Рішення

від 14.05.2018 по справі 910/2887/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2018Справа № 910/2887/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гіссен

про стягнення штрафу в розмірі 758 079,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Никипорець І.Ф., за довіреністю № 558 від 26.10.2017;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Гіссен про стягнення штрафу в розмірі 758 079,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов Договору поставки № ПЗ/Т-171996/НЮ від 18.12.2017 прострочив поставку товару, замовленого позивачем, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, нарахований за несвоєчасну поставку товару, у розмірі 758079,00 грн. (20% від суми непоставленого в строк товару) на підставі п. 7.3.1 договору поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2018.

02.04.2018 представником відповідача подані клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 02.04.2018 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.04.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

02.04.2018, судом в порядку статей 120-121 ГПК України, повідомлено відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Відповідач явку свого представника у підготовче засідання 23.04.2018 не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоч а про місце, дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103046527643, згідно з яким ухвала суду від 02.04.2018 була одержана відповідачем 04.04.2018.

У зв'язку з черговою неявкою представника відповідача у підготовче засідання 23.04.2018 та зважаючи на виконання завдань підготовчого провадження, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 14.05.2018.

У судове засідання 14.05.2018 представник позивача з'явився.

В судове засідання 14.05.2018 відповідач явку своїх представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103046529042, згідно з яким ухвала суду від 23.04.2018 була одержана відповідачем 27.04.2018.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від відповідача не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень від відповідача про причини його неявки в судове засідання 14.05.2018, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2017 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гіссен (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір поставки № ПЗ/Т-171996/ (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався у 2017 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, далі - товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах даного Договору.

Відповідно до пунктів 1.2-1.5 Договору найменування товару: вугілля кам'яне ДГ (13-100) (2017 року випуску); виробник товару: ТОВ ЗФ Богучарська ; кількість та асортимент товару визначений у специфікації № 1(Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору; обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає характеристикам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток № 1) та ДСТУ 7146:2010.

За умовами п. 3.1 та п. 3.4 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток № 1). Сума Договору становить 4 050 000 грн., в т.ч. ПДВ 0%.

У відповідності до п. 4.2 Договору покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 40 календарних днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної та акту приймання-передачі.

Пунктом 5.1 Договору погоджено, що товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше грудня 2017 року.

Відповідно до п. 5.2 Договору заявка направляється постачальнику поштою або передається нарочно під особистий підпис представника постачальника.

Згідно з п. 5.3 Договору товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на покупця на умовах DDP (м. Київ, вул. Уманська, 8, вантажоотримувач - вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський, код 9738, код станції 320308 (відповідно до правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс ред. 2010).

Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку товару з оформленням залізничних накладних (вагонних відправок) на кожний вагон окремо, згідно Правил приймання вантажу до перевезення), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за 861/5082 від 24.11.2010 та Правил перевезення вантажів, які змерзаються , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 870/5091 від 24.11.2010.

У відповідності до п. 5.5 Договору постачальник здійснює поставку товару партіями в асортименті, вказаному у Специфікації № 1 (Додаток № 1) згідно письмової заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару та здійснення оплати згідно до п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору.

Пунктом 6.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний поставити товар у строк, встановлений цим Договором.

За умовами п. 7.3.1 Договору за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 (п. 12.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами викладено Специфікацію № 1.

22.12.2017 ТОВ Гіссен отримано Заявку позивача № НЗТ-4/51010 від 18.12.2017, згідно якої, позивач просив в найкоротший термін розпочати відвантаження 1000 т. вугілля відповідно до умов Договору.

29.12.2017 відповідачем згідно Акту прийому-передачі товару передано, а позивачем прийнято вугілля на суму 259 605,00 грн.

12.01.2018 позивач звернувся до відповідача із Претензією № НЗТ-4/35, у якій у зв'язку з несвоєчасною поставкою вугілля вимагав сплати 20% штрафу на підставі п. 7.3.1 Договору у розмірі 758 079,00 грн.

У відповіді на претензію вих. № 04/01 від 30.01.2018 відповідач вказав, що приймаючи рішення щодо участі у процедурах закупівлі ТОВ Гіссен мало змогу повністю та належним чином забезпечити поставку товару у визначені аукціоном строки, про що свідчить укладений 08.12.2017 між ТОВ Гіссен та ТОВ Транскоіл договір поставки вугілля марки ДГ № 08/12-2017. Проте, з незалежних від ТОВ Гіссен причин, договір з позивачем було укладено лише 18.12.2017 і саме після отримання 22.12.2017 заявки № НЗТ-4/1010 від 18.12.2017 за договором товариство мало можливість приступити до виконання своїх зобов'язань. Однак, внаслідок настання обставин, які унеможливили виконання договору в зазначені терміни, що підтверджується висновками ТПП України № 4118/2/21-10.4 від 29.12.2017 та Запорізької ТПП № ОИ-1152 від 22.12.2017, ТОВ Гіссен запропонувало продовжити строк дії договору № ПЗ/Т-17996/НЮ від 18.12.2017 до 31.03.2018, узгодити нову ціну у відповідності до ринкової, та не застосовувати штрафні санкції.

Проте, як зазначає позивач, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач зобов'язання з постачання товару не виконав, штраф не сплатив.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору погоджено, що товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше грудня 2017 року.

При цьому, у відповідності до п. 5.5 Договору постачальник здійснює поставку товару партіями в асортименті, вказаному у Специфікації № 1 (Додаток № 1) згідно письмової заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару та здійснення оплати згідно до п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору.

Судом встановлено, що позивачем сформовано заявку № НЗТ-4/1010 від 18.12.2017, згідно якої, позивач просив в найкоротший термін розпочати відвантаження вугілля на адресу відповідно з умовами Договору, яка була отримана відповідачем 22.12.2017, що підтверджується підписом керівника відповідача на заявці.

Таким чином, враховуючи строки поставки товару, встановлені у п. 5.1 Договору поставки, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був поставити позивачу товар (вугілля кам'яне ДСТУ 7146:2010, кількістю 1000 тон, загальною вартістю 4050000,00 грн.) у строк до 01.01.2018.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з п. 5.3 Договору товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на покупця на умовах DDP (м. Київ, вул. Уманська, 8, вантажоотримувач - вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський, код 9738, код станції 320308 (відповідно до правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс ред. 2010).

Судом встановлено, що 29.12.2017 відповідач поставив позивачу товар на суму 259605,00 грн. (вугілля кам'яне ДГ (13-100), кількістю 64,1 тони), що підтверджується актом прийому-передачі товару б/№ від 29.12.2017 на суму 259605,00 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю Гіссен і Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (копія долучена позивачем до позовної заяви).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження поставки товару у повному обсязі та у строки, визначені Договором, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, як встановлено судом, з урахуванням фактичних обставин справи, відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання з поставки товару на суму 3 790 395,00 грн., чим порушено умови Договору.

При цьому, суд враховує, що згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одержання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

Доказів на підтвердження внесення змін в умови Договору щодо строку поставки товару, сторонами до суду не надано, як і не подано доказів звернення відповідача до позивача стосовно продовження строків поставки.

При цьому, відповідно до частин 4-5 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Разом з тим, матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач звертався до суду з позовом про внесення змін до Договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.3.1 Договору поставки № ПЗ/Т-171996/НЮ від 18.12.2017 за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару.

Таким чином, умовами Договору поставки № ПЗ/Т-171996/НЮ від 18.12.2017 сторони погодили, що за несвоєчасну поставку товару відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару.

Як встановлено судом, відповідачем було прострочено виконання обов'язку з поставки товару за Договором поставки № ПЗ/Т-171996/НЮ від 18.12.2017 на загальну суму 3790395,00 грн. Отже, має місце несвоєчасне виконання обов'язку (порушення строку виконання) з поставки товару, обумовленого договором.

Таким чином, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 7.3.1 Договору поставки № ПЗ/Т-171996/НЮ від 18.12.2017, - 20% від суми непоставленого в строк товару, тобто 3790395,00 грн. * 20% = 758079,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про поставку товару у відповідності до умов Договору та відповідності відсутності підстав для нарахування штрафу.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гіссен (02099, м. Київ, вулиця Ялтинська, будинок 5-Б, кімната 12; ідентифікаційний код: 39957967) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця (01601, м. Київ, вулиця Лисенка, будинок 6; ідентифікаційний код: 40081221) штраф в розмірі 758 079 (сімсот п'ятдесят вісім тисяч сімдесят дев'ять) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 371 (одинадцять тисяч триста сімдесят одна) грн. 20 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.05.2018.

Суддя О.А. Грєхова