Постанова

від 14.05.2018 по справі 673/1103/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 673/1103/17

Провадження № 22-ц/792/590/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П'єнти І.В.,

секретар судового засідання Філіпчук О.С.,

з участю: представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

позивача ОСОБА_5,

третьої особи ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №673/1103/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року (суддя Дворнін О.С.) у справі за позовом ОСОБА_5 до Коржовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору: ОСОБА_8, ОСОБА_6, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_5, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с. Коржівці Деражнянського району Хмельницької області померла ОСОБА_9, після смерті якої залишилося спадкове майно - будинковолодіння по АДРЕСА_1 і право на земельну частку (пай) на території Коржовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області. Спадщину фактично прийняв, але не оформив син померлої ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Спадковим майном після смерті ОСОБА_10 є також дві земельних ділянки, що розташовані на території Коржовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області і призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 12 грудня 2008 року ОСОБА_10 склав заповіт, відповідно до якого усе своє майно заповів їй. У зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (до яких відносила також заповіт відповідно до пояснень у суді) пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини. Вважаючи причину пропуску строку поважною, позивач просила визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_5 додатковий строк, достатній для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежну оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права. Поважних об'єктивних причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини не встановлено. Про наявність заповіту ОСОБА_5 було відомо, оскільки саме вона привела ОСОБА_10 до нотаріуса для складання заповіту, який в подальшому зберігала у себе. Доказів на підтвердження своїх вимог позивач не надала. Суд не надав належної оцінки його доказам у справі.

У відзиві ОСОБА_5 посилається на необґрунтованість апеляційної скарги. Причина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_10 є поважною, оскільки не була повідомлена про наявність заповіту і дізналася про нього лише у березні 2016 року.

Представник ОСОБА_7 подала відповідь на відзив, у якій вказує на те, що об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини у позивача не було.

Згідно з п.п. 8 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У засіданні апеляційного суду представники учасників справи, третя особа ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали. Позивач визнала її необґрунтованою у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8 не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с. Коржівці Деражнянського району Хмельницької області померла ОСОБА_9, після смерті якої залишилося спадкове майно - будинковолодіння по АДРЕСА_1 і право на земельну частку (пай) на території Коржовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Спадщину фактично прийняв, але не оформив син померлої ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Спадковим майном після смерті ОСОБА_10 є також дві земельних ділянки, що розташовані на території Коржовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області і призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

12 грудня 2008 року ОСОБА_10 склав заповіт, відповідно до якого усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також належні майнові права та обов'язки, і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що матиме право за законом, заповів ОСОБА_5

Спадкова справа після смерті ОСОБА_10 відкрита Деражнянською державною нотаріальною конторою 31 липня 2009 року за заявою сина ОСОБА_7 про прийняття спадщини за законом. Інші спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_6 і ОСОБА_8 31 липня 2009 року подали заяви про відмову від прийняття спадщини.

Позивач у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини за заповітом не подала.

Наведене підтверджується матеріалами справи і сторонами не заперечується.

При ухваленні рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що причиною пропуску позивачем шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини є поважна причина - необізнаність про наявність заповіту і спадкового майна.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На підставі ч. 1 ст. 1269 і ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 і ч. 3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до ст. 63 Закону України Про нотаріат у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту (п. 209 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року №20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за №283/8882, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Із приєднаної до матеріалів цивільної справи копії спадкової справи вбачається, що при відкритті спадкової справи на підставі витягу зі Спадкового реєстру від 31 липня 2009 року за №20870310 було виявлено заповіт ОСОБА_10, посвідчений приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Бас Л.Й. 12 грудня 2008 року, за реєстровим №46030272.

Всупереч наведеним вище вимогам діючого на той час законодавства державний нотаріус Деражнянської державної нотаріальної контори після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця не вчинив будь-яких дій для повідомлення ОСОБА_5 про відкриття спадщини (здійснення виклику як спадкоємця за заповітом, публічне оголошення або повідомлення про це у пресі).

У матеріалах спадкової справи наявний лише лист державного нотаріуса від 23 березня 2016 року, яким позивача повідомлено про необхідність звернення до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У позовній заяві і в суді першої інстанції ОСОБА_5, у тому числі, будучи допитаною як свідок, зазначала, що вона не проживала разом з ОСОБА_10 і не знала про наявність заповіту і спадкового майна до 2016 року. Дізнавшись про заповіт, почала збирати документи і пред'явила позов до суду.

Такі її показання узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами у справі - матеріалами спадкової справи; листом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 21 квітня 2016 року на звернення ОСОБА_5 від 20 квітня 2016 року щодо реєстрації права ОСОБА_9 на земельну частку (пай) (а.с. 10); довідкою Коржовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області №386 від 03 листопада 2017 року про звернення ОСОБА_5 02 вересня 2016 року для отримання довідки про зареєстрованих на день смерті ОСОБА_10 осіб у будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 58); копією договору №275 від 29 червня 2016 року про проведення інвентаризаційних робіт, укладеного між ОСОБА_5 та ГМП Інвентаризатор та акту прийняття-передачі виконаних робіт №275 від 29 червня 2016 року щодо проведення інвентаризації будинковолодіння по АДРЕСА_1 у зв'язку з оформленням спадщини (а.с. 61-62); листом ГМП Інвентаризатор від 14 листопада 2017 року, яким повідомлено, що при зверненні ОСОБА_5 надавала копію заповіту ОСОБА_10 (а.с. 59), листом Деражнянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 24 січня 2018 року (а.с. 97), відповідно до якого ОСОБА_5 14 квітня 2016 року зверталася із заявою про видачу повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_10 і пред'являла копію заповіту від 12.12.2008 року.

Заперечення відповідача про обізнаність позивача про наявність заповіту ще у 2009 році не підтверджені належними і допустимими доказами.

Показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 і самого відповідача ОСОБА_7 у суді першої інстанції не можуть бути визнані достатніми доказами на підтвердження обставин обізнаності позивача про наявність заповіту.

Отже, суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи і з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано прийшов до висновку про поважність причини пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини та наявність підстав для задоволення позову.

У зв'язку з наведеним вище не заслуговують на увагу посилання відповідача в апеляційній скарзі на обізнаність ОСОБА_5 у 2009 році про наявність заповіту від 12 грудня 2008 року і відсутність поважних причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежної оцінки доказів не можуть бути прийняті до уваги.

За змістом ч. 1 і ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Деражнянський районний суд в цілому надав оцінку зібраним у справі доказам.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права із додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 травня 2018 року.

Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай

Суддя /підпис/ А.П. Корніюк

Суддя /підпис/ І.В. П'єнта

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай