Рішення

від 16.05.2018 по справі 574/229/18

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/229/18 Провадження №2/574/206/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря Кошелєвої Н.В. представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду справу за позовом ОСОБА_3 до Буринської міської ради Буринського району Сумської області та Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася з цим позовом, мотивуючи тим, що 29.01.2006 року помер її батько ОСОБА_4, у зв'язку з чим відкрилася спадщина, до якої ввійшли земельні ділянки та право на земельну частку пай, що були успадковані ним після попередніх спадкодавців. Вона являється спадкоємцем за законом першої черги і прийняла спадщину шляхом подачі відповідної заяви до органів нотаріату, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ - СМ №001316 від 16.05.2001 року був втрачений спадкодавцем за невідомих обставин, а сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №0258440 від 14.09.1999 року був виданий після смерті ОСОБА_5 . Просила визнати за нею право власності на цю земельну ділянку та на право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав і в своїх поясненнях підтвердив обставини зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 в задоволенні заяви не заперечував.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вислухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, дослідивши обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зокрема, відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що 22 червня 1995 року помер дід позивачки ОСОБА_5, який мешкав в с.Воскресенка, Буринського району, Сумської області, у зв'язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла земельна частка (пай) розміром 3,50 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №0258440 від 14.09.1999 року, яку прийняла його дочка ОСОБА_6, будучи спадкоємцем за заповітом, але юридично не оформила і померла 28 грудня 2005 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, копією сертифікату, копією заповіту, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть (а.с.7,8,13,36).

12 квітня 2005 року померла баба позивачки ОСОБА_7, яка мешкала в с.Воскресенка, Буринського району, Сумської області, у зв'язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 3,27 га відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ - СМ №001316 від 16.05.2001 року, яку прийняла її дочка ОСОБА_6, будучи спадкоємцем першої черги за законом, але юридично не оформила і померла 28 грудня 2005 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, копією державного акту, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть (а.с.15,16,3613).

Після смерті 28.12.2005 року ОСОБА_6 також відкрилася спадщина, яка складається з, в тому числі, з вище зазначеного майна, яку прийняв шляхом спільного проживання зі спадкодавцем її брат ОСОБА_4, входячи до кола спадкоємців другої черги за законом, але юридично за життя не оформив, що вбачається з довідки Воскресенської сільської ради (а.с. 37).

29 січня 2006 року помер батько позивачки ОСОБА_4, який мешкав в с. Воскресенка, Буринського району Сумської області, у зв'язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли усі права та обов'язки, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, що підтверджується свідоцтвом про смерть спадкодавця, свідоцтвом про народження позивачки, (а.с.40-41).

За життя, 14.02.2003 року останній нотаріально посвідчив заповіт, яким заповів належну йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №680609 земельну ділянку площею 3,42 га, а також право на земельну частку (пай) розміром 3,64 в умовних кадастрових гектарах, посвідчене сертифікатом серії СМ №0265084, на користь ОСОБА_8, який прийняв спадщину, отримавши в органах нотаріату свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно, що були зареєстровані в реєстрі за №733 та №734, що підтверджується матеріалами спадкової справи №159/2007.

Між тим решта спадщини залишилася не охопленою заповітом.

З положень ст.1223 ЦК України вбачається, що право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1261 цього Кодексу, позивача являючись дочкою спадкодавця, є спадкоємицею першої черги за законом і прийняла спадщину у визначений Буринським райсудом додатковий строк подавши відповідну заяву до органів нотаріату (а.с.44-46).

Разом з тим, позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай), оскільки сертифікат був виданий після смерті ОСОБА_5, а також через те, що оригінал державного акту за невідомих обставин було втрачено спадкодавцем, а дублікати отримати позивачка не спроможна, у зв'язку із змінами в законодавстві та смертю спадкодавців.

Однак право ОСОБА_5 на вказану земельну частку ( пай) у суду сумнівів не викликає, так як фактично, паювання сільськогосподарських земель в Україні розпочалося після прийняття Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» №666/94 від 10.11.1994 року та Указу від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» №720/95.

Зокрема, згідно п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» , право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно із законодавством, членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами. Крім того, право на земельний пай мають спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа про це право, а саме - земельного сертифіката (Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва ).

Тобто відповідно до змісту статей 22,23 Земельного кодексу України ( 1990 р. N 561-XII) та Указу Президента України від 08.08.1995 року право на земельний пай у таких випадках особа набуває за наявності усіх трьох умов - перебування в членах КСП, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП Державного акта.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, будучи членом КСП, був включений до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю серії СМ №000004 виданого САПТЗТ Перше Травня 17.05.1995 року і йому вищевказаний сертифікат на право на земельну частку (пай) був виданий вже після смерті, що підтверджується копією сертифікату на право на земельну частку (пай), довідкою відділу Держгеокадастру в Буринському районі, копією державного акту на право колективної власності на землю серії СМ №000004 та додатком до нього ( а.с.8-12).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_7 за життя оригінал вищевказаного державного акту на право приватної власності на землю за невідомих обставин було втрачено, а дублікат отримати позивачка не спроможна, у зв'язку із змінами в законодавстві та смертю спадкодавця, що підтверджується поясненнями представника позивачки, копією державного акту, листом відділу Держгеокадастру у Буринському районі Сумської області, Витягом з державного земельного кадастру, звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.16-34).

Також, відсутність оригіналу даного правовстановлюючого документу унеможливлює отримання позивачкою свідоцтва про право на спадщину шляхом нотаріального оформлення спадщини, що вбачається з листа приватного нотаріуса ОСОБА_9 (а.с.47).

Отже суд прийшов до висновку, що право ОСОБА_5, на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатами на земельну частку (пай) серії СМ №0258440, а тако право ОСОБА_7 на земельну ділянку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ - СМ №001316 сумнівів не викликає.

Статтею 131 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. При цьому ч. 2 ст.373 цього Кодексу встановлено, що право на землю гарантується Конституцією.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.

В силу ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація прав проводиться, в тому числі, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 статті 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Так як право спадкоємця є похідним від права спадкодавця, з огляду на зміст зазначених норм матеріального права та їх аналізу, враховуючи, що позивачка прийняла спадщину, але не може скористатись в повному обсязі своїм правом на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини, суд приходить до висновку про обґрунтованість її вимог і необхідності захисту її прав шляхом визнання за нею права на зазначене майно.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 200, 206, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України , ст.ст.529,549 ЦК Української РСР, ст. ст.22,23 ЗК України (1990 р. N 561-XII), ст.ст.81,126, 131 ЗК України, ст.ст.328, 392, 1216-1218, 1225,1268,1269,1296,1297 ЦК України, Указами Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва №66/94 від 10.11.1994 року, Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям №720/95, ст.5 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до Буринської міської ради Буринського району Сумської області та Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за законом після померлого 29.01.2006 року в с. Воскресенка Буринського району Сумської області ОСОБА_4, право власності на земельну ділянку площею 3,27 га з кадастровим номером 5920982000:03:002:0214 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ №001316, виданого 16 травня 2001 року і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №186.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за законом після померлого 29.01.2006 року в с. Воскресенка Буринського району Сумської області ОСОБА_4, право на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності товариства з обмеженою відповідальністю Перше Травня розміром 3,50 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке було посвідчено сертифікатом серії СМ №0258440, виданого 14.09.1999 року відповідно до рішення Буринської районної державної адміністрації від 23.11.1998 року №344, та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 15.09.1999 року за №440.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час його проголошення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 06.04.2018 року.