додатків № 5 до Декларацій з ПДВ за період з травня по грудень 2016 Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 794 401,67 грн, зокрема: травень 2016 року - 40508,44 грн, червень 2016 року - 39171,71 грн, липень 2016 року - 113652,19 грн, серпень 2016 року - 214579,59 грн, вересень 2016 року - 167806,78 грн, жовтень 2016 року - 121639,79 грн, листопад 2016 року - 66724,55 грн, грудень 2016 року - 30318,62 грн.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем було задекларовано відповідні поставки у своїй податковій звітності та зформовано з них податковий кредит.

Колегія суддів відзначає, що чинним податковим законодавством презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, до того часу як податковим органом це не спростовано належними та однозначно розтлумаченими доказами

Таким чином включення Відповідачем оспорюваних господарських операцій до звітності з ПДВ свідчить про наявність відповідних господарських операцій, що складають предмет розгляду даної справи.

Докази, в сукупності надані позивачем та ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, а саме: накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти звірки взаєморозрахунків, податкові накладні, податкова звітність Позивача з відмітками про реєстрацію, витребувана у державного податкового органу податкова звітність з податку на додану вартість Відповідача свідчить про реальність здійснення господарських операцій з поставки товару Позивачем в період травень-листопад 2016 року.

За таких обставин заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі щодо неотримання продукції на відповідні суми визнаються судом необґрунтованими, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Вищезазначені обставини свідчать про безпідставність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРИНГ", викладених у апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13950/17.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13950/17 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для її скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК СПЕЦІНЖИНІРИНГ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/13950/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13950/17.

Повний текст постанови складено та підписано 14.05.2018.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

Н.Ф. Калатай