Рішення

від 08.05.2018 по справі 694/286/18

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/286/18

провадження 2/694/206/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

08.05.2018 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд, Черкаської області в складі

Головуючого судді: Дудніченко В.М.

При секретарі: Літвін Н.М.

З участю:

Позивача: ОСОБА_1

Представника позивача: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщені Звенигородського районного суду цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до Попівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності на спадщину за заповітом,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за ним право власності на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3, а саме на на земельну частку (пай) згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР №0296296 від 20 травня 1997 року площею 3,23 в умовних кадастрових гектарах, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Звенигородської райдержадміністрації Черкаської області від 25 березня 1997 року №125/97рп, сертифікат зареєстровано 19 травня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) Попівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області за №305, як спадкоємицем за законом.

Свої вимоги мотивує тим, що він на підставі заповіту, став спадкоємцем зазначеного у заповіті майна громадянина України ОСОБА_3, який помер 14.09.2008 року. 11.08.2009 року державним нотаріусом Звенигородської нотаріальної контори ОСОБА_5 йому було видане Свідоцтво про спадщину за заповітом. У процесі володіння спадковим майном, він виявив, що у Свідоцтві про спадщину за цим заповітом не повно вказаний склад спадщини, а саме: право на земельну частку (пай) згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР №0296296 від 20 травня 1997 року площею 3,23 в умовних кадастрових гектарах на ім'я ОСОБА_4. Заповідач - ОСОБА_3 був власником житлового будинку з надвірними спорудами у с. Попівка на підставі заповіту, померлої 22.12.1998 року ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_6, яка у заповіті зазначена, як мати ОСОБА_3, останній прийняв спадщину, та йому було видане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Окрім цього, ОСОБА_3 після смерті матері - ОСОБА_4 (ОСОБА_6) Семенівни набув право на земельну частку (пай) згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР №0296296 від 20 травня 1997 року площею 3,23 в умовних кадастрових гектарах в порядку спадкування за законом. На дату прийняття ОСОБА_3 своєї спадщини діяв ЦК УРСР 1963 року. Отже, оформлення спадщини було здійснено згідно з чинним на той час законодавством. При зверненні до державного нотаріуса, що відкривав спадкову справу, із заявою про видачу додаткового Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай) в КСП ім.Кірова с.Попівки Звенигородського району, постановою від 13 вересня 2017 року №130917 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3, в силу того, що згідно поданих документів неможливо підтвердити факт родинних стосунків ОСОБА_3 з його матір'ю ОСОБА_6. У документах мати ОСОБА_3 вказується по різному, як: ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6. Домника. Таке формулювання цього імені згідно зі словником імен Доминика - Домініка, ОСОБА_7 і ОСОБА_7 - ОСОБА_4, ОСОБА_6, розм. ОСОБА_7 є допустимим. Також у матері ОСОБА_3 прізвище було інше, проте, як вбачається зі змісту заповіту ОСОБА_6 (вона ж ОСОБА_4, ОСОБА_4) Семенівни вона вказала, що ОСОБА_3 є її сином.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять їх задоволити.

Представник відповідача - Попівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області також не з'явився в судове засідання. Подав до суду заяву, в якій визнав позовні вимоги та просив розглянути справу без його участі.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вислухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти і відповідні їх відносини:

14.09.2008 року помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Відповідно заповіту від 11.09.2007 року, ОСОБА_3 заповів належний йому Державний акт на право власності на земельну ділянку, свідоцтво про право власності на майновий пай, належний йому житловий будинок, грошові заощадження і, взагалі все те, що на день смерті буде належати і на що по закону він матиме право своєму онукові ОСОБА_1. Зазначений заповіт визнаний чинним на момент відкриття спадщини, ніким не оспорений.

Позивач ОСОБА_1, на підставі заповіту, посвідченого Попівською сільською радою Звенигородського району Черкаської області 11 вересня 2007 року за реєстром №65, став спадкоємцем зазначеного у заповіті майна громадянина України ОСОБА_3

11.08.2009 року державним нотаріусом Звенигородської нотаріальної контори ОСОБА_5 ОСОБА_1 було видане Свідоцтво про спадщину за заповітом, зареєстровано в реєстрі за №1-2879, спадкова справа №133, а саме на земельну ділянку площею 1,73 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адмінтериторії Попівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області та належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР №004664, кадастровий номер 7121286000-02-003-0098, виданого Попівською сільською радою Звенигородського району Черкаської області 12 березня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №254.

ОСОБА_3 був власником житлового будинку з надвірними спорудами у с. Попівка на підставі заповіту, померлої 22 грудня 1998 року ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_6, яка у заповіті зазначена, як мати ОСОБА_3, останній прийняв спадщину, про що 21.02.2001 за реєстровим номером 473 йому було видане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Окрім цього, ОСОБА_3 після смерті матері - ОСОБА_4 (ОСОБА_6) Семенівни набув право на земельну частку (пай) згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР №0296296 від 20 травня 1997 року площею 3,23 в умовних кадастрових гектарах, виданий на підставі рішення Звенигородської райдержадміністрації від 25 березня 1997 року №125/97рп, сертифікат зареєстровано 19 травня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) Попівської сільської ради за №305, в порядку спадкування за законом.

ОСОБА_3 проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_6, вів спільне господарство до дня її смерті, доглядав, поховав за власні кошти, що підтверджується довідкою виконкому Попівської сільської ради від 12.03.2018 №116.

Крім того, згідно довідок виконкому Попівської сільської ради від 18.04.2018 року за №№164,165, ОСОБА_3 згідно погосподрської книги за 1955-1957 роки є дійсно сином ОСОБА_6, та був не одружений, сім'ї та дітей не мав.

На дату прийняття ОСОБА_3 своєї спадщини діяв ЦК УРСР 1963 року. Ст. 534 ЦК УРСР передбачалось, що кожний громадянин може залишити по заповіту все своє майно або його частин одному або кільком особам, як таким, що входять, так і не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі та окремим державним, кооперативним і суспільним організаціям.

Статтею 549 ЦК УРСР визначалось, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_3 після смерті своєї матері ОСОБА_4 (ОСОБА_6) Семенівни прийняв спадщину, про що свідчить той факт, що він фактично вступив у володіння спадковим житловим будинком, у якому проживав, вступив в управління земельною ділянкою, а також про це свідчить його звернення із заявою до державної нотаріальної контори і одержання свідоцтва про спадщину за заповітом.

Згідно виданої міськрайонним управлінням у Звенигородському районі та м.Ватутіне головного управління Держгеокадастру у Черкаській області довідки від 29.06.2017 № 29-23-0.171-171/116-17 технічна документація по передачі в натуру земельних ділянок (паїв) власникам сертифікатів із земель колективної власності колишнього КСП ім. Кірова с.Попівка за гр. ОСОБА_4 рахується земельна ділянка №96, загальною площею 3,80га. Відповідно до розпорядження Звенигородської РДА №192/2004-рп від 11 серпня 2004 року вартість земельної частки (паю) з урахуванням коефіцієнтів індексації на 01.01.2017 року по Попівській сільській раді становить 80402,70 грн.

Постановою від 13 вересня 2017 року №130917 державний нотаріус Звенигородської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3, в силу того, що згідно поданих документів неможливо підтвердити факт родинних стосунків ОСОБА_3 з його матір'ю ОСОБА_6.

У документах мати ОСОБА_3 вказується по різному, як: ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6. Домника. Таке формулювання цього імені згідно зі словником імен Доминика - Домініка, ОСОБА_7 і ОСОБА_7 - ОСОБА_4, ОСОБА_6, розм. ОСОБА_7 є допустимим.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (частина друга статті 1236 ЦК України).

Згідно зі ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 у встановлений чинним на дату прийняття спадщини законом строк та спосіб прийняв спадщину від ОСОБА_6 (ОСОБА_4, ОСОБА_4) Семенівни, він став власником цього майна і вправі його заповідати.

Зі змісту заповіту померлого ОСОБА_3 вбачається, що заповідальне розпорядження зроблене ним на користь ОСОБА_1 на все належне заповідачеві майно, а також всього того, що на день смерті буде належати і на що по закону він матиме право. Таким чином, заповітом охоплені усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві - ОСОБА_3, на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3, однак не може отримати спадкове майно в зв'язку із наявністю описок, неточностей у документах про особу матері спадкодавця, суд вважає за можливе захистити його право шляхом визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно ОСОБА_3, а саме на земельну частку (пай) згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР №0296296 від 20 травня 1997 року площею 3,23 в умовних кадастрових гектарах, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Звенигородської райдержадміністрації Черкаської області від 25 березня 1997 року №125/97рп.

На підставі ст.ст.1222 ЦК України. Керуючись ст. ст.134,141,258,259,263,264,265,266-273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НС 962345, виданий Звенигородським РВ УМВС України в Черкаській області 15 лютого 2010 року, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер 14 вересня 2008 року у селі Попівка Звенигородського району Черкаської області, на:

- на земельну частку (пай) згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР №0296296 від 20 травня 1997 року площею 3,23 в умовних кадастрових гектарах, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Звенигородської райдержадміністрації Черкаської області від 25 березня 1997 року №125/97рп, сертифікат зареєстровано 19 травня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) Попівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області за №305.

Повний текст рішення складено 15.05.2018 року.

Відповідно до вимог ст.272 ЦПК України копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання надіслати учасникам справи або за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя