Постанова

від 15.05.2018 по справі 815/5037/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5037/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлєва О.В.,

судді - Танасогло Т.М.

при секретарі: П'ятіній В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Н-БІС-ПЛЮС до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Н-БІС-ПЛЮС звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0031801415, №0031791415, №0031761415 від 19.09.2017 року.

Свої позовні вимоги ТОВ Н-БІС-ПЛЮС обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року позов задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС в Одеській області просить скасувати вищенаведене рішення, як таке, що прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальна позапланову виїзну перевірку TOB Н-БІС-ПЛЮС , код за ЄДРПОУ 21037409, щодо дотримання вимог податкового законодавства з питання повноти декларування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, з питання повноти декларування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.09.2017 року №455/15-32-14-15/21037409.

На підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення Форми Р від 19.09.2017 року № 0031791415 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 412845 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 103211 грн., податкового повідомлення-рішення Форми Р від 19.09.2017 року № 0031801415 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства за основним платежем на 466243 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 61730 грн., податкового повідомлення-рішення Форми ПС від 19.09.2017 року № 0031761415 та податкового повідомлення-рішення Форми Н від 19.09.2017 року № 0031771415.

Згідно п.п. 138.8.1, п. 138.8, ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що між ТОВ Н-БІС-ПЛЮС (покупець) та ТОВ ІТ-Мереживо (постачальник) 13.01.2014 року був укладений договір поставки №Б/Н (т.1, а.с.208-211).

Згідно п. 1.1 постачальник зобов'язується протягом чинності цього договору поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки згідно умов цього договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.2 обсяги товару, що постачається за договором, визначаються специфікацією, що є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано журнал-ордер за 2014 рік, копії рахунків, копії накладних, копії податкових накладних на загальну суму 71325,91 грн. в тому числі ПДВ у сумі 11887,65 грн. (т. 4 а.с. 38-53).

Судом встановлено, що між ТОВ Н-БІС-ПЛЮС (покупець) та ТОВ Мережева Інфраструктура (постачальник) 13.01.2014 року був укладений договір поставки товару №Б/Н (т. 1 а.с. 212-215).

Згідно п. 1.1 постачальник зобов'язується протягом чинності цього договору поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки згідно умов цього договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.2 обсяги товару, що постачається за договором, визначаються специфікацією, що є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано журнал-ордер за 2014 рік, копії рахунків, копії накладних, копії податкових накладних на загальну суму 69339,12 грн. в тому числі ПДВ у сумі 11556,52 грн. (т. 4 а.с. 54-83).

Також між позивачем (покупець) та ТОВ ОНІКС-ЛТД (постачальник) 06.11.2014 року був укладений договір поставки №Б/Н (т. 1 а.с. 216-218).

Відповідно до п. 1.2. договору постачальник зобов'язується протягом чинності цього договору передати у власність покупцеві товар (партію товару), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити грошову суму, визначену у рахунках-фактурах та/або видаткових (товарних) накладних.

Згідно п. 1.3 договору обсяги товару, що постачається за договором, визначаються видатковими (товарними) накладними, що є невід'ємною частиною даного договору, та/або специфікаціях.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано журнал-ордер за 2014 рік, копії рахунків, копії накладних, копії податкових накладних на загальну суму 201240 грн. в тому числі ПДВ у сумі 33540 грн. (т. 4 а.с. 31-37).

Також між позивачем (покупець) та ТОВ КОМП ІНФОРМ ГРУП (постачальник) 15.05.2014 року був укладений договір поставки №1505-1 (т. 1 а.с. 219-222).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується постачати покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його.

Згідно п. 2.1. договору найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано журнал-ордер за 2014 рік, копії рахунків, копії накладних, копії податкових накладних на загальну суму 1019912,52 грн. в тому числі ПДВ у сумі 169985,42 грн. (т. 2, т. 3 а.с. 1-74).

Також між позивачем (покупець) та ТОВ Альберто-комп'ютер (постачальник) 01.04.2015 року був укладений договір поставки №01/04 та 15.09.2016 року договір поставки №15-09-1 (т. 1 а.с. 223-229).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 1.2 договору асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в погоджених постачальником заявках покупця.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано журнал-ордер за 2014 рік, копії рахунків, копії накладних, копії податкових накладних на загальну суму 773659,80 грн. в тому числі ПДВ у сумі 128943,31 грн. (т. 3 а.с. 75-250, т. 4, а.с. 1-30).

Як пояснив представник позивача весь товар який придбавався позивачем у контрагентів ТОВ ІТ-Мереживо , ТОВ Мережева Інфраструктура , ТОВ ОНІКС-ЛТД , ТОВ КОМПАНІ ГРУП , ТОВ Альберто-Комп'ютер та ТОВ КОМП ІНФОРМ ГРУП , отримувався позивач за допомогою послуг Нової пошти , що підтверджується відповідним супровідними документами та договором (т. 4 а.с. 84-194), а тому у позивача відсутні товарно-транспортні накладні.

В акті зазначено, що для підтвердження зазначеного оприбуткування в ході перевірки були надані первинні документи (рахунки фактури на оплату, видаткові накладні, платіжні документи) щодо придбання товарів, які в подальшому були оприбутковані на баланс підприємства.

Між тим, через відсутність документів, що посвідчують якість та комплектність товару, відсутність актів про фактичну наявність товару, супровідних документів на товар, товарно-транспортної документації, договору, неналежне оформлення видаткових накладних контролюючий орган поставив під сумнів господарські операції в цілому, що привело до негативних висновків у акті перевірки.

На думку відповідача, під час перевірки не доведено факт придбання у 2014 році товарів (комплектуючі до комп'ютерної техніки) від постачальників TOB IT-Мереживо , код ЄДРПОУ 37605639, TOB Мережева Інфраструктура , код ЄДРПОУ 37605623; TOB ОНІКС-ЛТД , код ЄДРПОУ 23510152, TOB КОМП ІНФОРМ ГРУП , код ЄДРПОУ 37950137, вартістю 1134848 грн.

У період часу з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. Підприємство купувало комплектуючі до комп'ютерної техніки у постачальників TOB Альберто-Комп'ютер (код за ЄДРПОУ 32818982), і TOB Комп Інформ Груп (код ЄДРПОУ 37950137), і на думку ДФС також не доведено факт придбання цих товарів, що призвело до заниження доходів на загальну суму 1228707,00 грн.

Таким чином, ДФС визначило, що Підприємством занижено доходи: у 2014р.- на 1134848,00грн.; у 2015 р. - на 1127926,00 грн.; у 2016 р.-на 100781 грн.

Перевіркою встановлено, що ці товари оприбутковано на баланс Підприємство, що свідчить про формування (збільшення) активів Підприємства за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження та з такого , що не відповідає документально оформленому, тобто надходження товарів від невизначених осіб.

Тому, при формуванні показника собівартості реалізованої готової продукції, на думку ДФС, Підприємством завищені витрати: у 2014 році - на 30409 грн.; у 2015 р.-90542,00 грн.; у 2016р.- 105738,00 грн.

Даний висновок повністю суперечить первинним документам, наявним в матеріалах справи, які підтверджують придбання товарів, а також часткову реалізацію придбаного товару з метою отримання прибутку.

Згідно пп. 14.1.202 п.1 статті 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п. 1.ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов'язання визначається тими правами та обов'язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору і які у ньому закріплені.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Зазначені положення повністю кореспондуються з вимогами ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітній в України .

Поняття первинного документу наведено також в абзаці 11 статті 1 цього Закону.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно абз.13 - 15 п.201.10. ст. 201 ПК України порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, згідно положень ст. 198.2 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, законом визначений конкретний механізм захисту прав покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено факт складання продавцями товарів податкових накладних та їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Фактичне здійснення господарських операцій між підприємством та його контрагентами підтверджується також договорами поставки та розрахунковими документами, що мають первісне значення.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, первинні документи, складені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (товаро-транспортні накладні, технічні паспорти, сертифікати, посвідчення якості та т.і.), на які контролюючий орган робить особливе зауваження, як на підставу своїх висновків про допущенні з боку підприємства порушення, є лише альтернативним та додатковим видом документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції, а тому не можуть бути визначальними для - того, що робити відповідні висновки.

Крім того, за діючим законодавством товари, придбані у відповідних постачальників, обов'язковій сертифікації не підлягають, а товарно- транспортні накладні в даному випадку відсутні, оскільки весь товар отримувався через послуги Нової пошти , що не спростовано відповідачем.

У листі Вищого адміністративного суду України Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. наводиться перелік обставин, які повинні встановити суди з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

В матеріалах справи містяться письмові документи, що підтверджують фізичні, технічні та технологічні можливості ТОВ Н-БІС- ПЛЮС на вчинення купівлі-продажу комп'ютерного устаткування, що становлять зміст господарських операцій останнього з контрагентами ТОВ ІТ-Мереживо , ТОВ Мережева Інфраструктура , ТОВ ОНІКС-ЛТД , ТОВ Альберто-Комп'ютер та ТОВ КОМП ІНФОРМ ГРУП .

Видами діяльності підприємства є оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (код КВЕД 46.43); оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням (основний) (код КВЕД 46.51); оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього (код КВЕД 46.52); ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування (код КВЕД 95.1 і); роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.41); роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення (код КВЕД 47.43).

Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (46.51).

Ліцензуванню така діяльність згідно з діючим законодавством не підлягає.

Для здійснення господарської діяльності підприємство використовує приміщення: нежитлове підвальне приміщення площею 70,3 кв.м., розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Коблевська, 27; нежитлове приміщення площею 21,7 кв.м., розташоване за адресою: м.Одеса, вул..Жуковського, буд. 30.

Матеріалами справи підтверджено наявність взаємовідносин з ТОВ Нова пошта та факти систематичного отримання від них відповідних послуг.

Також, матеріалами справи підтверджено факт реалізації в подальшому придбаних у вказаних вище контрагентів товарів третім особам.

Суд вважає, все це в сукупності підтверджує рух активів у процесі здійснення ТОВ Н-БІС-ПЛЮС господарської діяльності та, зокрема, у відносинах з ТОВ ІТ-Мереживо , ТОВ Мережева Інфраструктура , ТОВ ОШКС-ЛТД , ТОВ Альберто-Комп'ютер , ТОВ КОМП ІНФОРМ ГРУП .

Суд зазначає, що особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Статус постачальників товарів ТОВ ІТ-Мереживо , ТОВ Мережева Інфраструктура , ТОВ ОНІКС-ЛТД , ТОВ Альберто-Комп'ютер , ТОВ КОМП ІНФОРМ ГРУП , станом на час здійснення господарських операцій з ТОВ Н-БІС-ПЛЮС даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджено.

Нормами цивільного законодавства встановлено, що сторона за договором повинна мати необхідний обсяг повноважень для укладення договору. Крім того Цивільним та Господарським кодексами передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, в повному обсязі та належними сторонами. Таким чином, недобросовісний контрагент не відповідає одній чи одразу усім зазначеним вище умовам - не має достатньо повноважень для укладення договору або не виконує (або імовірно не виконає) належним чином умови договору.

Недобросовісність контрагента може проявлятися у:

відсутності грошей для належного виконання договору в частині оплати;

відсутності дозволу або ліцензії, яка відповідно до законодавства є обов'язковою для певного виду діяльності;

використанні підроблених або фальшивих документів;

приховуванні інформації, що може мати негативний вплив на виконання зобов'язання (наприклад, наявність заборгованості, стан банкрутства тощо).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Н-БІС-ПЛЮС перебувало у відносинах:

1) у 2014 році: з ТОВ ІТ-Мереживо , ТОВ Мережева Інфраструктура , ТОВ ОНІКС-ЛТД , ТОВ КОМП ІНФОРМ ГРУП ;

2) у 2015-2016 рр.: з ТОВ Альберто-Комп'ютер і ТОВ Комп Інформ Груп .

У зазначені періоди часу всі вказані підприємства були зареєстровані в установленому порядку, перебували на обліку в податкових органах, в тому числі, як платники ПДВ.

Так, ТОВ ІТ-Мережево зареєстровано 24.03.2011 року, взято на облік Головним управлінням регіональної статистики 25.03.2011 р., а 28.03.2011 р. - державною податковою інспекцією у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області. Місцезнаходження підприємства: 14029, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул.Авіаторів, буд. 19-а. 22.03.2016 р. юридичну особу припинено. Станом на 19.11.2017 р. платник податків не має податкового боргу. У період часу з 01.06.2013 р. по 28.01.2015 р. підприємство перебувало на обліку як платник ПДВ. Основний вид діяльності - оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (код КВЕД 46.51).

ТОВ Мережева інфраструктура зареєстровано 23.03.2011 р., взято на облік Головним управлінням регіональної статистики 24.03.2011 р., а 28.03.2011 р. - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві. Місцезнаходження підприємства: 14029, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Авіаторів, буд. 19-а. Постановою Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2015 р. ТОВ Мережева Інфраструктура визнано банкрутом. 23.10.2015 р. юридичну особу припинено. Станом на 19.11.2017 р. платник податків не має податкового боргу. У період часу з 02.04.2014 р. по 20.10.2015 р. підприємство перебувало на обліку як платник ПДВ. Основний вид діяльності - оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (код КВЕД 46.51).

ТОВ Онікс-ЛТД зареєстровано 07.09.1995 року, взято на облік Головним управлінням регіональної статистики 26.09.1995 року, 08.09.1995 р. взято на облік як платника єдиного внеску ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. Місцезнаходження підприємства: 04116, м.Київ, вул. Шолуденко, буд.3. В процесі припинення не перебуває. У період часу з 18.02.1998 р. по 18.03.2015 р. підприємство перебувало на обліку як платник ПДВ. Основний вид діяльності - оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (код КВЕД 46.51).

ТОВ Альберто-комп'ютер зареєстровано 30.01.2004 р., взято на облік Головним управлінням регіональної статистики 04.02.2004 р., 06.02.2004 р. взято на облік як платника податків ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області. Місцезнаходження підприємства: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, місто Пустомити, вул.Б.Хмельницького, будинок 10А. В процесі припинення не перебуває. Станом на 19.11.2017 р. - податкового боргу не має. З 12.02.2004 р. по теперішній час зареєстрований як платник ПДВ. Основний вид діяльності - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19), а також серед інших видів - ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування (код КВЕД 95.11), діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19).

ТОВ Комп Інформ Груп зареєстровано 02.11.2011 р., взято на облік Головним управлінням регіональної статистики 03.11.2011 р., 03.11.2011 р. взято на облік як платника податків ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві. Місцезнаходження підприємства: 01601, м.Київ, вул. Еспланадна, буд.20, офіс 03. В процесі припинення не перебуває. Станом на 19.11.2017 р. податкового боргу не має. З 29.11.2011 р. по теперішній час зареєстрований як платник ПДВ. Основний вид діяльності - оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (код КВЕД 46.51).

Таким чином, на час укладення з цими контрагентами договорів у період 2014-2016 рр. будь-яких сумнівів у їх правовому статусі у ТОВ Н-БІС- ПЛЮС не було.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Проте, доказів на підтвердження наведених фактів щодо документально оформлених нереальних господарських операцій з вказаними вище контрагентами сторона відповідача не надає.

Крім того, слід зауважити, що наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005 р. затверджений Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Проте товари, придбані ТОВ Н-БІС-ПЛЮС у ТОВ ІТ-Мереживо , ТОВ Мережева Інфраструктура , ТОВ ОШКС-ЛТД , ТОВ Альберто- Комп'ютер , ТОВ КОМП ІНФОРМ ГРУП , протягом 2014-2016 рр., у цьому Переліку не значаться, тобто обов'язковій сертифікації не підлягають, а тому відповідні висновки відповідача в акті не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Крім того, сума штрафних (фінансових) санкцій визначена податковим повідомленням - рішенням від 19.09.2017 року №0031761415 у розмірі 389,00 грн. застосовано за порушення, яке в акті перевірки не відображено, в зв'язку з чим суд доходить висновку, що воно є безпідставним.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом, з чим погоджується й апеляційний суд.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зістаттею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини"застосовуються судами як джерело права.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори з контрагентами позивача укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується видатковими накладними, рахунками, про здійснення оплати придбаного товару за договором свідчать платіжні доручення, товарно-транспортними накладними, а тому робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст. 3 ГК України.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Проте, кримінальні справи відносно керівників або засновників контрагентів позивача за ознаками фіктивного підприємництва не порушувалися та вироки не приймалися, зокрема доказів цього суду не надано, так само не надано жодного акту перевірки контрагентів в яких зазначено про донарахування їм податкових зобов'язань з приводу нікчемності угод або отримання без оплатно отриманого майна.

Висновок щодо нереальності поставок має бути підтверджений з боку ДПІ лише відсутністю саме первинних документів у позивача, які мають містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її здійснення, а саме договору, накладних на отримання товару, податкових накладних, тощо.

Відповідно до ч 1. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи містяться всі первинні документи, що підтверджують факт придбання позивачем товарів у ТОВ ІТ-Мереживо , ТОВ Мережева Інфраструктура , ТОВ ОНІКС-ЛТД , ТОВ КОМПАНІ ГРУП ТОВ Альберто-Комп'ютер та ТОВ КОМП ІНФОРМ ГРУП , та вони надавались разом з запереченнями на акт перевірки.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами - постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Таким чином податкові повідомлення - рішення від 19.09.2017 року №0031801415 на загальну суму 527973 грн., №0031791415 на загальну суму 516056 грн., №0031761415 на загальну суму 389 грн. є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Враховуючи те, що у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції з контрагентами ТОВ "ІТ-Мереживо", ТОВ "Мережева Інфраструктура", ТОВ "ОНІКС-ЛТД", ТОВ "КОМПАНІ ГРУП", ТОВ "Альберто-Комп'ютер" та ТОВ "КОМП ІНФОРМ ГРУП", суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ "Н-БІС-ПЛЮС" обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення. Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Н-БІС-ПЛЮС до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0031801415, №0031791415, №0031761415 від 19.09.2017 року - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок № 31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір у розмірі 23 509 (двадцять три тисячі п'ятсот дев'ять) гривень 94 копійки.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /О.В. Яковлєв /

/Т.М. Танасогло/