Постанова

від 15.05.2018 по справі 824/63/18-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/63/18-а

Головуючий у 1-й інстанції:

ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

15 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року (повне судове рішення складено 09 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2018 року позивач ОСОБА_4 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті (наданні) державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" за період з 01.09.2017 року по 28.02.2018 року протиправними; визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 16.10.2017 року № 10219; зобов'язати відповідача здійснити призначення та виплату державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї за період з 01.09.2017 року по 28.02.2018 року.

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 05 червня 2017 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем при відмові позивачу у призначені соціальної допомоги, не з'ясовано причин, що слугували підставою для подання недостовірних відомостей чи приховування відомостей, та не встановлено факту умисних дій спрямованих на подання недостовірних відомостей, в тому числі про доходи і майновий стан особи, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позивач 13.03.2017 року звернулася до відповідача з заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та 17.07.2017 року за призначенням одиноким матерям (з урахуванням доходів), однак при повторному зверненні 15.09.2017 року позивачем було подано пакет документів, де виявлено довідки про наявність в неї у власності земельної ділянки (паю) площею 1,1537 га, яку оплатно надано в оренду ФОП ОСОБА_5 на підставі договору оренди від 14.12.2016 року. Даний факт був підставою для припинення виплат допомоги та прийняття вимоги про повернення надмірно виплачених коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач пояснила, що згідно даних Державного земельного кадастру вона 28.10.2016 року стала власником земельної ділянки кадастровий №7320585500:01:002:0613 площею 1,1537 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Надалі, вказану земельну ділянку вона надала в оренду ФОП ОСОБА_6 (договір оренди від 14.12.2016 року). Право оренди земельної ділянки було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.01.2017 року, однак всю земельну документацію, договір оренди землі було отримано від ФОП ОСОБА_6 лише у серпні місяці 2017 року. При цьому станом на 11.12.2017 року позивачем не отримано жодного доходу від земельної ділянки, хоча згідно договору оренди землі орендна плата сплачується один раз у рік не пізніше і 15.09.2017 року.

Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 березня 2017 року позивачем до відповідача подано заяву за № 812 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг та декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

Позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації, як одержувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, призначеної з 01.03.2017 року по 31.08.2017 року у розмірі 1978,21 грн. щомісячно та по зверненню від 17 липня 2017 року допомоги одиноким матерям, призначеною з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року у розмірі 709,75 грн., щомісячно.

Станом на 14.09.2017 року позивачу орендна плата за 2017 рік не виплачувалась. За 2016 рік орендна плата ОСОБА_4 була виплачена в розмірі 450 грн.

15.09.2017 року позивачем до відповідача повторно подано заяву за № 1320 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг, в період з вересня 2017 року по лютий 2018 року та перелік документів, які передбаченні ст. 4 ЗУ " Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям". Окрім іншого було подано декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, без зазначення перебування у власності земельної ділянки (паю), яка здана в оплатну оренду, згідно договору оренди.

16.11.2017 року позивач отримав письмове повідомлення № 107 про відмову в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та сім'ям з дітьми, підставою відмови зазначено скриття З/Д (пай) .

30.11.2017 року на адвокатський запит відповідачем надано лист № 17/2779, в якому зазначається, що після подачі позивачем пакету документів для призначення державної соціальної допомоги, виявлено довідки про наявність земельного паю та договір оренди земельної ділянки від 14.12.2016 року, що стало підставою для перерахунку державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям призначеною по зверненню від 13.03.2017 року та допомоги одиноким матерям (з урахуванням доходів) від 17.07.2017 року, що призвело до надмірно виплаченої допомоги в сумі 279,51 грн., яка буде утримуватись з належної допомоги по 20% та повідомлено позивача, що право на наступний строк звернення для призначення державної соціальної допомоги наступить з березня 2018 року.

26.12.2017 року на звернення адвоката надано відповідь за №01-17/2965, відповідно до якого, позивачу повідомлено про відмову у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, у зв'язку з приховуванням інформації про фактичний розмір земельних ділянок.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційні гарантії прав громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям визначений Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (далі - Закон №1768-III).

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги визначено Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого Постановою КМ України від 24.02.2003 року № 250 (далі - Порядок № 250).

Відповідно до статті 1 Закону №1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1768-III розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї.

Відповідно до ст. 6 Закону №1768-III, державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Статтею 7 Закону №1768-III визначено вичерпний перелік підстав з яких державна соціальна допомога не призначається.

Одним із випадків не призначення державної соціальної допомоги в статті 7 цього Закону вказується те - якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

Пунктом 12 Порядку № 250, у разі коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

Пунктом 25 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення.

Відповідно до пункту 28 вказаного Порядку якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи праці та соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач самостійно повідомила відповідача про наявність додаткового доходу (станом на 14.09.2017 року позивачу орендна плата за 2017 рік не виплачувалась), тому в діях позивача не встановлено факту умисних дій спрямованих на подання недостовірних відомостей, в тому числі про доходи і майновий стан особи, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру

Суд першої інстанції правомірно застосував положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Відповідно до частини 2 статті 46 Основного Закону України це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Одержання соціальної державної допомоги і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання такої допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в діях позивача наявні порушення норм Закону №1768, однак такі порушення при відсутності у позивача умислу на приховування відомостей про майновий стан сім'ї (добровільне повідомлення відповідача про наявність додаткового доходу) є неспівмірними з фактом позбавлення права на соціальну допомогу позивача, оскільки сума коштів (450 грн.), яку позивач отримала здавши в оренду земельну ділянку є сумою, яка не гарантуватиме повноцінне існування людини.

Слід також наголосити, що відповідач у спірних правовідносинах наділений владними-управлінськими функціями, які дають останньому змогу, без буд-якої шкоди утримати суму переплачених позивачу коштів при наступних виплатах соціальної допомоги. Зокрема таку можливість останньому законодавець визначив у нормах Порядку №250.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача, оскільки відповідачем при відмові позивачу у призначені соціальної допомоги не з'ясовано причин, що слугували підставою для подання недостовірних відомостей чи приховування відомостей, та не встановлено факту умисних дій спрямованих на подання недостовірних відомостей, в тому числі про доходи і майновий стан особи, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи відсутня інформація про наявність фактів отримання коштів позивачем від оренди земельної ділянки на момент повторного звернення позивача станом на 15.09.2017 року.

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий ОСОБА_2 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8