Рішення

від 16.05.2018 по справі 905/723/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.2018 м.Харків Справа № 905/723/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О,

при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укртелеком» , м.Київ в особі Дніпропетровської філії ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укртелеком» , м.Дніпро,

до відповідача: ОСОБА_2 культури Селидівської міської ради, м.Селидове, Донецької області

про стягнення 17557,48грн.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Позивач, ОСОБА_1 акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укртелеком» м.Дніпро, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 культури Селидівської міської ради, м.Селидове, Донецька область про стягнення 17557,48грн., з яких: 16966,86грн. - основний борг; 354,25грн. - пеня; 152,70грн. - інфляція; 83,67грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №37-140 від 10.02.2017р. про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти.

В якості правових підстав подання позову позивач зазначив положення статтей 509, 525, 526, 530, 612, 615, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтей 193, 202, 218, 230, 232 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: копію договору №37-140 від 10.02.17р. про надання телекомунікаційних послуг споживачем, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти (з додатками); рахунок-акт №1410300037001403.1.2017 за телекомунікаційні послуги за січень 2017р., рахунок-акт №1410300037001403.2.2017 за телекомунікаційні послуги за лютий 2017р., рахунок-акт №1410300037001403.3.2017 за телекомунікаційні послуги за березень 2017р.; рахунок-акт №1410300037001403.4.2017 за телекомунікаційні послуги за квітень 2017р.; рахунок-акт №1410300037001403.5.2017 за телекомунікаційні послуги за травень 2017р.; рахунок-акт №1410300037001403.6.2017 за телекомунікаційні послуги за червень 2017р.; рахунок-акт №1410300037001403.7.2017 за телекомунікаційні послуги за липень 2017р.; рахунок-акт №1410300037001403.8.2017 за телекомунікаційні послуги за серпень 2017р.; рахунок-акт №1410300037001403.9.2017 за телекомунікаційні послуги за вересень 2017р.; рахунок-акт №1410300037001403.10.2017 за телекомунікаційні послуги за жовтень 2017р.; рахунок-акт №1410300037001403.11.2017 за телекомунікаційні послуги за листопад 2017р.; рахунок-акт №1410300037001403.12.2017 за телекомунікаційні послуги за грудень 2017р.;; вимога про сплату заборгованості.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/723/18.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.04.18р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/723/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 16.05.18р.

04.05.18р. до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача.

11.05.18р. на електронну адресу суду надійшла заява відповідача, у якій останній просить суд розглянути дану справу за відсутності представника відповідача та винести рішення на розсуд суду.

14.05.18р. аналогічна за своїм змістом заява відповідача надійшла до канцелярії господарського суду засобами поштового зв'язку.

Представник відповідача в судове засідання 16.05.17р. не з'явився; про місце, день та час розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Суд зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1 ч.3 ст.202 ГПК України).

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.17р. між позивачем ОСОБА_1 акціонерним товариством «Укртелеком» (виконавець) та відповідачем ОСОБА_2 культури Селидівської міської ради (замовник) укладений договір №37-140 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти (з додатками).

Відповідно до п.1.1. договору, виконавець зобов'язується у 2017 році надавати замовнику послуги з передавання даних і повідомлень (телекомунікаційні послуги), а також послуги, пов'язані технологічно з телекомунікаційними послугами, що визначаються у замовленні послуг та у відповідних додатках до цього договору, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до вимог цього договору та додатками до нього (п.1.1 договору).

Перелік та опис замовлених послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики та порядок надання послуг виконавця визначаються в замовленні послуг та в окремих додатках до цього договору, що підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

За умовою п.3.1 ціна вказаного договору становить 19800,00 грн., у тому числі ПДВ 3300,00грн.

Згідно п.3.1. договору, розрахунки проводяться шляхом здійснення оплати замовником після пред'явлення виконавцем рахунка на оплату послуг (разом з рахунком надається акт здавання-приймання наданих послуг) або рахунка-акта на оплату послуг (при цьому рахунок-акт одночасно є актом здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за кожний розрахунковий період.

Пунктом 3.2. договору, встановлено кредитну систему внесення плати за надані послуги.

Відповідно до п.5.4. умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ Укртелеком , у разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної (кредитної) форми оплати рахунок за телекомунікаційні послуги оплачується абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом якщо інше не передбачено договором.

Згідно п.5.7. умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ Укртелеком , у разі неотримання рахунку до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, або здійснення розрахунків без рахунка абонент може звернутися до Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму та в разі потреби отримати рахунок або самостійно сформувати рахунок за телекомунікаційні послуги у відповідному розділі на офіційному веб-сайті Укртелекому. Неотримання рахунка не звільняє абонента від зобов'язань щодо оплати послуг.

Пунктом 6.1. договору, визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та Умов Укртелекому.

Згідно п.7.6.2. Умов, у разі затримки оплати за надані послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг, у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Пунктом 7.2 договору, встановлено, що останній набирає чинності з дати його підписання, та відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України поширює свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами починаючи з 01.01.2017р. і діє до 31.12,2017р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Виходячи зі змісту позовної заяви, на виконання умов договору від 10.02.17р. №37-140, позивач як оператор телекомунікаційних послуг протягом січня 2017р. - грудня 2017р. надавав відповідачеві весь перелік телекомунікаційних послуг, обумовлений договором та додатками до нього.

Відповідач своє зобов'язання за вказаним договором з оплати наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості у сумі 16966,86грн., які не були задоволені останнім.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 16966,86грн., пені в сумі 354,25грн., інфляції в сумі 152,70грн. та 3% річних в сумі 83,67грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з такого:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність даного спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №37-140 від 10.02.17р. з оплати за надані послуги та стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №37-140 від 10.02.17р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленими в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №37-140 від 10.02.17р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким абонент зобов'язався оплатити рахунок за послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на поточний рахунок виконавця.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем послуг за рахунками-актами за період січень 2017р. - грудень 2017р., у нього виникло зобов'язання з їх оплати в сумі 16966,86грн.

Приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем були надані послуги на суму 16966,86грн.

Відповідач свої обов'язки з оплати наданих послуг належним чином не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати наданих послуг, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вони були отримані останнім.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі, у розмірі 16966,86грн.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 152,70грн., 3% річних в розмірі 83,67грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних з 01.02.18р. по 01.04.18р. в загальному розмірі 83,67грн. та інфляційні за період лютий-березень 2018 рік в загальному розмірі 152,70грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період нарахування річних, та наданий розрахунок є арифметично вірним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Також, у вказаній постанові Верховним Судом з посиланням на Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розмір інфляційних нарахувань за період лютий-березень (01.02.18р. - 01.03.18р.) 2018 рік на суму боргу 16966,86грн. складає 348,02грн., тоді як позивачем заявлено 152,70грн.

Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування у розмірі 152,70грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.02.18р. по 01.04.18р. у загальному розмірі 354,25грн.

Пунктом 6.1. договору, визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та Умов Укртелекому.

Разом з тим, згідно п.7.6.2. Умов, у разі затримки оплати за надані послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг, у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період нарахування пені, та наданий розрахунок є арифметично вірним.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 354,25грн., підлягають задоволенню.

Перевірку розрахунку 3% річних, інфляційних нарахувань та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73-74, 76-79, 86, 129, п.2 ч.1 ст.231, 232-233, 237-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства Укртелеком в особі Дніпропетровської філії ОСОБА_1 акціонерного товариства Укртелеком , м.Дніпро до ОСОБА_2 культури Селидівської міської ради, м.Селидове, Донецька область, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 культури Селидівської міської ради (вул. Карла Маркса, буд. 8, м.Селидове, Донецька область, 85400; код ЄДРПОУ 00183851) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Укртелеком в особі Дніпропетровської філії ОСОБА_1 акціонерного товариства Укртелеком (вул. Херсонська, буд. 26, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49600, ЄДРПОУ 25543196) суму основного боргу в сумі 16966,86грн.; пеню у розмірі 354,25грн.; інфляційні нарахування у розмірі 152,70грн.; 3% річних у розмірі 83,67грн. та судовий збір у сумі 1762,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 16.05.18р.

Суддя М.О. Лейба