Постанова

від 10.05.2018 по справі 607/41/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/41/18Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/449/18 Доповідач - Ходоровський М.В. Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Щавурська Н. Б., Загорський О. О.,

секретаря - Панькевич Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/41/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 02 лютого 2018 року (головуючий суддя Братасюк В.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія АК-ПГС", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, як з солідарних боржників,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АК ПГС , ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 49710,68 гривень за договором про надання овердрафту від 15 липня 2013 року, як з солідарних боржників.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 02 лютого 2018 року позов Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АК ПГС , ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, як з солідарних боржників, повернуто позивачу.

Роз'яснено право на звернення з окремими позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АК ПГС в порядку господарського судочинства, до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати ухвалу та відкрити провадження у справі посилаючись на те, що відповідно до постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин , оскільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів. ПАТ Укрсоцбанк не порушив судової юрисдикції при зверненні до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

У судове засідання представник ПАТ "Укрсоцбанк", будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, не з'явився

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 02 січня 2018 року ПАТ "Укрсоцбанк" пред'явив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія АК-ПГС", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту, як з солідарних боржників.

Згідно позовної заяви вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія АК-ПГС" грунтуються на невиконанні договору про надання овердрафту від 15 липня 2013 року, за яким цей відповідач є позичальником, а вимоги до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 на тому, що вони є поручителями за даним договором овердрафту.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог - позовні вимоги між юридичними особами повинні вирішуватися в порядку господарського судочинства, куди позивачу слід звернутися з окремими позовними вимогами, а позовні вимоги до фізичних осіб слід розглядати в порядку цивільного судочинства, про що також позивачу необхідно подати окремий позов, що згідно статті 185 ч. 4 п. 2 ЦПК України є підставою для повернення позовної заяви.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, так як він не відповідає вимогам закону та не грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20).

Тобто, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання.

Таким чином з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.

За умови спільного розгляду позовних вимог кредитора до боржника за основним зобов'язанням і кількох поручителів в межах однієї справи одним судом гарантується ефективний захист прав та інтересів позивача, що вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.

Аналізуючи норми права ЦПК України та ГПК України, що регулюють юрисдикцію розгляду справ та враховуючи зазначений у позовній заяві предмет спору та суб'єктний склад основного зобов'язання, у зв'язку з невиконанням якого пред'явлено позов, колегія суддів вважає, що даний спір належить розглядати у порядку господарського судочинства.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини, проте не правильно зроблено висновок із цих обставин щодо юрисдикції розгляду даної справи, а ухвала суду, що оскаржується, є такою, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, колегія суддів вважає, що дану ухвалу слід скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.6, 379, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п.2 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 02 лютого 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 травня 2018 року.

Головуючий - Ходоровський М.В.

Судді - Загорський О.О.

Щавурська Н.Б.