Постанова

від 14.05.2018 по справі 820/23/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/23/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Курило Л.В. , Мельнікової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 року (суддя Зінченко А.В.)по справі № 820/23/18

за позовом ОСОБА_1

до Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03.01.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати дії Богодухівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення виплати пенсії за віком протиправними та зобов'язати Богодухівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату пенсії за віком за період з 01 квітня 2017 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017р. відмовлено у задоволенні позову.

ОСОБА_1 (далі - позивач) , не погодившись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме ст. 46 Конституції України; ст. ст. 4, 47, 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін. В відзиві зазначив, що виплату пенсії припинено з підстав не підтвердження фактичного місця проживання позивача, та скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.12.2014р. Відповідно до п.18 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання у разі скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, повторне призначення можливо лише через 6 місяців після припинення виплат та скасування дії . Для поновлення виплати пенсії позивача з 01.04.2017р. відсутні правові підстави у зв'язку з відсутністю відповідного рішення комісії з питань призначення ( відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018р. провадження у справі відкрито.

Згідно з ч.4 ст.229, ч.1 ст. 308 КАС України справа розглянута судом в письмовому провадженні, межах доводів та вимог апеляційної скарги, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком, є пенсіонером, перебуває на обліку в Богодухівському об'єднаному управлінні Пенсійного Фонд України з 19.12.2014р. як внутрішньо переміщена особа на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.12.2014р., учасник війни .

З 01.04.2017 року виплата пенсії позивачу припинена згідно протоколу № 2 Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Богодухівської районної державної адміністрації від 28.02.2017 року у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання на підставі скасованої довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.12.2014р.

Суд першої інстанції виходив з того, що 28.02.2017р. комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Богодухівської районної державної адміністрації скасовано довідку ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6304000447 від 15.12.2014р. згідно ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". (а.с.25-32).

Колегія суддів , зазначає, що наданий протокол УПСЗН Богодухівської РДА від 28.02.2017р. містить лише посилання на припинення виплату пенсії та виплату соціальної допомоги, та не містить висновків щодо скасування довідки, а також підстав прийняття такого рішення.

28.11.2017 року та 25.12.2017р. позивач зверталася до відповідача з заявою, якою просила повідомити причину припинення виплати пенсії та поновити виплату.(а.с.9,11)

07.12.2017 року Богодухівським об'єднаним УПФУ Харківської області за наслідками розгляду заяви позивача листом повідомлено, що згідно протоколу Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат переміщеним особам Богодухівської районної державної адміністрації від 28.02.2017 року було прийняте рішення про припинення виплати пенсії з 01.04.2017 року у зв'язку з непідтвердженням фактичного місця проживання.

Позивач, вважаючи такі дії протиправними, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для поновлення виплати пенсії за віком позивачу з 01.04.2017року.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк .

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно ст. 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Наявний в матеріалах справи протокол комісії УПСЗН від 28.02.2017р. який взятий судом першої інстанції в якості доказу скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 15.12.2014 р. не містить відомостей про скасування довідки та підстав припинення виплати пенсії та соціальної допомоги. Рішення УПСЗ про скасування довідки , на яке посилається відповідач та суд першої інстанції від 11.05.2017р. матеріали справи не містять, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

В відзиві на позов та в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що підставою скасування довідки та припинення пенсійним органом виплати пенсії з 01.04.2017р. було не підтвердження фактичного місця проживання.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на результати обміну інформацією з органами соціального захисту населення, на підставі яких пенсію призупинено з 01 квітня 2017 року для встановлення місця проживання позивача, враховуючи викладене.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 рокувстановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п.п.2 п.12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Відповідачем не надано будь-якого обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

У статті 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.

Колегія суддів зазначає, що ст.49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування має пріоритетне застосування в спірних правовідносинах, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів є безпідставними.

Судовим розглядом встановлено, що розпорядженням начальника Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду УКраїни від 13.03.2017р. припинено виплату пенсії позивачу з 01.04.2017р. у зв'язку з протоколом № 2 від 28.02.2017р. ( у звязку з непідтвердженням фактичного місця проживання. (а.с.24-29)

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Відповідачем не зазначено, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Посилання апелянта на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365 "Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" колегія суддів вважає помилковим, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом та не може суперечити закону, що має вищу юридичну силу у відповідній частині.

Припинення виплати позивачеві пенсії у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зазначене також відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеного в постановах від 06.02.2018р., 03.05.2018р.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Рішенням ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України", зокрема п. 54, зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачу з 01.04.2017 р., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно визнання дій Богодухівського об'єднаного УПФУХарківської області щодо припинення виплати пенсії за віком протиправними слід зауважити наступне.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Колегія суддів дійшла висновку, що дії пенсійного органу щодо припинення виплати пенсії виразилися у складанні розпорядження від 13.03.2017 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 року.

Отже, Враховуючи, що позивач оскаржує дії пенсійного органу щодо припинення виплати пенсії, які , як з'ясовано судом виразилися у прийнятті відповідного розпорядження, колегія суддів вважає, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, вийти за межі позовних відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, та скасувати розпорядження Богодухівського ОУПФУ Харківської області від 13.03.2017р.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення вищезазначене не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 315, п. 4 ч. 1 с т. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 по справі № 820/23/18 скасувати .

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати розпорядження Богодухівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області від 13.03.2017р. щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року.

Зобов'язати Богодухівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Л.В. Курило Л.В. Мельнікова