Постанова

від 02.05.2018 по справі 908/1392/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1392/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

(головуючий - Татенко В.М., судді: Марченко О.А., Стойка О.В.)

від 18.10.2017

у справі № 908/1392/17

за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр охорони К-9"

про розірвання договору,

за участю представників учасників справи:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр охорони К-9" (далі - ТОВ "Центр охорони К-9", відповідач) про розірвання договору № 151-17 на закупівлю "Охоронні послуги за кодом ДК 021-2015: 79710000-4 (послуги з охорони майна)" від 14.04.2017 укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача зникла необхідність у отриманні від відповідача послуг з охорони майна, оскільки спірний договір укладено у зв'язку із потребою забезпечити збереженість будівельних матеріалів та інших матеріальних - цінностей, що знаходяться на об'єкті, де проводився ремонт Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних технологій". Проте, позивачем прийнято рішення про припинення правовідносин з ТОВ "Центр будівельних технологій", у зв'язку з чим на об'єкті припинено будь-які роботи та звільнено його від всіх засобів, що використовувалися під час проведення ремонтних робіт. Тому вважає, що подальша оплата послуг з охорони майна є порушенням основних принципів бюджетного законодавства України щодо ефективності використання бюджетних коштів та позбавляє територіальне управління можливості здійснювати заходи по підвищенню рівня матеріально-технічного забезпечення місцевих загальних судів Запорізької області. Посилається при цьому на приписи ст. ст. ст. ст. 11, 12, 15,16, 509, 525, 526, 610, 612, 651, 652, 654, Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 20, 175, 193, 188 Господарського кодексу України, ст. ст. 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 23, 26, 48, 116 Бюджетного кодексу України, ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.09.2017 у справі №908/1392/17 позовні вимоги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області задоволено. Розірвано договір від 14.04.2017 №151-17 на закупівлю "Охоронні послуги за кодом ДК 021-2015: 79710000-4 (послуги з охорони майна)", укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр охорони К-9" та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що під час укладеання спірного договору № 151-17 від 14.04.2017 позивач не міг передбачити, що ТОВ "Центр будівельних технологій" достроково припинить надавати послуги за договором № 383-16 від 21.10.2016 та звільнить будівельний майданчик від засобів, що використовувалися під час надання послуг. Крім того, 06.06.2017 Господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі № 908/1146/17 за позовом ТУ ДСАУ в Запорізькій області до ТОВ "Центр будівельних технологій" про розірвання договору від 21.10.2016 про закупівлю послуг з поточного ремонту № 383-16. У червні 2017 року у позивача зникла потреба в отриманні послуг з охорони майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, проїзд Дружний, 13, що у контексті приписів ст. 652 Цивільного кодексу України, є підставою для дострокового розірвання спірного договору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 01.09.2017 у справі №908/1392/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних технологій" (учасник) 21.10.2016 укладено договір про закупівлю послуг з поточного ремонту № 383-16;

- у зв'язку із потребою забезпечити збереженість будівельних матеріалів та інших матеріальних - цінностей, що знаходяться на об'єкті ТУ ДСАУ в Запорізькій області, останнім було прийнято рішення про необхідність проведення відкритих торгів на закупівлю послуг з охорони нежитлової будівлі Ленінського районного суду м.Запоріжжя, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, проїзд Дружний, 13;

- за результатами проведення відкритих торгів на закупівлю: "Охоронні послуги за кодом ДК 021-2015: 79710000-4 (послуги з охорони майна)" 14.04.2017 між ТОВ "Центр охорони К-9" та ТУ ДСАУ в Запорізькій області був укладений договір № 151-17 на закупівлю "Охоронні послуги за кодом ДК 021-2015: 79710000-4 (послуги з охорони майна)" (далі - договір);

- відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з охорони майна замовника за кодом ДК 021-2015: 79710000-4 - Охоронні послуги, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, проїзд Дружний, 13, на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги;

- охоронюване майно знаходиться в користуванні замовника на підставі договору позички об'єкта нерухомості від 15.12.2014 № 7908/222, укладеного на 25 років;

- відповідно до п. 2.2. договору фактичне виконання виконавцем послуг за договором фіксується сторонами в двосторонньому акті прийому - передачі наданих послуг, який складається та підписується виконавцем та передається замовнику не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним календарним місяцем;

- пунктом 3.1. договору встановлено строк надання послуг: з 14.04.2017 по 31.12.2017;

- пунктом 9.1 договору встановлено, що він діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань по договору.

- пунктом 2.6. договору передбачено, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін;

- ТУ ДСАУ в Запорізькій області 02.06.2017 звернулося до ТОВ "Центр охорони К-9" з пропозицією внести зміни до договору № 151-17 від 14.04.2017 в частині зменшення обсягів закупівлі, ціни договору та припинення правовідносин за договором, направило на адресу відповідача проект відповідної додаткової угоди;

- на електронну адресу ТУ ДСАУ в Запорізькій області 30.06.2017 від ТОВ "Центр охорони К-9" надійшла відповідь, згідно з якою відповідач відмовився припинити взаємовідносини по договору № 151-17 від 14.04.2017 та повідомив позивача про те, що оскільки ТУ ДСАУ в Запорізькій області проведено опечатування дверей та вилучено контрольні ключі від вхідних дверей нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, проїзд Дружний, 13, відповідальність за збереження ТМЦ в приміщеннях покладається саме на замовника;

- одночасно Позивачем було прийняте рішення про припинення з ТОВ "Центр будівельних технологій" правовідносин за договором № 383-16 від 21.10.2016 про надання послуг з поточного ремонту. За твердженням позивача Генеральним підрядником за договором № 383-16 від 21.10.2016 з 25.05.2017 припинено будь-які роботи на об'єкті та звільнено об'єкт від всіх засобів, що використовувалися під час проведення ремонтних робіт;

- посилаючись на те, що у позивача зникла необхідність у отриманні від ТОВ "Центр охорони К-9" послуг з охорони майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, проїзд Дружний, 13, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про розірвання договору № 151-17 від 14.04.2017 на закупівлю послуг з охорони майна.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності одночасно усіх чотирьох умов передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, як підстав для розірвання договору.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №908/1392/17, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 01.09.2017.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

- під час укладення спірного договору територіальне управління не могло передбачити, що ТОВ "Центр будівельних технологій" достроково припинить надавати послуги по договору №383-16 від 21.10.2016 та звільнить будівельний майданчик від засобів, що використовувалися під час надання послуг, та зникне потреба в отриманні послуг з охорони майна;

- відсутність рішення суду у справі №908/1146/17 не спростовує факту зникнення потреби у наданні послуг охорони майна;

- судом апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок про неможливість застосування до даного господарського спору ст. 652 Цивільного кодексу України;

- жодних аргументів щодо причин відхилення апеляційним судом доказів, наданих ТУ ДСАУ в Запорізькій області, на підтвердження зменшення обсягу фінансування, в оскаржуваній постанові суду не наведено.

Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №908/1392/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №908/1392/17 на 17.04.2018. Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр охорони К-9" строк для подання відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2018 у розгляді касаційної скарги оголошено перерву до 02.05.2018.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Центр охорони К-9" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зміна або розірвання договору вичиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).

Порядок розірвання господарських договорів визначене ст. 188 Господарського кодексу України, зокрема сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягай згоди щодо розірвання договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Для прийняття судом рішення про зміну договору відповідно до ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України у справі має бути встановлена наявність одночасно наступних умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, на Позивача покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, у даному випадку, істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

При цьому, істотні обставини в розумінні ст. 652 ЦК України повинні мати місце або стати відомими сторонам після укладення договору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 11.12.2012 №3-63гс12).

Скаржник вважає, що істотними обставинами, які змінилися, є обмежений обсяг фінансування та порушення Господарським судом Запорізької області провадження по справі №908/1146/17 за позовом ТУ ДСАУ в Запорізькій області до ТОВ "Центр будівельних технологій" про розірвання договору № 383-16 від 21.10.2016 про закупівлю послуг з поточного ремонту. З такими доводами також погодився суд першої інстанції.

Проте судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на дату ухвалення спірного рішення у даній справі, результати розгляду та наявності рішення по справі № 908/1146/17 були відсутні.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не доведено зменшення фінансування для виконання зобов'язань за спірним договором.

Окрім того, ч.2 ст. 617 ЦК України та ч.2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України (якщо б таке мало місце) не виправдовує бездіяльність позивача, як боржника, і не є істотною зміною обставин та підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання та зміну цих зобов'язань.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 у справі № 11/446 та Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004).

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що доводи місцевого господарського суду щодо наявності одночасно усіх чотирьох умов передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, як підстави для розірвання договору, є не доведеними.

Інші доводи Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області колегією суддів відхиляються, оскільки вони є взаємосуперечливими та взаємовиключними за своєю суттю, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Окрім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008) принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (принцип юридичної визначеності), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №908/1392/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

Г.Вронська