Постанова

від 15.05.2018 по справі 904/10595/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 м.Дніпро Справа № 904/10595/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 у справі №904/10595/17 (суддя Рудовська І.А., повний текст рішення складений 26.02.2018)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Вінницятрансприлад", м. Вінниця

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт", м. Дніпро про стягнення 27 863 грн. 69 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Вінницятрансприлад" (надалі – ПАТ "Українська залізниця") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" (надалі – ТОВ "Такт") на свою користь 27 863 грн. 69 коп. пені та понесених витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо поставки оплаченого позивачем товару за умовами укладеного між сторонами договору №СН5/67/Ю1 від 28.04.2017 .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 у справі №904/10595/17 (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено; з ТОВ "Такт" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Вінницятрансприлад" стягнуто 27 863 грн. 69 коп. пені та 1 600 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову або про зменшення розміру стягнутої суми пені до 1 000 грн.

Апелянт вказує, що:

-          місцевий господарський суд не з'ясував, що є базою для нарахування пені згідно умов п.10.2 договору, яка в договорі відсутня; при цьому судом неправильно застосована ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тоді як зобов'язання відповідача з поставки товару не є грошовим.

-          судом не надано правової оцінки доводам відповідача відносно того, що день, на який припадає виконання зобов'язання, не повинен включатися до розрахунку суми пені, тому 11.07.2017, 13.07.2017, 19.07.2017, 21.07.2017, 25.07.2017, 21.08.2017 неправомірно включені позивачем до розрахунку;

-          відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції за звичкою керувався положеннями п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка втратила чинність та відсилала суд до обов'язку встановлення винятковості обставин для такого зменшення; на день ухвалення оскаржуваного рішення право зменшення судом розміру штрафних санкцій врегульовано нормами матеріального, а не процесуального права;

-          місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги 100% ступень виконання зобов'язання відповідача; ним не встановлено, а позивачем не подано доказів завдання йому збитків; судом не прийнято до уваги прострочення виконання позивачем свого зустрічного зобов'язання – протягом строку (терміну) дії договору направити заявки на поставки товару, видати довіреності на право отримання ТМЦ, а також, що відповідачем, не зважаючи на це, свої зобов'язання за таких обставин були виконані повністю;

-          судом першої інстанції доводам відповідача не надана правова оцінка та зміст основних заперечень (відзиву) описова частина судового рішення не містить, що унеможливлює взагалі стверджувати, що відповідач заперечував проти позову та з яких підстав, а рішення ухвалено виключно на підставі доводів однієї сторони (позивача), що грубо порушує принцип змагальності сторін та переконливості їх доводів.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Вказує, що відповідальність відповідача передбачена укладеним між сторонами договором (п.10.2), частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, статтею 203 Господарського кодексу України. Зазначає, що відповідачем частково виконувалось зобов'язання з поставки товару, а тому, позивачем при розрахунку суми пені з дня часткового виконання зобов'язання було зменшено суму заборгованості. Стверджує, що відповідачем було невірно трактовано положення ст. 233 Господарського кодексу України, посилаючись на яку він просив зменшити розмір неустойки.

Апелянт на виклик суду не з'явився, повідомив причину неявки в судове засідання свого представника - його участь в іншому судовому процесі.

Позивач в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість перегляду справи в апеляційному порядку за відсутності сторін та висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між "Українська залізниця" в особі філії "Вінницятрансприлад" (покупець) та ТОВ "Такт" (постачальник) укладений договір постачання №СН5/67/Ю1 від 28.04.2017 (надалі – договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити в терміни і в порядку, визначеному договором, сталь 20Б круглу калібровану h1 018 х 4000 мм. ДСТУ 7809:2015 ГОСТ 7417-75 в кількості 200 тон за ціною 19 395 грн. (з ПДВ) за 1 тону.

Згідно п. 3.2. договору постачання товару повинне бути здійснене постачальником в термін до 30.06.2017.

Пунктом 3.3. договору визначено , що постачання першої партії товару в кількості 40 тон повинне бути здійснене постачальником на протязі 15 календарних днів з моменту підписання договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на 30.06.2017 постачання товару відповідачем здійснено частково, в кількості 94,667 тон, на суму 1 836 066 грн. 51 коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-007810 від 14.06.2017, №РН-008109 від 21.06.2017, №РН-008187 від 22.06.2017, №РН-008454 від 27.06.2017, №РН-008507 від 29.06.2017 (а.с.11-15).

В період з 11.07.2017 по 18.09.2017 відповідачем здійснено поставку товару в кількості 105,322 тон на суму 2 042 720 грн. 22 коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-009021 від 11.07.2017, №РН-009165 від 13.07.2017, №РН-009433 від 19.07.2017, №РН-009594 від 21.07.2017, №РН-009743 від 25.07.2017, №РН-011087 від 21.08.2017, №РН-012333 від 18.09.2017 (а.с. 16-22).

Таким чином, постачальником порушено умови договору щодо вчасної поставки товару в кількості 105, 322 тон, тому позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 27 863 грн. 69 коп.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 525 та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 10.2. договору у випадку прострочення терміну поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення , за кожен день прострочки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачем порушені умови договору щодо вчасної поставки позивачу продукції, в договорі сторонами узгоджено, в якому саме розмірі підлягає стягненню пеня та у який спосіб, враховуючи вищенаведені норми права, колегія суддів вважає правомірним нарахування позивачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення , за кожен день прострочки відповідачем зобов'язання з поставки товару.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 27 863 грн. 69 коп. за період з 01.07.2017 – по 11.09.2017. Його вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 26 382 грн. 38 коп., оскільки, як правильно зазначив апелянт, до розрахунку суми пені включені дні, протягом яких відбулась поставка товару (виконання зобов'язання) 11.07.2017, 13.07.2017, 19.07.2017, 21.07.2017, 25.07.2017, 21.08.2017, а відтак, ці дні помилково включені позивачем до розрахунку; з вищезазначених дат має нараховуватись пеня на наступні періоди з урахуванням часткового виконання зобов'язання з поставки товару та зменшення заборгованості на відповідні суми.

Відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір штрафних санкцій до 1 000 грн., при цьому посилається на ст. 233 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проаналізувавши надані сторонами докази, місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем не в достатньому обсязі обґрунтовано обставин винятковості випадку порушення постачальником зобов'язання за договором, а також невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, тому відмовив відповідачу у зменшенні розміру штрафних санкцій до 1 000 грн., не вказавши, якими правовими нормами він керувався говорячи про необґрунтованість обставин винятковості випадку.

Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру суми пені, оскільки ст. 233 Господарського кодексу України, на яку посилається відповідач, надає право суду зменшити розмір штрафних санкцій, що не є обов'язком, при якому повинні враховуватись певні обставини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За частиною 3 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Вимога щодо врахування принципів розумності та справедливості є прямою вимогою закону до договору та до реалізації законних прав за наслідками порушення однією із сторін умов договору. Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною, адекватною, співрозмірною у порівнянні з характером допущеного порушення і виконувати своє основне призначення за правовою природою - забезпечення виконання договірних зобов'язань.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає законним і справедливим стягнення з відповідача пені у розмірі 26 382 грн. 38 коп.

Щодо посилання апелянта на ті обставини, що позивачем, в свою чергу, прострочено виконання зустрічного зобов'язання – протягом строку дії договору направити заявки на поставку товару, видати довіреності на право отримання ТМЦ, слід зазначити, що відповідач не позбавлений у випадку, якщо вважає, що його права порушені, звернутись до господарського суду з відповідним позовом у загальному порядку.

Зі змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України колегія суддів не вбачає підстав, які б певним чином заважали або впливали на виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару у строк, встановлений п. 3.2, п.3.3 договору, а ненаправлення позивачем заявки на поставку товару, ненадання довіреності на право отримання ТМЦ за умови, що матеріалами справи підтверджено його повну оплату (на виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача 3 878 786 грн. 73 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №875 від 20.06.2017, №903 від 23.06.2017, №904 від 23.06.2017, №933 від 29.06.2017. №946 від 30.06.2017, №1025 від 14.07.2017, №1038 від 17.07.2017, №1080 від 21.07.2017, №1091 від 25.07.2017, №1105 від 27.07.2017, №1271 від 23.08.2017, №1457 від 20.09.2017 (а.с. 23-28)), не може свідчити про відсутність у постачальника права вимоги щодо виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем поставки оплаченого товару.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що доказами часткової поставки відповідачем продукції є саме видаткові накладні, до яких не додано ані заявок, ані довіреностей на право отримання ТМЦ.

Разом з тим, колегія суддів вважає такими, що заслуговує на увагу посилання апелянта на ті обставини, що судом не надана правова оцінка доводам відповідача та стислий зміст заперечень (відзиву) описова частина судового рішення, в порушення ст. 238 Господарського процесуального кодексу, не містить.

Принцип рівності сторін полягає в тому, що кожній з них має бути надана можливість представляти справу за таких умов, що сторона не перебуває у становищі гіршому, ніж інша сторона.

Справедливість судового розгляду справи вимагає, аби судові рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Право вважається ефективним тільки тоді, коли зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом, на що неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.

Таким чином, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийняте місцевим господарським судом при неповному з'ясуванні обставин справи, порушенні норм процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 у справі №904/10595/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Вінницятрансприлад" 26 382 грн. 38 коп. пені, 1 514 грн. 88 коп. судового збору за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Вінницятрансприлад" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" 127 грн. 68 коп. витрат зі сплати судового збору в зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

В решті вимог апеляціної скарги відмовити.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови, з урахуванням положень статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

(Повний текст постанови складено 16.05.2018).