Рішення

від 17.05.2018 по справі 910/2185/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 17.05.2018Справа №  910/2185/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Задля Руху» (Полтавська обл., м. Лубни) До Товариства з обмеженою відповідальністю «Гастес» (м. Київ) Про стягнення 12192,79 грн.                                                                                                                      Суддя  Ващенко Т.М.                                                                          Секретар судового засідання Шаповалов А.М.                                                                                                                       Представники сторін: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Задля Руху» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гастес» (далі – відповідач) про стягнення 12192,79 грн., з яких: 10167,14 грн. основного боргу, 1008,94 грн. пені, 1016,71 грн. штрафу. Позовні вимоги обгрунтовано неоплатою відповідачем товару, поставленого позивачем на підставі договору поставки товару № 373/5-П від 21.12.16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.18. відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки на подання надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано. При цьому судом встановлено, що відповідачу  ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі, направлену на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, конверт із вказаної адреси із зазначеною ухвалою суду повернувся із відміткою відділення поштового зв'язку про закінчення встановленого строку зберігання поштового відправлення. Отже, відповідач належним чином повідомлені про розгляд справи № 910/2185/18. У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України). Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626  Цивільного кодексу України договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 21.12.16. між відповідачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-3000» (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Задля Руху», що підтверджується протоколом № 8 від 27.12.16. загальних зборів учасників товариства) (Постачальник) було укладено Договір поставки товару № 373/5-П (далі – Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах Договору. Згідно з п. 1.2 Договору предметом постачання є автомобільні запасні частини, мастила, комплектуючі для транспортних засобів вітчизняного та імпортного виробництва (далі – Товар), найменування, асортимент та кількість кого зазначаються в Заявці Покупця яка узгоджується між сторонами факсимільним зв'язком або електронною поштою. Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.2 Договору до 31.12.18. включно. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір  як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару. За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм   статей 655-697 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Поставка Товару здійснюється на умовах EXW (відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2010»). Моментом поставки вважається дата підписання видаткової накладної Постачальника уповноваженою особою Покупця (п. п. 4.2, 4.3 Договору). У відповідності до видаткових накладних: № 1956/5 від 22.09.17. на суму 36072,18 грн., № 2128/5 від 02.10.17. на суму 6735,60 грн., № 2144/5 від 02.10.17. на суму 530,04 грн., № 2170/5 від 10.10.17. на суму 2949,00 грн., позивач поставив, а відповідач прийняв Товар за Договором на загальну суму 46   286,82 грн. Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного. У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було. Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з передання Товару на суму 46   286,82 грн. Зважаючи на викладені вище обставини та    виходячи з положень ст.ст. 76, 77  Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем видаткові накладні є належним доказом передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з продажу Товару на суму 46   286,82 грн.  в межах Договору здійснено належним чином. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Частиною 1     ст. 692 Цивільного кодексу України     передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. 3.4 Договору оплата Товару Покупцем здійснюється в національній валюті України в наступному порядку: попередня оплата в розмірі 50% вартості Товару здійснюється протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату; післяплата в розмірі 50% вартості Товару здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту поставки Товару. Відповідачем було сплачено: 34   645,18 грн. по видатковій накладній № 1956/5 від 22.09.17., 1474,50 грн. по видатковій накладній № 2170/5 від 10.10.17. За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, та враховуючи дату поставки партій Товару за представленими до матеріалів справи видатковими накладними, суд дійшов висновку, що строк оплати Товару на суму 10   167,14 грн. (46286,82 грн. – 36   119,68 грн.) настав. За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем,  Товар, отриманий на підставі Договору, оплачено було не в повному обсязі, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 10   167,14 грн., що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду. Таким чином, приймаючи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 10   167,14 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. Щодо вимог позивача про стягнення 1008,94 грн. пені, 1016,71 грн. штрафу суд відзначає викладене далі. Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк Товару за кожний день прострочення протягом всього часу прострочки. Порушення Покупцем строків оплати більше ніж на 30 календарних днів вважається односторонньою відмовою від виконання умов Договору. За односторонню відмову від виконання умов Договору Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого Товару (п.7.3 Договору). Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів. Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів). Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності – договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за Договором та доказів визнання пунктів 7.2, 7.3 Договору недійсним не подано. Здійснивши перерахунок пред'явлених до стягнення сум, суд дійшов висновку, що їх розраховано вірно, з огляду на що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1008,94 грн. пені, 1016,71 грн. штрафу, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача. Керуючись статтями 4, 13, 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд   міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гастес” (03189, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, 6-Д, оф. 43; ідентифікаційний код 40402283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Задля Руху» (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. І.Франка,1; ідентифікаційний код 30568711) 10   167 (десять тисяч сто шістдесят сім) грн. 14 коп. основного боргу, 1   008 (одну тисячу вісім) грн. 94 коп. пені, 1   016 (одну тисячу шістнадцять) грн. 71 коп. штрафу, 1   762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                                         Т.М. Ващенко