Рішення

від 15.05.2018 по справі 908/694/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/30/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 Справа № 908/694/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6)

до відповідача комунального підприємства "Лисогірське" (70443, Запорізька область, Запорізький район, с. Лисогірське, вул. 8 Березня, буд. 15-А)

про стягнення грошових коштів

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-85 від 14.04.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 20.04.2018р. надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача - комунального підприємства "Лисогірське" про стягнення 2939,31грн., які складаються з: 1555,81грн. пені, 325,15грн. 3% річних та 1058,35грн. інфляційних втрат.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №597/14-БО-13 від 02.12.2013р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого природного газу.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018р. позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/30/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.05.2018р.

Судове засідання 15.05.2018р. відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

14.05.2018р. на адресу суду від КП "Лисогірське" надійшла заява №23/вих. від 07.05.2018р. відповідно до якої відповідач просив суд розгляд справи здійснювати без участі представника КП "Лисогірське". Заявлену до стягнення суму в розмірі 2939,31грн. зобов'язався та гарантував сплатити в повному обсязі до 31.05.2018р. Зазначав, що прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу сталося в зв'язку з несвоєчасним фінансуванням бюджетних організації рахунків КП "Лисогірське".

Клопотання відповідача про розгляд справи без участі КП "Лисогірське" задоволено.

В судовому засіданні 15.05.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Надав заяву про перехід до розгляду справи по суті 15.05.2018р.

Заяву позивача про перехід до розгляду справи по суті задоволено, справу призначено до судового розгляду по суті в той самий день, а саме 15.05.2018р. в зв'язку з викладеною позицією відповідача.

В судовому засіданні 15.05.2018 р. суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач у справі) та комунальне підприємство "Лисогірське" (покупець, відповідач у справі) 02.12.2013р. уклали договір купівлі-продажу природного газу №597/14-БО-13 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 85,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.):

- січень 2014р. - 18,0 тис. куб. м.,

- лютий 2014р. - 17,0 тис. куб. м.,

- березень 2014р. - 15,0 тис. куб. м.,

- квітень 2014р. - 4,0 тис. куб. м.,

- травень 2014р. - 0 тис. куб. м.;

- червень 2014р. - 0 тис. куб. м.;

- липень 2014р. - 0 тис. куб. м.;

- серпень 2014р. - 0 тис. куб. м.;

- вересень 2014р. - 0 тис. куб. м.;

- жовтень 2014р. - 5,0 тис. куб. м.,

- листопад 2014р. - 10,0 тис. куб. м.,

- грудень 2014р. - 16,0 тис. куб. м.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця.

Умови щодо визначення ціни газу викладені в розділі 5 Договору, зокрема в п. 5.1.- 5.5. Так, п. 5.1. Договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 вносились зміни до п. 5.2. Договору, який визначає ціну газу, а саме:

5.2. (в редакції додаткової угоди №7 від 12.12.2014р.) Ціна за 1000 куб. м. становить 5900,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%;

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34грн., всього з ПДВ - 440,04грн.

До сплати за 1000куб.м. природного газу - 6384,70грн., крім того ПДВ - 20% - 1276,94грн., всього з ПДВ - 7661,64грн.".

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 11 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач, у відповідності до умов договору, протягом січня 2014р. - грудня 2014р. передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 230667,11 грн., про що свідчать акти приймання-передачі (арк.с. 32-38).

Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати фактично отриманого газу за вказаний позивачем період, як то встановлено в п. 6.1 договору, не виконав, що стало підставою для нарахування позивачем штрафних та компенсаційних санкції у відповідності ст.ст. 661, 625 ЦК України, а також звернення з позовом до суду за їх стягненням.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Спеціальним законом, що регулює відносини сторін є Закон України "Про ринок природного газу" № 329-VIІІ від 09.04.2015 року.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" передбачений обов'язок споживача природного газу, а саме: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасної оплати за фактично прийнятий природний газ, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем та визнаний відповідачем.

За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 7.2 договору, позивач нарахував до стягнення пеню в розмірі 1555,81грн. за період прострочення оплати з 15.02.2014р. по 24.06.2014р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 1555,81 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 1555,81 грн. за період з 15.02.2014 р. по 24.06.2014 р. судом задовольняється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути 3% річних у розмірі 325,15 грн. за період з 15.02.2014 р. по 24.06.2014 р. та інфляційні втрати у розмірі 1058,35 грн. за період березень 2014 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 325,15 грн. 3% річних за період з 15.02.2014 р. по 24.06.2014 р. та 1058,35 грн. інфляційних втрат за період прострочення березень 2014 р., законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Доказів належного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 597/147-БО-13 від 02.12.2013 р. в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу за вказаний позивачем період, безпідставного або невірного нарахування компенсаційних санкцій або оплати 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини визнав в повному обсязі, про що суду надана заява №23/вих. від 07.05.2018р.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 1762,00грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 625, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 12, 13 Закону України Про ринок природного газу , ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ПАТ товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з комунального підприємства "Лисогірське" 2939,31грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з комунального підприємства "Лисогірське" (70443, Запорізька область, Запорізький район, с. Лисогірське, вул. 8 Березня, буд. 15-А, ідентифікаційний код 32175524) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 1555,81 грн. (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 81 коп.) пені, 325,15 грн. (триста двадцять п'ять грн. 15коп.) 3% річних, 1058,35грн. (одну тисячу п'ятдесят вісім грн. 35 коп.) інфляційних втрат, 1.762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16 травня 2018 року.

Суддя О.В. Федорова