Рішення

від 16.05.2018 по справі 910/3822/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2018Справа № 910/3822/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Сервіс" (03035, м. Київ, вул. Солом'янська 3)

про стягнення 1 733,93 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Переходько В.О.

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 16.05.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління поліції охорони в м. Києві звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Сервіс" про стягнення 1 733,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами Договору №1299-Доб/2015/Сол про надання послуг охорони від 01.10.2015, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 602,48 грн. Крім того, за прострочення виконання зобов'язань за договором позивачем нарахована пеня у розмірі 131,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/3822/18 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 25.04.2018.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

У судовому засіданні 25.04.2018, за участі представника позивача, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи у зв'язку з неявкою представника відповідача на 16.05.2018.

У судове засідання, призначене на 16.05.2018, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 03.04.2018, а також ухвала суду від 25.04.2018 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03035, м. Київ, вул. Солом'янська 3.

Однак, 14.05.2017 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.04.2018 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 жовтня 2015 року між Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві, правонаступником якого є Управління поліції охорони в м. Києві (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Він Сервіс" (надалі - відповідач, замовник) був укладений Договір №1299-Доб/2015/Сол про надання послуг охорони (надалі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати охорону майна замовника на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті. За цим договором виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереженням до зняття з-під спостереження замовником у відповідності до Інструкції з користування сигналізацією. (додаток 3 до договору).

Згідно з п. 3.1 договору розрахунок вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у Протоколі погодження договірної ціни (додаток 2 до договору). Вартість послуг визначається у Розрахунку (додаток 1 до договору).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що платіж за перший місяць дії договору сплачується замовником протягом 7 банківських днів від дня підписання договору. Усі наступні платежі з оплати охоронних послуг здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування плати встановленої цим договором на рахунок виконавця до п'ятнадцятого числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці.

За умовами п. 3.5 договору, до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники Акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного Акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

У пункті 3.8. договору сторони передбачили, що за умови не повернення замовником підписаного Акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 3.7 даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем у повному обсязі і прийнятті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Відповідно до п. 6.2.1 договору за кожний день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 відсотки від суми простроченого платежу.

Даний договір набирає чинності з 01.10.2015 року та є чинним протягом трьох місяців (п. 9.1. договору).

Згідно з п. 9.2. договору встановлено, що договір вважається поновленим на строк, встановлений п. 9.1 даного договору, якщо жодна із сторін не менше ніж за 15-ть днів до закінчення строку чинності договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів поновлення договору не обмежується.

01 жовтня 2016 року сторонами було підписано Протокол погодження договірної ціни, Дислокацію та Розрахунок вартості спостереження за охоронною сигналізацією в приміщенні Товариством з обмеженою відповідальністю "Він Сервіс", які є додатками до Договору №1299-Доб/2015/Сол від 01.10.2015.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем було надано відповідачу послуги охорони, що підтверджується актом №СВ1-000451 прийому-здачі виконаних робіт/послуг за січень 2018 року на загальну суму 1 602,48 грн.

Даний акт разом претензією №445/43/29/6/04-2018 від 13.02.2018 було направлено на адресу відповідача, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія фіскального чеку ПАТ "Укрпошта" від 15.02.2018 про оплату поштових послуг з направлення даної претензії ТОВ "Він Сервіс".

У вказаній претензії позивач просив відповідача вжити невідкладних заходів щодо погашення заборгованості у розмірі 1 602,48 грн., підписати та направити на адресу Святошинського РВ акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг за січень 2018 року, а у випадку наявності заперечень надати письмову відповідь.

За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору не повернув підписаний акт та не надав обґрунтованих заперечень в письмовій формі щодо обсягу наданих послуг, а тому в силу положень п. 3.8. договору надані позивачем послуги за січень 2018 року вважаються прийнятими в повному обсязі без жодних зауважень, а вказаний акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав зобов'язання за договором з оплати наданих позивачем послуг з охорони за спірний період, кошти у загальній сумі 1 602,48 грн. не перерахував, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 1 602,48 грн. - основного боргу та 131,45 грн - пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору надав, а відповідач прийняв послуги охорони на загальну суму 1602,48 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом №СВ1-000451 прийому-здачі виконаних робіт/послуг за січень 2018 року, який з урахуванням обставин справи та положень п. 3.8. договору вважається таким, що підписаний сторонами.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що оплата охоронних послуг здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування плати встановленої цим договором на рахунок виконавця до п'ятнадцятого числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідно до умов п. 3.2 договору та вимог ст. 530 ЦК України відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги за січень 2018 року на суму 1602,48 грн. в строк до 15.12.2017 року.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав, станом на момент розгляду спору оплати за надані послуги у розмірі 1602,48 грн. не здійснив.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг за січень 2018 року та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором №1299-Доб/2015/Сол від 01.10.2015 належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 602,48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 131,45 грн. пені.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів на рахунок виконавця послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив.

За змістом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за поручення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 6.2.1 договору сторони передбачили, що за кожний день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 відсотки від суми простроченого платежу.

При цьому, позивач просить стягнути з відповідача 131,34 грн. пені, за період з 15.12.2017 по 22.03.2018, яка була розрахована останнім у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України відповідно до ст. ст. 231 ГК України.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 131,34 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин не надав.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Управління поліції охорони в м. Києві в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Сервіс" (03035, м. Київ, вул. Солом'янська 3, ідентифікаційний код 39881705) на користь Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, ідентифікаційний код 40109147) заборгованість у розмірі 1 602 (одна тисяча шістсот дві) грн. 48 коп., пеню у розмірі 131 (сто тридцять одна) грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.05.2018

Суддя Пукшин Л.Г.