Рішення

від 10.05.2018 по справі 920/247/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.05.2018 Справа № 920/247/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (дов. №007.2Др-32-1217 від 29.12.2017)

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/247/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумигаз Збут , м. Суми,

до Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Коровинської сільської ради, с. Коровинці Недригайлівського району Сумської області

про стягнення 150160,23 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулось ТОВ Сумигаз Збут з позовом до Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Коровинської сільської ради про стягнення 150160,23 грн. заборгованості за договірними зобов'язаннями, в тому числі: 144625,79 грн. основного боргу, 716,77 грн. інфляційних збитків, 396,33 грн. 3% річних, 4421,34 грн. пені. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 04.01.2018 між сторонами було укладено договір № 41DBSmz16-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, умови якого відповідач виконував неналежним чином та допустив утворення заборгованості за поставлений товар станом на 28.03.2018 у сумі 144625,79 грн. Крім того, на зазначену заборгованість позивачем відповідно до умов договору та діючого законодавства нараховано 716,77 грн. інфляційних збитків, 396,33 грн. 3% річних, 4421,34 грн. пені.

10.05.2018 від Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Коровинської сільської ради до суду надійшла заява в якій відповідач визнав позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням та заявою про визнання позову.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

04.01.2018 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 41DBSmz16-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (а.с.20-23).

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем згідно рахунку-фактури (п. 4.2.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу у січні 2018 року природний газ на загальну суму 79641,47 грн., а у лютому 2018 року - на суму 64984,32 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2018 та 28.02.2018 відповідно (а.с.25-26).

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав та не оплатив за поставлений газ у строк встановлений п. 4.2.1 Договору чим допустив утворення заборгованості станом на 28.03.2018 у сумі 144625,79 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений природний газ станом на 28.03.2018 у сумі 144625,79 грн. основного боргу є правомірною.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 716,77 грн. інфляційних збитків, 396,33 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, індекси інфляції, суд дійшов висновку про їх правомірність.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору № 41DBSmz16-18 від 04.01.2018 у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 4421,34 грн. пені.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, розміри пені за кожен день, суд дійшов висновку, що вимоги по стягненню пені у зазначеній сумі є правомірними.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі, визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130 ГПК України, враховуючи визнання позову відповідачем, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 50% витрат по сплаті судового збору у даній справі, а саме 1126,20 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 185, 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Коровинської сільської ради (42140, Сумська область, Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Київська, 41; ід. код 41823830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумигаз Збут (40000, м. Суми, вул. Олексія Береста, 21; ід. код 39586236) заборгованість за Договором № 41DBSmz16-18 від 04.01.2018 у сумі 150160,23 грн., в тому числі: 144625,79 грн. основного боргу, 716,77 грн. інфляційних збитків, 396,33 грн. 3% річних, 4421,34 грн. пені; а також 50% витрат по сплаті судового збору у даній справі в сумі 1126,20 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 15.05.2018.

Суддя В.Л.Котельницька