Рішення

від 15.05.2018 по справі 918/200/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 травня 2018 р. Справа № 918/200/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" до Відділу освіти, молоді та спорту Млинівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 47 829,91 грн,

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 007.2ДР-51-1217 від 22.12.2017 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Відділу освіти, молоді та спорту Млинівської районної державної адміністрації Рівненської області (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 47 829,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

13.03.2017 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір №41GBRvz82-17 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі-договір), який пролонговано додатковою угодою № 379 від 23.12.2017 року.

На виконання умов зазначеного договору позивач протягом січня - лютого 2018 року поставив відповідачу природний газ на суму 387 539,45 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому - передачі природного газу.

Відповідач прийняв природний газ, але свій обов'язок щодо проведення розрахунків виконав частково, сплативши 342 612, 63 грн, відтак заборгованість відповідача становить 44 926,82 грн.

Внаслідок несвоєчасного і неналежного виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано пеню в розмірі 2 660,54 грн та 3 % річних в розмірі 242,55 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України та ст.ст. 22, 193, 231 ГК України.

Ухвалою суду від 04.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 25.04.2018 року.

24.04.2018 року через відділ канцелярії та документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнає, проте зазначає, що заборгованість перед позивачем у 2018 році виникла через відсутність джерел фінансування районного бюджету.

15.05.2018 року через відділ канцелярії та документообігу суду позивач подав заяву, в якій повідомляє, що відповідач провів оплату за поставлений газ у сумі 44 926, 82 грн, відтак просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 660,54 грн та 3 % річних у розмірі 242, 55 грн.

У судове засідання 15.05.2018 року з'явився представник позивача, позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі (з урахуванням заяви про відмову від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 44 926, 82 грн) та просила позов задовольнити.

У судовому засіданні 15.05.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (позивач, постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту Млинівської районної державної адміністрації Рівненської області (надалі - відповідач, споживач) укладено договір №41GBRvz82-17 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі-договір), який пролонговано додатоковою угодою № 379 від 23.12.2017 року.

За умовами договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п. 1.1. договору).

Умовами договорів сторони визначили, що постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.9.1 договору). На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох робочих днів зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.9.2 договору).

Судом встановлено, що в січні - лютому 2018 року відповідачу поставлено природного газу на загальну суму 387 539, 45 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (акт № ЗРВ00001159 від 31.01.2018 року на суму 195 633, 46 грн та акт № ЗРВ00002899 від 28.02.2018 року на суму 191 905, 99 грн) та не заперечується відповідачем.

Як встановлено ч. 1. ст. 12 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу , на підставі якого складено цей договір, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу, згідно з умовами договорів.

Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що розрахунковий період становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач взяті відповідачем на себе зобов'язання по оплаті послуг наданих за договором постачання природного газу не виконав, оплату за отриманий природний газ не провів, отже, внаслідок несвоєчасного і неналежного виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений природний газ у відповідача виникла заборгованість в розмірі 98 780, 19 грн. Проте, у процесі розгляду справи позивачем повідомлено про сплату заборгованості на користь позивача у розмірі 98 780, 19 грн та долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень №3РВ00020318 від 05.05.2018 року на суму 3 013,26 грн та №3РВ00021170 від 14.05.2018 року на суму 41 913,56 грн.

Суд, враховуючи надані докази оплати та відсутність заперечень зі сторони позивача, приймає надані докази погашення 41 913,56 грн основного боргу за договором №41GBRvz82-17 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.03.2017 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Враховуючи викладене, наявні докази та пояснення сторін, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 41 913,56 грн основного боргу.

Згідно з ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення 2 660,54 грн пені та 242, 55 грн 3% річних, суд зазначає наступне.

Несплата відповідачем вартості поставленого природного газу за договором №41GBRvz82-17 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.03.2017 року є порушенням договірних зобов'язань та вимог ст. ст. 525, 526, 625, 692 ЦК України.

Підстави нарахування пені, визначені п. 6.2.1. договору, де передбачено, що у разі порушення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено та визнано арифметично вірним нараховані позивачем 2 660,54 грн пені та 242, 55 грн 3% річних.

Згідно із ч.ч. 2,3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 41 913,56 грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, та стягнення з відповідача 2 660,54 грн пені та 242, 55 грн 3% річних.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129, 130 ГПК України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 231-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення із Відділу освіти, молоді та спорту Млинівської районної державної адміністрації Рівненської області основного боргу у розмірі 44 926,82 грн.

2. Позов задоволити.

3.Стягнути із Відділу освіти, молоді та спорту Млинівської районної державної адміністрації Рівненської області (35100, Рівненська область, Млинівський район, смт. Млинів, вул. Народна, буд.1, код ЄДРПОУ 02145760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 39589441) 2 660,54 грн пені, 242, 55 грн 3 % річних та 1 762, 00 грн судового збору.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.