Рішення

від 14.05.2018 по справі 910/2890/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2018Справа № 910/2890/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Савіорс"

про стягнення штрафу в розмірі 579 789,62 грн..

Представники сторін:

від позивача: Никипорець І.Ф., за довіреністю № 558 від 26.10.2017;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Савіорс про стягнення штрафу в розмірі 579 789,62 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов Договору поставки № ПЗ/Т-171383/НЮ від 21.08.2017 прострочив поставку товару, замовленого позивачем, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, нарахований за несвоєчасну поставку товару, у розмірі 579789,62 грн. (20% від суми непоставленого в строк товару) на підставі п. 7.3.1 договору поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки кам'яного вугілля не здійснив поставку товару у строки, погоджені сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2018.

У судове засідання 02.04.2018 представник позивача з'явився, представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання свого повноважного представника в засідання суду не направив.

У судовому засіданні 02.04.2018 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.04.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

02.04.2018, судом в порядку статей 120-121 ГПК України, повідомлено відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2018.

У судове засідання 14.05.2018 представник позивача з'явився.

Представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням ТОВ Савіорс станом на дату відкриття провадження у справі є: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 30/32, в свою чергу, як встановлено судом, 05.04.2018 було внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про місцезнаходження ТОВ Савіорс , відповідно до яких, новою адресою відповідача є: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Січових Стрільців, будинок 76-А.

Суд зазначає, що ухвала суду від 23.04.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як на адресу, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, яка була адресою відповідача станом на дату відкриття провадження у справі, так і на нову адресу відповідачу.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2017 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Савіорс (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір поставки № ПЗ/Т-171383/НЮ (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався у 2017 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, далі - товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах даного Договору.

Відповідно до пунктів 1.2-1.5 Договору найменування товару: вугілля кам'яне ДГ (13-100) (2017 року випуску); виробник товару: ТОВ ЗФ Богучарська ; кількість та асортимент товару визначений у специфікації № 1(Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору; обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає характеристикам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток № 1) та ДСТУ 7146:2010.

За умовами п. 3.1 та п. 3.4 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток № 1). Сума Договору становить 3 122 400 грн., в т.ч. ПДВ 520 400 грн.

У відповідності до п. 4.2 Договору покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 40 календарних днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної та акту приймання-передачі.

Пунктом 5.1 Договору погоджено, що товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 5.2 Договору заявка направляється постачальнику поштою або передається нарочно під особистий підпис представника постачальника.

Згідно з п. 5.3 Договору товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на покупця на умовах DDP (м. Київ, вул. Уманська, 8, вантажоотримувач - вагонна дільниця (ВЧ-1) ст. Київ-Пасажирський, код 9738, код станції 320308 (відповідно до правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс ред. 2010).

Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку товару з оформленням залізничних накладних (вагонних відправок) на кожний вагон окремо, згідно Правил приймання вантажу до перевезення), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за 861/5082 від 24.11.2010 та Правил перевезення вантажів, які змерзаються , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 870/5091 від 24.11.2010.

У відповідності до п. 5.5 Договору постачальник здійснює поставку товару партіями в асортименті, вказаному у Специфікації № 1 (Додаток № 1) згідно письмової заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару та здійснення оплати згідно до п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору.

Пунктом 6.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний поставити товар у строк, встановлений цим Договором.

За умовами п. 7.3.1 Договору за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 (п. 12.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами викладено Специфікацію № 1.

20.10.2017 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди змінити пункти 1.1, 1.4, 2.1, 3.1 та 3.4 Договору.

У відповідності з цим Договором постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, далі товар, відповідно до специфікації № 2 (Додаток № 2), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору у редакції Додаткової угоди № 1 від 20.10.2017).

Відповідно до п. 1.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 20.10.2017) кількість та асортимент товару визначається у специфікації № 2 (Додаток № 2), яка є невід'ємною частиною даного договору. Допускається відхилення загальної кількості поставленого вугілля в сторону зменшення за рахунок приведення партії товару, що постачається до вагонної норми.

Пунктом 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 20.10.2017) постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає технічним характеристикам, зазначеним у специфікації № 2 (Додаток № 2) та ДСТУ 7146:2010.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 20.10.2017) покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 2 (Додаток № 2). Сума Договору становить 3 119 251,68 грн., в т.ч. ПДВ 20% складає 519 875,28 грн.

Додатком № 2 до Договору сторонами викладено Специфікацію № 2.

19.09.2017 представником ТОВ Савіорс отримано Заявку позивача № НЗТ-4/588 від 11.09.2017, згідно якої, позивач повторно просив в найкоротший термін розпочати відвантаження вугілля, відповідно з умовами Договору.

15.11.2017 відповідачем згідно Акту прийому-передачі товару № 1 передано, а позивачем прийнято вугілля на суму 220 303,58 грн.

10.01.2018 позивач звернувся до відповідача із Претензією № НЗТ-4/29, у якій у зв'язку з несвоєчасною поставкою вугілля вимагав сплати 20% штрафу на підставі п. 7.3.1 Договору у розмірі 579 789,62 грн.

Проте, як зазначає позивач, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач зобов'язання з постачання товару не виконав, штраф не сплатив.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору погоджено, що товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше жовтня 2017 року.

При цьому, у відповідності до п. 5.5 Договору постачальник здійснює поставку товару партіями в асортименті, вказаному у Специфікації № 1 (Додаток № 1) згідно письмової заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару та здійснення оплати згідно до п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору заявка направляється постачальнику поштою або передається нарочно під особистий підпис представника постачальника.

Судом встановлено, що позивачем сформовано заявку № НЗТ-4/588 від 11.09.2017, згідно якої, позивач повторно просив в найкоротший термін розпочати відвантаження вугілля на адресу регіональної філії Південно-Західна залізниця , яка була отримана відповідачем 19.09.2017, що підтверджується підписом директора ТОВ Савіорс Скиданенко С.А. та відтиском печатки товариства на заявці.

Таким чином, враховуючи строки поставки товару, встановлені у п. 5.1 Договору поставки, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був поставити позивачу товар (вугілля кам'яне ДГ (13-100), кількістю 909 тон, загальною вартістю 3119251,68 грн.) у строк до 01.11.2017.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до п. 5.3 Договору поставки товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на покупця на умовах DDP (м. Київ, вул. Уманська, 8, вантажоотримувач - вагонна дільниця (ВЧ-1) ст. Київ-Пасажирський, код 9738, код станції 320308 (відповідно до правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс ред. 2010).

Судом встановлено, що 15.11.2017 відповідач поставив позивачу товар на суму 220303,58 грн. (вугілля кам'яне ДГ (13-100), кількістю 64,2 тони), що підтверджується актом прийому-передачі товару № 1 від 15.11.2017 на суму 220303,58 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю Савіорс і Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (копія долучена позивачем до позовної заяви).

Будь-яких інших доказів виконання відповідачем обов'язку з поставки товару за Договором поставки відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.3.1 Договору поставки № ПЗ/Т-1713836/НЮ від 21.08.2017 за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару.

Таким чином, умовами Договору поставки № ПЗ/Т-1713836/НЮ від 21.08.2017 сторони погодили, що за несвоєчасну поставку товару відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару.

Як встановлено судом, відповідачем було прострочено виконання обов'язку з поставки товару за Договором поставки № ПЗ/Т-1713836/НЮ від 21.08.2017 на загальну суму 2898948,10 грн. Отже, має місце несвоєчасне виконання обов'язку (порушення строку виконання) з поставки товару, обумовленого договором.

Таким чином, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 7.3.1 Договору поставки № ПЗ/Т-1713836/НЮ від 21.08.2017, - 20% від суми непоставленого в строк товару, тобто 2898948,10 грн. * 20% = 579789,62 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про поставку товару у відповідності до умов Договору та відповідно відсутності підстав для нарахування штрафу.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Савіорс (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Січових Стрільців, будинок 76-А; ідентифікаційний код: 41046696) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця (01601, м. Київ, вулиця Лисенка, будинок 6; ідентифікаційний код: 40081221) штраф в розмірі 579 789 (п'ятсот сімдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 696 (вісім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 85 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.05.2018.

Суддя О.А. Грєхова