ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07.05.2018 Справа № 905/392/18
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Фурсової С.М.,
при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, місто Київ, провулок Шевченка, будинок № 12; код ЄДРПОУ – 00039002)
про стягнення 41 573 246,26 доларів США та 353 373 007,65 гривень;-
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
С У Т Ь С П О Р У
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «САВІ» про стягнення 41 573 246,26 доларів США заборгованості по кредитному договору, з яких: 35 807 743, 86 доларів США заборгованість по кредиту, 5 765 502,40 доларів США заборгованість по процентам; а також: 353 373 007,65 гривень, які складаються з:
- 304 186 569,10 гривень пеня по кредиту;
- 11 783 744,62 гривень пеня по відсоткам;
- 33 964 142,58 гривень 3% річних по тілу кредиту;
- 3 438 551, 35 гривень 3% річних по процентам.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недотримання відповідачем умов кредитного договору № 20-3288/2-1 від 28.11.2011 та договору про внесення змін та доповнень № 20-3288/2-1-29062016 до кредитного договору, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у заявленому розмірі, а також нараховані пеня на 3% річних.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 905/392/18.
Вказаною ухвалою вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20.03.2018, встановлено строк на подання документів.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.03.2018 відкладено підготовче судове засідання на 05.04.2018.
05.04.2018 на адресу господарського суду Донецької області від представника позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи листів ТОВ «Саві» адресованих позивачу №01-06 від 22.02.2018 та б/н б/д.
Ухвалою суду від 05.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.04.2018.
Ухвалою суду від 25.04.2018 відкладено розгляд справи по суті на 07.05.2018.
У судове засідання 07.05.2018 представники сторін не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –
В С Т А Н О В И В
28.11.2011 між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Саві» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-3288/2-1.
Договорами про внесення змін №20-3256/2-1 від 13.09.2012 від 13.09.2012, №20-3590/2-1 від 19.10.2012, №20-4193/2-1 від 21.12.2012, №20-2277/2-1 від 26.07.2013, №20-0209/2-1 від 28.01.2014, №20-1639/2-1 від 18.06.2014, №20-1923/2-1 від 04.08.2014, №2336/2-1 від 26.09.2014, №20-3090/2-1 від 24.12.2014, №20-0359/2-1 від 13.03.2015, №20-0631/2-1 від 30.04.2015, №20-0757/2-1 від 02.06.2015, №20-3288/21-29062016/1 від 29.06.2016 та №20-3288/2-1-29062016 від 29.06.2016 змінювались умови кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3288/2-1 від 28.11.2011.
За умовами п. 1.1 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 43 000 000,00 доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, далі кредит, або кредитна лінія, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.
Відповідно до п.3.1 кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку №2063735117806/840, відкритого в банку, код банку 300012, на поточний рахунок позичальника №26007302750191/840, відкритого в філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області», код банку 334635, протягом дії цього договору на підставі заяви б/н від 25.11.2011 на отримання кредитних коштів, відповідно до цільового призначення кредиту.
На підтвердження видачі кредиту в розмірі 43 000 000,00 доларів США позивачем надано меморіальний валютний ордер №01 від 28.11.2011.
Відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, що підтверджується банківськими виписками по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Саві».
17.03.2015 позивачем додатково перераховано відповідачу 2 702 870,50 доларів США в межах кредитного ліміту, що підтверджується меморіальним валютним ордером №145602 від 17.03.2018.
Уклавши договір про внесення змін №20-3288/2-1-29062016 від 29.06.2016 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3288/2-1 від 28.11.2011, сторони визначили наступне.
Банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття траншевої кредитної лінії зі встановленням максимального ліміту кредитної лінії 36 000 000,00 доларів США (п.2.1. договору).
Існуючу у позичальника заборгованість за кредитом в сумі 32 272 950,12 доларів США сторони домовились вважати Траншем 1, з наступними користування кредитом (п.2.1.1.)
Проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником у розмірі 9,0% + LIBOR USD 3m. річних, але не більше 12% річних. Розмір LIBOR фіксується банком на 29.05.2015 та використовується протягом строку дії цього договору.
Нарахування та сплата процентів, а також зміна розміру процентної ставки відбувається у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного кредиту (його частини), на частину кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у 10,0% + LIBOR USD 3m. річних (п.2.1.2. договору).
В п.2.1.3. сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту, наданого в межах Траншу 1 – 01.07.2016. Строк кредитування продовжується автоматично на 1 місяць терміном до 01.12.2016 (включно), за умови відсутності у позичальника порушеної справи про банкрутство.
Строк дії ліміту кредитної лінії по 01.12.2016 (включно). При цьому строк кредитування, встановлений в межах кожного окремого траншу повинен закінчуватись не пізніше дати, вказаної в цьому пункті договору (п.2.5. договору).
Порядок нарахування процентів за користування кредитом визначено у Розділі 4 договору про внесення змін №20-3288/2-1-29062016 від 29.06.2016.
За користування кредитом в рамках встановлених траншів, позичальник повинен сплачувати банку проценти. Проценти нараховуються до повного погашення заборгованості по кредиту.
Розмір процентів за користування кредитом і процентів за неправомірне користування кредитом встановлюється у договорах про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування. При цьому сторони домовились, що розмір процентів не може перевищувати 12,0% річних.
Проценти нараховуються банком у розмірі, встановленому договорі про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.
Проценти нараховуються у валюті кредиту. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод «факт/360», виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
Банк нараховує проценти на кредит, кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.
Проценти нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при настанні дати сплати (повернення) кредиту – в цю дату.
При цьому сторони встановлюють, що зобов'язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченим по 4-те число включно місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів). Проценти, що нараховані за останній календарний місяць строку дії кредиту, не вважаються простроченими протягом наступних 4-х календарних днів з дати вказаної у п.2.5. цього договору або п.5. договору про надання траншу.
Проценти, які нараховуються на кредит після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення кредиту, отриманого в межах траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), сплачуються позичальником з наступного робочого дня, за датою виникнення простроченої заборгованості, і надалі щоденно, виходячи із залишку заборгованості на кінець попереднього операційного дня.
При цьому, якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні дні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця.
Якщо договором встановлено проценти за неправомірне користування кредитом, то вони нараховуються щодення, при цьому, якщо дата погашення, що визначена у договорі, припадає на робочий день, то проценти за неправомірне користування кредитом, починають нараховуватись з дати погашення, яка визначена у договорі. Якщо дата погашення, що визначена у договорі припадає на вихідний та/або святковий день, то проценти за неправомірне користування кредитом починають нараховуватись:
- у випадку остаточного погашення згідно вимог п.2.5. або строку передбаченого п.5. договору про надання траншу – з дати погашення, яка визначена у договорі;
- при погашенні відповідно до графіку згідно вимог п.2.1. цього договору – з першого робочого дня після дати погашення, яка визначена у договорі;
- у випадку, коли погашення траншу співпадає з строками зменшення ліміту відповідно до графіку згідно вимог п.2.1. цього договору – з дати погашення, яка визначена у п.5. договору про надання траншу.
- Позичальник сплачує проценти, шляхом перерахування коштів на рахунок №37393620167519/840, код банку 300012.
Проценти, нараховані з 01.05.2016 по день остаточного повернення всіх сум кредиту, сплачуються позичальником не пізніше останнього дня строку кредитування, зазначеного в п.2.1.3. цього договору.
У період з 01.11.2015 по 30.06.2016 процентна ставка нараховується у розмірі 9,0% + LIBOR USD 3m. Річних.
Проценти за користування кредитом в розмірі 50 000,00 доларів США сплачуються позичальником не пізніше ніж за п'ять банківських днів до останнього дня строку кредитування, зазначеного в п.2.1.3. цього договору. При продовженні строку кредитування дане положення діє на весь період кредитування.
Договором про внесення змін №20-3288/2-1-29062016/1 від 29.06.2016 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3288/2-1 від 28.11.2011, сторони домовились викласти п.2.1.1. в наступній редакції:
« 2.1.1. Банк в межах ліміту кредитної лінії надає позичальнику кредитні кошти в розмірі 3 534 793,74 доларів США для здійснення сплати процентів нарахованих на 01.05.2016. Існуюча заборгованість за кредитним договором в розмірі 32 272 950,12 є невід'ємною частиною Траншу 1. Загальний розмір Траншу становить 35 807 743,86 доларів США».
Факт надання кредитних коштів у вказаному розмірі підтверджується наявним у матеріалах справи валютним ордером №144270 від 30.06.2016.
За своєю правовою природою договір №20-3288/2-1 від 28.11.2011 є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ст.628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором №20-3288/2-1 від 28.11.2011 виконав, що підтверджується меморіальними валютними ордерами №01 від 28.11.2011 на суму 43 000 000,00 доларів США, № 145602 від 17.03.2015 на суму 2 702 870,50 доларів США, № 144270 від 30.06.2016 на суму 3 534 793,74 доларів США та виписками по банківському рахунку відповідача за 2011-2018 роки, на загальну суму 49 237 664,20 доларів США.
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст.1048 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідач частково повернув кредитні кошти в загальному розмірі 13 429 920,38 доларів США, а тому залишок несплаченої суми 35 807 743,90 є його боргом.
Також, позивачем нараховані проценти за користування кредитом за період з 29.04.2014 по 06.02.2018 в розмірі 5 765 502,40 доларів США.
Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язань у визначені строки, заявлені позовні вимоги не спростував, а тому вказані суми заборгованості тілу кредиту та процентам за користування кредитними коштами підлягають стягненню.
Позивач на підставі п.4.3.4 кредитного договору, в порядку досудового врегулювання спору, звертався до ТОВ «Саві» з вимогою №09-8-7/170 від 08.02.2018 про сплату заборгованості за кредитом, процентам за користування кредитом, пені та 35 річних на підставі ст..625 Цивільного кодексу.
Листом №01-06 від 22.02.2018 відповідач повідомив скрутне фінансове становище підприємства у зв'язку з неможливістю ведення господарської діяльності, просив надати дисконт у розмірі 99% для викупу заборгованості по кредиту та несплачених процентів, а також просив скасувати нараховану суму пені на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Зі змісту наведеного листа слідує, що відповідач не заперечує існування заборговано за спірним кредитним договором.
Згідно з ч.2 ст.218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача: 3% річних по простроченому кредиту за період з 02.12.2016 по 06.02.2018 в сумі 33 964 142,58 гривень; 3% річних по простроченим процентам за період з 02.12.2016 по 06.02.2018 в сумі 3 438 551,35 гривень.
За висновками суду, розрахунки сум трьох відсотків річних є арифметично вірними та підлягають стягненню з відповідача в заявленій сумі.
Крім того, позивачем заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 304 186 569,10 гривень за період з 02.12.2016 по 06.02.2018 та пеня за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 11 783 744,62 гривень за період з 02.12.2016 по 06.02.2018.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Однак, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено місто Слов'янськ де проводить свою господарську діяльність відповідач, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано не чинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014 № 1053-р». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015 у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р була зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014.
Одночасно, відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.
Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014.
Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних виключень щодо їх незастосування.
У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено місто Слов'янськ, де проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».
На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», а також усвідомлюючи загальновідомий факт місцезнаходження відповідача в зоні активних бойових дій, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та відмовляє в задоволенні пені за період з 02.12.2016 по 06.02.2018.
Щодо стягнення заборгованості в іноземній валюті суд зазначає наступне.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 10 постанови від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-УІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).
Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.
Виходячи з положень статті 99 Конституції України, статті 192 ЦК України, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі укладення кредитного договору в іноземній валюті й наявності в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в іноземній валюті, а не в еквівалентному вираженні гривні до долара США на час вирішення спору.
Саме такого висновку дотримується Верховний Суд України у постанові від 24.09.2014р. у справі № 6-145цс14.
Оскільки у ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» наявна Генеральна ліцензія №1 від 05.11.2011 на здійснення валютних операцій, кредит було видано позивачем у доларах США, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми кредиту та процентів за користування кредитом підлягають стягненню в доларах США.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –
В И Р I Ш И В
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «САВІ» про стягнення 41 573 246,26 доларів США та 353 373 007,65 гривень – задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «САВІ» (85303, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Торгівельна, будинок №106-А; код ЄДРПОУ - 20367116) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, місто Київ, провулок Шевченка, будинок № 12; код ЄДРПОУ – 00039002) 35 807 743, 86 доларів США заборгованість по кредиту, 5 765 502,40 доларів США заборгованість по процентам, 33 964 142,58 гривень 3% річних по тілу кредиту, 3 438 551,35 гривень 3% річних по процентам, а також 596 977,95 гривень судового збору.
В іншій частині позову – відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 07.05.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2018.
Суддя С.М. Фурсова
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 07.05.2018 |
Оприлюднено | 21.05.2018 |
Номер документу | 74023661 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
С.М. Фурсова
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні