Постанова

від 14.05.2018 по справі 810/1715/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1715/17 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року (повний текст виготовлено 08 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003371306 від 27 січня 2017 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини справи. Зокрема, позивач посилається на те, що здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується належними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована 03 серпня 2011 року, як платник податку на додану вартість.

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до направлень від 26 грудня 2016 року №904, від 27 грудня 2016 року №905, виданих Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, наказів Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 14 вересня 2016 року №899, від 09 грудня 2016 року №1207, на виконання ухвали Білоцерківського районного суду Київської області від 18 серпня 2016 року в межах кримінального провадження №320151100800000006, посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Лейтер Плюс та Товариством з обмеженою відповідальністю Немпарт за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки №21/13-03/2875102727/5 від 10 січня 2017 року, яким встановлено порушення п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, що виявилося у безпідставному формуванні податкового кредиту в результаті проведення нереальних (безтоварних) господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Лейтер Плюс у розмірі 1002721,66 грн. та Товариством з обмеженою відповідальністю Немпарт за період січень 2015 року в сумі ПДВ 586000, 00 грн., порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України - неправомірно сформовані податкові зобов'язання за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3755739,00 грн.

27 січня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області винесено та вручено позивачу податкове повідомлення-рішення №0003371306 про зменшення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3755739,00 грн. та податкового кредиту по ПДВ на суму 1588721 грн.

Позивач оскаржила зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням Державної фіскальної служби України від 31 березня 2017 року №4501/С/99-99-11-02-01-14 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Вважаючи, що її права та законні інтереси порушено, позивач звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив та вказав, що позивачем не доведено реального характеру проведених господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Лейтер Плюс у розмірі 1002721,66 грн. та Товариством з обмеженою відповідальністю Немпарт за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодекс України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами, відповідач зазначає про наявні ознаки фіктивності контрагентів позивача: у провадженні СВ ФР Білоцерківської ОДПІ наявні матеріали кримінального провадження №320015110080000006 від 20.05.2015 р. за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ФОП ОСОБА_2, яка вступила в злочинну змову з громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та іншими, що створили та організували діяльність схеми з незаконної конвертації коштів та формування незаконного кредиту з ПДВ, переведення безготівкових коштів у готівку на території м. Києва та Київської області в результаті чого підприємства реального діючого сектору економіки ухилилися від сплати ПДВ.

Так, 01 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лейтер Плюс (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1-03, відповідно до якого продавець зобов'язується продати окремими партіями сільськогосподарську продукцію українського походження в асортименті, за ціною, якістю, вагою на умовах, погоджених з покупцем, а покупець зобов'язується здійснити оплату окремих партій і загального обсягу товару згідно виставлених рахунків-фактур.

10 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лейтер Плюс (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №10-12, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця сою, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити його вартість на умовах цього Договору.

05 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Немпарт (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №9, відповідно до якого продавець зобов'язується продати продукцію українського походження - сою, в асортименті, за ціною, якістю, вагою на умовах, погоджених з покупцем, а покупець зобов'язується здійснити оплату окремих партій і загального обсягу товару згідно виставлених рахунків-фактур.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано копії: договорів, рахунків-фактур, податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товару (сої), квитанції до прибуткових касових ордерів.

Згідно зі ст. 1 , ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій.

Як свідчить судова практика (зокрема, постанова Верховного Суду України від 27 червня 2017 року справі № 2а-6549/11/1470 ), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

У своїх поясненнях представник відповідача зазначав, що про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчить, крім іншого, зазначення у товарно-транспортних накладних пункту навантаження, відмінного від адреси позивача, що вказана у договорі купівлі-продажу №1-03 від 01 березня 2014 року.

Проте, колегія суддів не вважає, що зазначене може бути єдиним та безумовним доводом, що свідчить про нереальність господарських операцій позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши зміст цивільно-правових угод, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зі спірних операцій позивача з контрагентами вбачається наявність економічної (ділової) мети, оскільки позивачем надано первинні документи та докази використання наданих контрагентом робіт та послуг у власній господарській діяльності.

Натомість, відповідачем не доведено, що зазначення відмінної адреси у товарно-транспортних накладних та у договорі купівлі-продажу свідчить про нереальність господарської операції.

Щодо посилання відповідача на порушення контрагентами позивача податкового законодавства, колегія суддів зазначає таке.

У ході перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Лейтер Плюс зареєстроване ГУЮ у м. Києві 04 грудня 2013 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_1. За вказаною адресою особи відповідальні за фінансово-господарську діяльність товариства відсутні, фактичне знаходження підприємства встановити неможливо. Відповідно до матеріалів, що знаходяться у справі суб'єкта господарювання, інформаційних баз даних ІС Податковий блок , Перегляд результатів співставлення , що використовуються в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, інших джерел інформації ТОВ Лейтер Плюс відповідальні за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання: ОСОБА_7 (код НОМЕР_1); бухгалтер - ОСОБА_7 (код НОМЕР_1). ТОВ Лейтер Плюс в періоді, що підлягав аналізу даних згідно баз даних АС Податковий перегляд результатів співставлення , не був засновником (учасником) чи акціонером інших суб'єктів господарювання. Основним видом діяльності підприємства згідно засновницьких документів та даних Довідки ЄДРПОУ: 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування, 72.19 дослідження й експериментальні розробки інших природничих і технічних наук. У¦ періоді, що підлягав аналізу даних згідно баз даних АС Податковий блок , Перегляд результатів співставлення ТОВ Лейтер Плюс не надано документів, щодо використання у своїй діяльності орендованих приміщень. Інформація про кількість працівників на підприємстві та заробітної плати відсутня; підтверджуючи документи штатного розкладу, для встановлення кваліфікації трудових ресурсів та можливості виконання ними фактичних обсягів робіт по договорам не було надано. Інформація про використання основних фондів не надана.

До перевірки не надано документів, які б підтверджували фінансово-госсподарську діяльність підприємства за 2014 рік.

Згідно ЄРПН на рівні ДПА України встановлена відсутність у березні 2014 року реєстрації податкових накладних. У ТОВ Лейтер Плюс відсутні об'єкти оподаткування ПДВ та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг).

Товариство з обмеженою відповідальністю Немпарт зареєстроване в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві, свідоцтво про державну реєстрацію від 03 листопада 2014 року № 10681020000037623.

Податкова адреса ТОВ Немпарт відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 03028, м.Київ, Голосіївський р-н, вул. Малокитаївська, буд. 29, кв.1. Статутний капітал ТОВ "Немпарт" на момент його створення складав - 100 грн.

Інформація про види діяльності, які мав право здійснювати суб'єкт господарювання: 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, 46.90 Основний Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 73.11 Рекламні агентства, 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Згідно з витягом з податкової інформації ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ТОВ Немпарт по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та покупцями за період з 01 грудня 2014 року по 31 січня 2015 року: Стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; відповідно до матеріалів, що знаходяться у справі ТОВ Немпарт , інформаційних баз даних ДПІ у Голосіїівському районі ГУ ДФС у м. Києві АІС OP, ІС Податковий блок встановлено: відповідальні за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання:- ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

За результатами аналізу даних податкової звітності, яку ТОВ Немпарт подало до ДПІ у Голосіїському районі ГУ ДФС у м. Києві, встановлено кількість працюючих - згідно довідки форми 1-ДФ 1 чол.; заробітна плата - згідно довідки форми 1-ДФ 550 грн. За даними ІС Податковий блок встановлено стан ТОВ Немпарт - 9. Про відсутність за місцезнаходженням направлено повідомлення. При проведенні аналізу діяльності суб'єкта господарювання, відповідно до ЄРПН, ТОВ Немпарт задекларувало податкові зобов'язання за січень 2015 року у сумі1 402 317 грн. за рахунок покупця ФОП ОСОБА_2.- 586000 грн., в ЄРПН податкові накладні відсутні.

Колегія суддів обізнана з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 27 березня 2018 року у справі №826/1588/13-а про те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару.

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що станом на дату вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а види діяльності контрагентів відповідають змісту договорів, укладених з позивачем.

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Більш того, сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

Так, у межах кримінального провадження №320151100800000006 не досліджувався зміст господарських операцій позивача з його контрагентами у площині податкового законодавства, а також не встановлено фіктивність первинних документів, що надані позивачем до перевірки та/або недостовірність відомостей, що у них зазначені.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на матеріалах кримінального провадження №320151100800000006. Натомість, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано жодних доказів, які б підтверджували доводи щодо нереальності господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Лейтер Плюс та Товариством з обмеженою відповідальністю Немпарт за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи .

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0003371306 від 27 січня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 15 травня 2018 року.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма