Рішення

від 16.05.2018 по справі 910/2109/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2018Справа № 910/2109/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи за позовом приватного підприємства Реалія плюс

до товариства з обмеженою відповідальністю НОРД-ТБ

про стягнення 750 921,00 грн.

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне підприємство Реалія плюс до товариства з обмеженою відповідальністю НОРД-ТБ про стягнення 750 921,00 грн. за договором поставки нафтопродуктів № П11/10042017 від 10.04.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у строки, передбачені договором, не поставив нафтопродукти, у зв'язку з чим повинен повернути 750 921,00 грн. попередньої оплати.

Суд своєю ухвалою від 26.02.2018, на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, залишив позовну заяву без руху.

Позивач у строк, встановлений судом, усунув недоліки позовної заяви.

Суд своєю ухвалою від 13.03.2018 відкрив провадження у справі № 910/2109/18 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач подав клопотання про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у поданому суду відзиві визнав, що не поставив нафтопродукти на суму 550 921,00 грн., а поставка нафтопродуктів на суму 200 000,00 грн. підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 82 від 14.12.2017, яку позивач не врахував під час визначення суми боргу. За твердженням відповідача, строк повернення коштів не настав, оскільки до матеріалів справи позивач не надав доказів звернення до відповідача з вимогою про їх повернення.

Не погоджуючись з доводами відповідача про поставку нафтопродуктів на суму 200 000,00 грн. позивач, визнаючи факт підписання видаткової накладної № 82 від 14.12.2017, стверджує, що вона підписана внаслідок обману та зловживання довірою.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

10.04.2017 приватне підприємство Реалія плюс (покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю НОРД-ТБ (продавець) уклали договір поставки нафтопродуктів № П11/10042017 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець передає у власність покупцю нафтопродукти (надалі - товар), а покупець приймає та сплачує його вартість.

Покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару протягом одного дня з дати підписання додаткової угоди, якщо інше не передбачено сторонами в додатковій угоді до даного Договору ( п. 2.3 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представникам сторін та діє до 31.12.2017 або до моменту його розірвання в порядку, що визначений п. 7.2 Договору, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором (п. 7.1 Договору).

Згідно із ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Отже, за відсутності окремо визначеного строку поставки, відповідач повинен виконати свій обов'язок з поставки нафтопродуктів до 31.12.2017.

Протягом строку дії Договору позивач перерахував відповідачеві 3 340 479 грн..

Сторонами визнаються обставини постачання відповідачем нафтопродуктів на суму 1 314 558 грн. та повернення коштів у розмірі 1 275 000,00 грн.. У зв'язку з цим дані обставини, в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України, звільненні від доказування.

Оцінюючи наявну у матеріалах справи підписану сторонами видаткову накладну № 82 від 14.12.2017 на суму 200 000,00 грн. як належний та допустимий доказ (ст.ст. 76, 77 ГПК України) постачання відповідачем позивачу 10 526 літрів палива авіаційного для газотурбінних двигунів Jet A-1, суд виходить з такого.

В розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Вимоги до первинного документу наведені у статті 9 даного Закону, яка визначає, що первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказана вище видаткова накладна відповідає вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в силу чого підлягає кваліфікації як первинний документ, що фіксує вчинення господарської операції.

Отже, оскільки накладна фіксує обставини, які входять в предмет доказування - виконання відповідачем Договору, і відповідає вимогам законодавства щодо порядку фіксування цих обставин, вона є належним та допустимим доказом постачання відповідачем 14.12.2017 позивачу нафтопродуктів за Договором на суму 200 000,00 грн.

Таким чином, в строк до 31.12.2017 відповідач не поставив нафтопродукти на суму 550 921,00 грн.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач нафтопродукти на суму 550 921,00 грн. не поставив, кошти не повернув.

За таких обставин правомірними є вимоги про стягнення з відповідача 550 921,00 грн.. У стягненні 200 000,00 грн. суд відмовляє.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові, витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач надав належні докази понесення 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (договір про надання правової допомоги № 54 від 04.01.2018, акт про надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 54 від 04.01.2018 на суму 10 000,00 грн., платіжне доручення № 866 від 20.03.2018).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю НОРД-ТБ (вул. Пушкінська, 34, м. Київ, 01004, код 37854480) на користь приватного підприємства Реалія плюс (вул. Березнева, 34, м. Київ, 02088, код 37219204) 550 921,00 грн. боргу, 8 263,82 грн. судового збору, 7 336,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

Суддя С. А. Ковтун