Рішення

від 16.05.2018 по справі 905/398/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.2018 м.Харків Справа № 905/398/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод , м.Дружківка, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Донмашкомплект , м.Курахове, Мар'їнський район, Донецька область

про : стягнення 1828743,06грн.

за участю представників :

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод , м.Дружківка, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Донмашкомплект , м.Курахове, Мар'їнський район, Донецька область про стягнення 1828743,06грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості товару отриманого відповідно до видаткових накладних №000081 від 23.02.15р., №000082 від 23.02.15р., №000094 від 25.02.15р., №000095 від 25.02.15р., №000096 від 25.02.15р., №000100 від 26.02.15р., №000101 від 26.02.15р., №000102 від 26.02.15р., №000105 від 27.02.15р., №000104 від 27.02.15р.

В якості правової підстави позову позивач зазначив положення статей 11, 202, 205, 218, 526, 639, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтей 193 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/398/18.

Ухвалою господарського суду від 02.03.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/398/18; дану справу визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 28.03.18р.

Ухвалою суду від 28.03.18р. підготовче засідання відкладено на 18.04.18р.

Ухвалою суду від 18.04.18р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 16.05.18р.

У судове засідання 16.05.18р. представники позивача та відповідача не з'явилися; про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі доказами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем на підставі видаткових накладних №000081 від 23.02.15р., №000082 від 23.02.15р., №000094 від 25.02.15р., №000095 від 25.02.15р., №000096 від 25.02.15р., №000100 від 26.02.15р., №000101 від 26.02.15р., №000102 від 26.02.15р., №000105 від 27.02.15р., №000104 від 27.02.15р., було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1828743,06грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідних видаткових накладних без зауважень та заперечень.

Підпис, особи, яка отримала товар згідно вказаних накладних засвідчений печаткою юридичної особи відповідача.

Повноваження особи, яка приймала продукцію та підписувала видаткові накладні з боку відповідача підтверджуються наявною в матеріалах справи довіреністю №3 від 23.02.15р. на отримання ТМЦ.

На оплату вартості поставленого товару позивачем виставлені рахунки-фактури №0000000121 від 23.02.15р. на суму 188141,98грн., № НОМЕР_1 від 23.02.15р. на суму 174 716,40грн., №0000000125 від 25.02.15р. на суму 199691,18грн., №0000000138 від 25.02.15р. на суму 186118,94грн., №0000000139 від 25.02.15р. на суму 192328,75грн., №0000000148 від 26.02.15р. на суму 170437,43грн., №0000000152 від 26.02.15р. на суму 192831,73грн., №0000000153 від 26.02.15р. на суму 187774,16грн., №0000000146 від 27.02.15р. на суму 144928,25грн., №0000000147 від 27.02.15р. на суму 191774,24грн., а всього на суму 1828743,06грн.

Вказані рахунки-фактури мають посилання на вищезазначені видаткові накладні.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за вказаними видатковими накладними не спростований та спір щодо отримання продукції між сторонами відсутній.

18.07.17р. позивач звернувся до відповідача з претензією №03/2-81 від 14.07.17р. про сплату заборгованості за товар, отриманий, зокрема, згідно видаткових накладних №000081 та №000082 від 23.02.15р.; №000094, №000095 та №000096 від 25.02.15р.; №000100, №000101 та №000102 від 26.02.15р., №000105 та №000104 від 27.02.15р.

Станом на час звернення позивача до суду з позовною заявою відповіді на претензію позивачем не отримано, заборгованість не сплачена, акт звірки розрахунків не підписано.

За твердженням позивача, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань, поставлену на його адресу продукцію не оплатив, у зв'язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість за вказаними видатковими накладними в загальному розмірі 1828743,06грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи відповідач не відмовився від прийняття поставлених товарів та не повідомив постачальника про будь-які недоліки чи невідповідності. Будь-яких актів невідповідності з приводу поставленого товару сторони не надали.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Відповідно до ч.5 ст.672 ЦК України передбачено, що якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору, купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

З метою підтвердження позовних вимог, позивачем надано суду видаткові накладні №000081 від 23.02.15р., №000082 від 23.02.15р., №000094 від 25.02.15р., №000095 від 25.02.15р., №000096 від 25.02.15р., №000100 від 26.02.15р., №000101 від 26.02.15р., №000102 від 26.02.15р., №000105 від 27.02.15р., №000104 від 27.02.15р.; рахунки-фактури №0000000121 від 23.02.15р., №0000000122 від 23.02.15р., №0000000125 від 25.02.15р., №0000000138 від 25.02.15р., №0000000139 від 25.02.15р., №0000000148 від 26.02.15р., №0000000152 від 26.02.15р., №0000000153 від 26.02.15р., №0000000146 від 27.02.15р., №0000000147 від 27.02.15р.; податкові накладні від 23.02.15р., від 25.02.15р., від 26.02.15р. та від 27.02.15р.

Надані суду рахунки-фактури містять посилання на договір №ДрМ3/361-14П від 26.09.14р. Вказаний договір до матеріалів справи не доданий.

При цьому, судом враховуються положення ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до яких, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. За приписами ст.4 даного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

В силу приписів ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.2., 2.4, 2.5, 2.7, 2.13, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 визначено відповідно, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації, власника, на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов'язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

Надані суду видаткові накладні №000081 від 23.02.15р., №000082 від 23.02.15р., №000094 від 25.02.15р., №000095 від 25.02.15р., №000096 від 25.02.15р., №000100 від 26.02.15р., №000101 від 26.02.15р., №000102 від 26.02.15р., №000105 від 27.02.15р., №000104 від 27.02.15р. відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, підписання відповідачем видаткових накладних, які складені у відповідності до вимог ст.9 вказаного Закону, без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого позивачем товару свідчить про прийняття відповідачем товару та, відповідно, породжує для останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надсилав відповідачу претензію №03/2-81 від 14.07.17р. та акт звірки про необхідність проведення остаточного розрахунку за отриманий товар, яку останній залишив без відповіді, як і не спростував факт отримання товару згідно вищевказаних видаткових накладних.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав. Доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано; документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не представлено. Отже вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1828743,06грн. підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд зазначає, що тягар доказування розподіляється між сторонами залежно від характеру спірних правовідносин та предмету доказування.

Позивачем шляхом надання первинних бухгалтерських документів - видаткових накладних підтверджено належними і допустимими доказами не лише факт господарської операції між відповідачем та позивачем, а й факт поставки товару.

Відповідач заперечень проти позову не надав.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов про стягнення основного боргу в сумі 1828743,06грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з заявлених позивачем позовних вимог, останній просить стягнути з відповідача 1828743,06грн. Фактично вказана сума є ціною позову. При визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви суд виходить з ціни позову.

Відповідно до п.2 ч.2. ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає

1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, позивач повинен був сплатити за подання позову судовий збір у розмірі 27431,15грн.

Дослідивши платіжне доручення №995 від 08.02.18р., судом встановлено, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 27512,05грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем не подано відповідного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 80,90грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73-74, 76-79, 86, 129, 232-233, 237-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод , м.Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю Донмашкомплект , м.Курахове, Мар'їнський район, Донецька область про стягнення 1828743,06грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Донмашкомплект (вул. Плеханова, буд. 2А, м.Курахове, Мар'їнський район, Донецька область, 85612; код ЄДРПОУ 39040559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод (вул. Леніна (Соборна), 7, м.Дружківка, Донецька область, 84205; код ЄДРПОУ 37696092) суму основного боргу 1828743,06грн. та судовий збір в розмірі 27431,15грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua .

Повний текст рішення складено та підписано 16.05.18р.

Суддя М.О. Лейба