ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.05.2018м. ДніпроСправа № 904/98/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,
за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімаш", м. Дніпро
про стягнення 830631,20 грн
у присутності представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: представник ОСОБА_1, довіреність № 1 від 26.01.2018.
СУТЬ СПОРУ:
05.01.2018 Приватне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімаш" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення попередньої оплати у сумі 674213,64 грн та пені у сумі 156417,56 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 116, укладеного між сторонами 03.04.2017.
Ухвалою від 09.01.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 01.02.2018.
01.02.2018 позивач подав заяву, якою підтвердив, що ним не подано до суду іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом спору та з тих самих підстав. Також подав ксерокопію заяви про збільшення позовних вимог, оригінал якої надійшов до суду 07.02.2018, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 961108,88 грн попередньої оплати за договором та пені у сумі 222977,26 грн.
Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Ухвалою від 20.02.2018 підготовче провадження було продовжено до 09.04.2018.
13.03.2018 позивач подав до суду:
- заяву про попереднє визначення суми судових витрат, у якій зазначив, що поніс судові витрати, які складаються з : судового збору у сумі 17761,29 грн та правничої допомоги у сумі 30000,00 грн, - а також очікує понести витрати на правничу допомогу на суму 20000,00 грн;
- заяву про зменшення позовних вимог, у якій заявляє до стягнення попередню оплату у сумі 271,31 грн, пеню у сумі 222977,26 грн, яку прийнято судом до розгляду.
Відповідач 13.03.2018 подав до суду заперечення проти позову, у яких зазначив про те, що наразі тривають переговори щодо укладення мирової угоди, а тому просить суд закрити провадження у справі після укладення мирової угоди.
26.03.2018 позивач подав до суду:
- заяву в порядку ст. 129 ГПК України, у якій зазначив, що додаткові докази, які пов'язані з розглядом справи будуть подані до суду до закінчення розгляду справи;
- заяву про стягнення судових витрат, у якій просить стягнути з відповідача витрати у сумі 39850,00 грн на професійну правничу допомогу та вирішити питання про повернення судового збору та його стягнення.
26.03.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву та заяву про зменшення позовних вимог, у якому проти позову заперечив, вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, через що просить суд відмовити у позові повністю.
04.04.2018 відповідач знов подав відзив на позовну заяву та заяву про зменшення позовних вимог, у якому просив відмовити у задоволенні пені у сумі 222977,26 грн, заявивши про сплату ним попередньої оплати в розмірі 271,31 грн.
04.04.2018 та 10.04.2018 позивач подав відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення.
На підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України у підготовчих засіданнях були оголошені перерви: з 01.02.2018 до 20.02.2018; з 13.03.2018 до 26.03.2018; з 26.03.2018 до 04.04.2018 та з 04.04.2018 до 10.04.2018.
Ухвалою від 10.04.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 07.05.2018 представник позивача не приймав участь, але про час та дату проведення цього засідання був повідомлений під розписку в засіданні суду 04.05.2018.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
03 квітня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №116, згідно з яким замовник (позивач) доручає, а підрядник зобов'язується власними силами та засобами на власний ризик виконати заміну ділянки паропроводу середнього тиску котлів першої черги.
Загальна вартість робіт згідно даного договору складає 2183829,60 грн, в тому числі ПДВ 363971,60 грн.
Згідно пункту 5.1 договору термін закінчення робіт 01 вересня 2017 року.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник до початку виконання робіт, протягом 5 банківських днів від дати підписання договору, здійснює попередню оплату підряднику у розмірі 80% від загальної вартості договору, що складає 1747063,68 грн.
03 квітня 2017 року на виконання умов договору позивач відповідно до платіжного доручення №1238 від 03 квітня 2017 року сплатив відповідачу авансовий платіж згідно умов договору в сумі 1747063,68 грн.
Позивач зазначає, що 07 вересня 2017 року відповідач направив лист з проханням укласти додаткову угоду у зв'язку з тим, що виникли додаткові витрати, зокрема зросла сума для придбання деталей паропроводу.
07 вересня 2017 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода, у якій сторони передбачили, що загальна вартість робіт за договором складає 2396076,00 грн, решта умов договору залишається чинними в попередній редакції.
29 серпня 2017 року відповідно до платіжного доручення №2940 позивач сплатив відповідачу 62246,40 грн за розробку ПВР по заміні ділянки паропроводу середнього тиску котлів 1 черги згідно додаткової угоди № 1 до договору №116 від 03.04.2017.
30 серпня 2017 року відповідно до платіжного доручення №2941 позивач сплатив відповідачу 286895,24 грн за виконані роботи по капітальному ремонту трубного пучка.
13 вересня 2017 року відповідно до платіжного доручення №3053 позивач сплатив відповідачу 120000,00 грн попередньої оплати за реконструкцію паропроводу 1 черги згідно додаткової угоди №2 до договору №116 від 03.04.2017.
20 вересня 2017 року відповідно до платіжного доручення №3206 позивач сплатив відповідачу 179870,76 грн плати за виконані роботи по реконструкції паропроводу, чим повністю виконав свої зобов'язання за договором.
29 серпня 2017 року уповноваженими представниками сторін підписаний Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року на суму 62246,40 грн.
28 вересня 2017 року на виконання умов договору позивачем прийнято роботи на суму 1372720,80 грн, про що уповноваженими представниками сторін підписаний Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року, підсумкова відомість ресурсів, а саме витрати по факту, які підписані представниками обох сторін та скріплені відбитками печаток, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 1 372 720, 80 грн.
Таким чином вартість решти невиконаних робіт складала 961108,88 грн.
17 листопада 2017 року позивач направив на адресу відповідача цінним листом вимогу за №01-4-1/2497 по договору №116 від 03.04.2017, де зазначив, що на виконання пункту 4.2 договору на рахунок відповідача було сплачено 2109180,84 грн., термін закінчення робіт становить 01 вересня 2017 року, проте станом на 16 листопада 2017 року роботи підрядником не виконані.
У листі позивач вимагав виконати передбачені договором роботи та попередив про можливість застосування штрафних санкцій у вигляді сплати пені згідно з умовами п. 9.4 договору.
04 грудня 2017 року позивач направив на адресу відповідача вимогу за №01-4-1/2619, у якій серед іншого зазначив, що ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" 21 листопада 2017 року було направлено на адресу відповідача вимогу за №01-4/2497 від 17 листопада 2017 року про виконання роботи по договору №116 від 03.04.2017 року, проте станом на 04 грудня 2017 року відповіді щодо розгляду вимоги не надходило та роботи по договору не виконані.
Позивач повторно вимагав виконати роботи по договору №116 від 03.04.2017 року та вказав, що у разі невиконання робіт буде змушений звернутись до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, але відповідач відповіді на ці вимоги не надав.
05 січня 2018 року від позивача надійшла до господарського суду Дніпропетровської області позовна заява про стягнення суми попередньої оплати по договору №116 від 03.04.2017 в сумі 674213,64 грн та 156417,56 грн пені за прострочку виконання підрядних робіт за період з 02.09.2017 по 26.12.2017.
07.02.2018 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій позивач здійснив розрахунок перерахованих відповідачу грошових коштів та вартість виконаних робіт та визначив, що вартість невиконаних робіт складає 961108,88 грн, тому просив стягнути попередню оплату в сумі 961108,88 грн та 222977,26 грн пені за прострочку виконання підрядних робіт. Розмір пені збільшився у зв'язку зі збільшенням позивачем вимог про суму попередньої оплати.
В поданій до суду 13.03.2018 заяві про зменшення позовних вимог позивач повідомив, що 28.02.2018 сторонами підписано Акт № 3 приймання виконаних робіт на суму 960837,57 грн, тому позивач зменшив на цю суму позовні вимоги та залишив вимоги про стягнення 271,31 грн попередньої оплати та 222977,26 грн пені.
Відповідач 26.03.2018 та 04.04.2018 подав відзиви на позов, у яких проти позову заперечив та вказав, що згідно з п. 4.3 договору подальші розрахунки здійснюються замовником за фактично виконані етапи робіт або повністю виконані роботи на основі наданих підрядником замовнику актів здачі - приймання виконаних робіт.
Відповідно до п. 6.3 договору у разі ненадходження від замовника у строк 10 робочих днів мотивованої відмови від прийняття виконаних робіт, робота вважається прийнятою та підлягає оплаті.
Позивач платіжним дорученням від 20.09.2017 повністю оплатив вартість підрядних робіт, вказавши в призначенні, що це оплата за виконані роботи, що свідчить про повне виконання робіт підрядником.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі є договором підряду, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ч. 1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Частинами 1, 2, 4 статті 882 ЦК України передбачено, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 6.1 договору між сторонами передбачено, що виконані підрядником роботи оформлюються підрядником актами здачі - приймання виконаних робіт та мають бути підписані замовником у строк до 10 календарних днів після отримання кожного акту замовником, за умови відсутності зауважень щодо недоліків у виконаних роботах.
Отже, договором передбачено, що доказом виконання підрядних робіт є підписані сторонами акти здачі - приймання виконаних робіт. Оформлення акту покладається на підрядника.
На момент звернення позивача до суду з цим позовом були відсутні документи, які б підтверджували факт виконання відповідачем підрядних робіт на суму 961108,88 грн.
Відповідач стверджує, що всі передбачені договором роботи були виконані ним своєчасно, але позивач ухилявся від підписання актів здачі - приймання виконаних робіт, а підписав такий акт на суму 960837,57 грн лише 28.02.2018.
Листами від 17.11.2017 та 04.12.2017 позивач заявив вимоги виконати передбачені договором підрядні роботи.
Відповідач, який стверджує про своєчасне виконання ним підрядних робіт, ніяким чином не відреагував на ці листи, не заперечив проти таких дій позивача, не повідомив про повне виконання робіт.
Відповідно до пунктів 6.2 та 6.3 договору підряду у разі мотивованої відмови замовника від підписання акту здачі - приймання робіт у десятиденний строк, сторони складають двосторонній акт з переліком недоліків і строками їх усунення, після чого підрядник зобов'язаний протягом 48 годин з моменту офіційного повідомлення направити свого представника для врегулювання ситуації. У разі неприбуття представника підрядника протягом 48 годин, замовник складає акт з переліком недоліків і строками їх усунення, який вважається узгодженим двома сторонами і є обов'язковим для виконання підрядником.
У разі ненадходження у десятиденний термін зауважень (мотивованої відмови), виконана робота вважається прийнятою та підлягає оплаті.
Матеріали справи не містять доказів своєчасного складання відповідачем акта здачі - приймання виконаних робіт на суму 961108,88 грн та надсилання чи вручення його позивачу.
Інших доказів виконання підрядних робіт у передбачений договором строк відповідач не надав.
06.04.2018 відповідач надав до справи копію листа від 16.01.2018, який, за його доводами, він отримав від позивача електронною поштою.
В листі зазначено, що позивач просить усунути виявлені зауваження до акту № 3 приймання виконаних робіт за грудень 2017 року.
Статтею 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.
Оригінал зазначено вище листа відповідачем суду не наданий, договір між сторонами не містить умов щодо визнання сторонами належними доказами документів, які отримані за допомогою факсимільного чи електронного зв'язку.
Крім того, відповідач не надав до справи доказів того, коли ним позивачу направлений акт здачі - приймання виконаних робіт, якого змісту цей акт, яка вартість виконаних робіт зазначена у цьому акті, а з копії листа позивача від 16.01.2018 № 02-1/111, на який посилається відповідач, це встановити неможливо.
До того ж, у вказаному листі йде мова про акт приймання робіт за грудень 2017 року, що може свідчити про складання цього акта і в останній день грудня 2017 року, у разі припущення, що такий акт дійсно існував, а штрафні санкції позивачем заявлені по 26.12.2017.
Також у листі йде мова про незгоду з рядом позицій про виконання робіт, кількістю використаних матеріалів і це підлягало врегулюванню сторонами відповідно до умов п. 6.2 договору, але докази цього відсутні.
Таким чином, єдиним належним доказом виконання відповідачем підрядних робіт, попередню оплату за які позивач просив стягнути в позовній заяві, є акт здачі - приймання виконаних робіт від 28.02.2018 на суму 960837,57 грн.
Решту попередньої оплати в сумі 271,31 грн відповідач повернув позивачу платіжним дорученням № 2130 від 30.03.2018.
Про несвоєчасне виконання відповідачем робіт за договором, які мали бути виконані до 01.09.2017, свідчить підписання сторонами 07.09.2017 додаткової угоди № 2 про зміну загальної вартості підрядних робіт, підписання 28 вересня 2017 року Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року на суму 1372720, 80 грн та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 1372720, 80 грн.
Суд не сприймає як доказ своєчасного виконання робіт доводи відповідача, що позивач повністю розрахувався з ним 20.09.2017, зазначивши в призначенні платежу як оплата за виконані роботи і це свідчить про повне виконання зобов'язань, оскільки позивач це заперечує. Позивач з цього приводу зазначає, що сплативши 20.09.2017 залишок грошових коштів, він зі своєї сторони виконав свої зобов'язання за договором на відміну від відповідача.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач мав здійснити виконання підрядних робіт до 01.09.2017, але в порушення умов договору виконав свої зобов'язання з порушенням встановлених договором строків.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Пунктом 9.4 договору встановлено, що підрядник несе відповідальність за несвоєчасне закінчення виконання робіт з його вини та сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2% від вартості незакінчених робіт за кожний день затримки.
На підставі цього позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 222977,26 грн за період прострочки виконання робіт з 02.09.2017 по 26.12.2017, перевіривши розрахунок якої суд встановив, що він є вірним.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо своєчасного виконання підрядних робіт, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 222977,26 грн пені, в частині вимог про стягнення 271,31 грн попередньої оплати провадження у справі слід закрити на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
В поданій до суду 13.03.2018 заяві про зменшення позовних вимог позивач заявив клопотання повернути йому на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" з держбюджету сплачений ним судовий збір з врахуванням зменшення ним вимог про стягнення попередньої оплати на суму 960837,57 грн.
Суд відхиляє це клопотання, оскільки на час звернення позивача до суду позовні вимоги були заявлені повністю обґрунтовано, звернення до суду викликане діями відповідача, який на досить тривалий час прострочив виконання зобов'язань по договору, не виконував вимоги суду щодо надання відзиву на позов та документів, в результаті чого справа розглядалась 4 місяці, тому суд відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, якою передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, покладає витрати по сплаті судового збору в сумі 17761,29 грн на відповідача.
Позивач також просить стягнути з відповідача 39850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження таких витрат позивач надав договір від 29.01.2018 з адвокатським бюро "Поліщук та партнери", платіжне доручення від 29.01.2018 на перерахування адвокатському бюро 250000,00 грн оплати за послуги, проміжний акт № 1 від 19.03.2018 про надання юридичних послуг по справі № 904/98/18 на суму 39850,00 грн, документи на підтвердження статусу адвоката ОСОБА_2, яка приймала участь у всіх судових засіданнях по справі, крім останнього, та готувала необхідні для розгляду справи документи.
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частинами 4 - 6 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у поданому до суду 04.04.2018 відзиві на позов вказав, що позивач має власний штат юристів, але найняв адвокатське бюро з метою покласти на відповідача значні витрати на юридичні послуги, тому просить ці витрати покласти на позивача.
Проте, позивачу не заборонено отримати юридичні послуги саме від адвоката, це є його правом, тому вищевказані доводи відповідача суд не може прийняти як доводи, що підтверджують неспівмірність витрат позивача на послуги адвоката.
В той же час, судом визнано правомірність на дату звернення позивача до суду з позовом всіх заявлених позивачем до стягнення сум, тому відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають віднесенню на відповідача повністю.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімаш" (м. Дніпро, вулиця Свєтлова, буд. 35, код 32838527) на користь Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код 00131771) 222977,26 грн пені, 39850,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 17761,29 грн витрат по сплаті судового збору, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині вимог про стягнення 271,31 грн попередньої оплати провадження у справі закрити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 17.05.2018.
Суддя ОСОБА_3
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 07.05.2018 |
Оприлюднено | 17.05.2018 |
Номер документу | 74023531 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Воронько Володимир Дмитрович
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Чередко Антон Євгенович
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Чередко Антон Євгенович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Воронько Володимир Дмитрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Воронько Володимир Дмитрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Воронько Володимир Дмитрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Воронько Володимир Дмитрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні