Рішення

від 15.05.2018 по справі 926/916/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Справа № 926/916/18

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" м. Теребовля

до приватного підприємства «Будівельна компанія Будмайстер Плюс» м. Чернівці

про стягнення заборгованості у сумі 58176,25 грн.

Cуддя М.І.Ніколаєв

Секретар судового засідання Андрійчук А.Б.

представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ : товариство з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" звернулось до суду з позовом до приватного підприємства Будівельна компанія Будмайстер Плюс про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором поставки товарів №РЕ/0074/17 від 12.01.2017 року в загальній сумі 58176,25 грн., у тому числі 42042,45 грн. основного боргу, 8408,49 грн. штрафу, 3 549,97 грн. пені, 3160,65 грн. 28% річних та 1014,69 грн. інфляційних втрат за період з 21.12.2017 року по 28.03.2018 року.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України , враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, ухвалою від 04.04.2018 року відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін, судове засідання призначено на 24.04.2018 року, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Крім того, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України , ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.04.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 58000, м. Чернівці, вул. Руська,219-Е.

Станом на дату розгляду справи конверт з ухвалою від 04.04.2018р. про відкриття провадження у справі було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України .

Ухвалою суду від 24.04.2018 року у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 15.05.2018 року.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 15.04.2018 року повторно не забезпечив, відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суду не надав.

За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.04.2018 та про відкладення розгляду справи від 24.04.2018 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України , не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України .

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2017 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №РЕ/ЧР/0074/17 поставки товарів (далі - договір), згідно умов якого позивач зобов'язався постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (товар) для використання у господарській діяльності, а останній зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних. Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних (п. 1.2 договору).

Оплата згідно пункту 4.1 договору: форма оплати - передоплата в розмірі 0 відсотків від загальної вартості партії товару, що поставляється. Решта суми - протягом 20 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця.

Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок постачальника. Загальна сума договору включає суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності з договором. (пункт 4.2 договору).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що договір вступає в дію з дати підписання і діє до 31.12.2017 року, а в частині розрахунків, нарахування пені, штрафу, процентів річних, інфляційних втрат - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Згідно пунктів 7.7 та 7.8 договору сторони домовились, що засвідчення печаткою підпису осіб, які від їх імені підписують цей договір є обов'язковим (в разі її наявності). Покупець погоджується на те, що постачальник не зобов'язаний перевіряти і, відповідно, не несе відповідальності за дійсність підпису(ів) та повноважень особи(іб) покупця, що підписує(ють) цей договір, видаткові накладні та будь-які інші документи на виконання цього договору. Покупець цим підтверджує схвалює будь-який документ, підписаний від його імені на виконання цього договору, якщо він містить відбиток печатки покупця.

Пунктом 1 додаткової угоди №1 до договору поставки товарів №РЕ/ЧР/0074/17 від 12.01.2017 року сторони, у зв'язку з тим, що поставка за договором має систематичний характер, керуючись п.п. 7.7., 7.8. договору, домовились здійснювати відпуск товарів без довіреності на ввесь строк дії договору поставки товарів №РЕ/ЧР/0074/17 від 12.01.2017 року.

Крім того, пунктом 2 додаткової угоди покупець довірив отримувати товарно-матеріальні цінності ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав, згідно засвідчених печатками і підписаних уповноваженим представником відповідача видаткових накладних поставив та передав у власність покупця товар на загальну суму 551672,56 грн., проте відповідач, в порушення умов договору, за отриманий товар розрахувався частково на суму 509630,11 грн., що призвело до виникнення заборгованості станом на день вирішення спору у сумі 42042,45 грн.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, а як зазначалося вище, відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо оплати поставленого товару, а тому з нього слід стягнути 42042,45 грн. боргу.

Згідно п. 5.2 договору у випадку порушення строків, передбачених даним договором, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Крім того, п. 5.3 договору сторони обумовили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищевикладеного відповідачу правомірно нараховано 3549,97 грн. пені за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару за період з 21.12.2017 року по 28.03.2018 року та 8408,49 грн. штрафу, що передбачений п. 5.3 Договору і ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України та нарахований за період з 21.12.2017 року по 28.03.2018 року (42042,45 грн. боргу*20/100=8408,49 грн.).

При цьому суд врахував, що правомірність одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, пені та штрафу підтверджується позицією Верховного суду, що висловлена в Постанові від 03.05.2018 року № 911/1316/17.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

У свою чергу, сторони в порядку статті 625 Цивільного кодексу України в п.5.5 договору передбачили, що за прострочення оплати покупець сплачує постачальнику 28% річних від простроченої суми.

Відтак, з відповідача згідно розрахунку стягується 1014,69 грн. інфляційних та 3160,65 грн. 28% річних за період з 21.12.2017 року по 28.03.2018 року, що узгоджується з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України , належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними належними доказами, дослідженими судом, а тому підлягають задоволенню, тож з відповідача слід стягнути 42042,45 грн. основного боргу, 1014,69 грн. інфляційних, 3549,97 грн. пені, 8408,49 грн. штрафу і 3160,65 грн. 28 % річних.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України , витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з приватного підприємства Будівельна компанія Будмайстер Плюс (м. Чернівці, вул. Руська, 219 Е, код 40787713) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ферозіт (м. Теребовля Тернопільської області, вул. Шевченка, 171, код 37961273) - 42042,45 грн. основного боргу, 1014,69 грн. інфляційних, 3549,97 грн. пені, 8408,49 грн. штрафу, 3160,65 грн. 28 % річних та 1762,00 грн. судового збору.

У судовому засіданні 15 квітня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.05.2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.І. Ніколаєв