Рішення

від 14.05.2018 по справі 910/2981/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2018Справа № 910/2981/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАБЕН УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИРЕНА ПЛЮС ЛТД"

про стягнення 36 389,21 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники:

від позивача: Мельниченко Т.В., довіреність № б/н від 02.11.2017

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАБЕН УКРАЇНА" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИРЕНА ПЛЮС ЛТД" (відповідач) про стягнення 36389,21 грн. на підставі Договору транспортно-експедиторського обслуговування № К193/2016-01 від 22.11.2016, з яких: 24617,83 грн. основного боргу, 3210,44 грн. пені, 2485,53 грн. процентів річних, 4923,57 грн. штрафу, 1151,84 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного Договору позивач надав відповідачу транспортні послуги, натомість відповідач в порушення умов Договору за надані позивачем послуги не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РАБЕН УКРАЇНА" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк на усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали суду.

27.03.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Безпосередньо у позовній заяві позивач виклав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2981/18, призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін, судове засідання призначено на 14.05.2018 о 09:40 год., явку сторін у судове засідання визнано необов'язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання (ч. 2 ст. 252 ГПК України). За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін) (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

В судове засідання, призначене на 14.05.2018, з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 14.05.2018, не з'явився, про дату, час і місце цього засідання був повідомлений належним чином.

Так, ухвала Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 була направлена за адресою місцезнаходження відповідача, вказаною у позовній заяві, яка відповідає відомостям щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 9), та була отримана уповноваженим представником відповідача 10.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103046610621. Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 явку сторін у судове засідання 14.05.2018 визнано не обов'язковою.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

В судовому засіданні, призначеному на 14.05.2018, судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази, заслухано усні пояснення представника позивача по суті спору. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАВЕН УКРАЇНА" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИРЕНА ПЛЮС ЛТД" (замовник, відповідач) було укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування № К193/2016-01 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець (позивач) зобов'язується за плату, на користь та за рахунок замовника (відповідача) надавати транспортно-експедиторські послуги та додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів територією України, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати вказані послуги на умовах, визначених Договором.

Основною послугою, яку надає виконавець, є послуга з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України, яка передбачає організацію подачі транспортних засобів, перевезення відповідно до встановлених маршрутів та доставки вантажів за призначенням відповідно до заявок замовника (п. 2. Договору).

Згідно п.п. 6.2.4 п. 6.2 Договору сторони узгодили, що документи, передбачені п. 6.2.1 - 6.2.3 Договору (зокрема, рахунки, акти здачі-прийняття наданих послуг) вручаються особисто (нарочно) під підпис представникові замовника, або надсилаються поштовим відправленням чи засобами кур'єрської доставки. Також допускається надання документів засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою за умови наступного надсилання (вручення) оригіналів.

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 Договору встановлено, що Акт повинен бути підписаний замовником та повернутий виконавцеві не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня його отримання.

Водночас, згідно з п.п. 6.3.2 п. 6.3 Договору у випадку відсутності письмових зауважень замовника у строк, визначений в п. 6.3.1 цього Договору, Акт вважається погодженим, а надані послуги - прийнятими замовником без зауважень.

Відповідно до п.п. 6.4.1 п. 6.4 Договору встановлено, що оплата здійснюється замовником безготівково на поточний банківський рахунок виконавця протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання Рахунку за умови погодження Акту відповідно до п. 6.3 Договору.

Укладений між сторонами Договір є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору надав відповідачу послуги з транспортної експедиції та транспорті послуги на загальну суму 24617,83 грн., що підтверджується наступними документами, копії яких додано до позовної заяви:

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0000107335 від 31.07.2017 року на суму 21 337,99 грн.;

- рахунок-фактуру № 0000107335 від 31.07.2017 року на суму 21 337,99 грн.;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0000107336 від 31.07.2017 року на суму 3279,84 грн.;

- рахунок-фактуру № 0000107336 від 31.07.2017 року на суму 3279,84 грн.

Позивач стверджує, що надіслані ним відповідачу 18.09.2017 вищенаведені акти та рахунки на загальну суму 24617,83 грн. з вимогою про їх сплату були отримані представником відповідача 19.09.2017, що підтверджується кур'єрською накладною HAWB 01011924-AAWH ІD AAWS 0035524, проте станом на дату подання позову відповідач не оплатив надані позивачем послуги з транспортної експедиції та транспорті послуги на загальну суму 24617,83 грн., що свідчить про виникнення у відповідача заборгованості у наведеній сумі.

Водночас позивач зазначив, що відповідач суму заборгованості у розмірі 24617,83 грн. не оспорював, зауважень до надісланих йому актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не надавав, тоді як згідно з п.п. 6.3.2 Договору за відсутності зауважень до актів вони вважаються погодженим, а надані послуги - прийнятими замовником без зауважень, а відповідно, рахунки - такими, що підлягають оплаті.

Посилаючись на п.п. 6.4.1 п. 6.4 Договору, згідно якого оплата здійснюється замовником безготівково на поточний банківський рахунок виконавця протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання Рахунку за умови погодження Акту відповідно до п. 6.3 Договору, позивач зазначив, що строк на оплату спірних рахунків ним розраховано з 19.09.2017, у зв'язку з чим:

- термін оплати за рахунком № 0000107335 від 31.07.2017 настав 27.09.2017, а починаючи з 28.09.2017 утворилась заборгованість і обліковується прострочення, строк прострочення по оплаті рахунку № 0000107335 складає 165 днів станом на 12.03.2018;

- термін оплати за рахунком № № 0000107336 від 31.07.2017 настав 27.09.2017, а починаючи з 28.09.2017 утворилась заборгованість і обліковується прострочення, строк прострочення по оплаті рахунку № 0000107336 складає 165 днів станом на 12.03.2018.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 24617,83 грн. основного боргу, 3210,44 грн. пені за період з 28.09.2017 по 12.03.2018 та 4923,57 грн. штрафу на підставі п.п. 7.5.4 Договору, 2485,53 грн. процентів річних за період з 28.09.2017 по 12.03.2018 на підставі п.п. 6.5.1 Договору, 1151,84 грн. інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 28.09.2017 по 12.03.2018 (згідно розрахунку, доданого до заяви про усунення недоліків позовної заяви, поданої 27.03.2018 через відділ діловодства суду).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір транспортно-експедиторського обслуговування № К193/2016-01 від 22.11.2016 за своєю юридичною природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно зі статтею 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, п. 2 і п.7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобо'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено що на виконання умов укладеного між сторонами Договору позивач надав відповідачу послуги з транспортної експедиції та транспорті послуги на загальну суму 24617,83 грн., у зв'язку з чим склав та надіслав відповідачу на підписання Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0000107335 від 31.07.2017 року на суму 21 337,99 грн. та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0000107336 від 31.07.2017 року на суму 3279,84 грн. (далі разом - Акти здачі-приймання робіт (надання послуг)).

Відповідно до наявної в матеріалах справи кур'єрської накладної HAWB 01011924-AAWH ІD AAWS 0035524 підтверджується, що 18.09.2017 позивач надіслав відповідачу Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки - фактур № 0000107335 від 31.07.2017 року, № 0000107336 від 31.07.2017 року на загальну суму 24617,83 грн. та вимогу про їх оплату.

Надіслані згідно наведеної кур'єрської накладної документи були отримані представником відповідача 19.09.2017, проте у строк, визначений п.п. 6.4.1 п. 6.4 Договору, відповідач не оплатив надані йому спірні послуги у загальній сумі 24617,83 грн., докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Водночас, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідача (замовника) письмових зауважень щодо надісланих йому позивачем Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 24617,83 грн., у зв'язку з чим, відповідно до п.п. 6.3.2 п. 6.3 Договору, такі акти вважаються погодженими, а надані послуги - прийнятими відповідачем без зауважень.

Враховуючи наведене, а також умови п.п. 6.4.1 п. 6.4 Договору, згідно яких оплата здійснюється замовником безготівково на поточний банківський рахунок виконавця протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання рахунку за умови погодження акту відповідно до п. 6.3 Договору, суд дійшов висновку про те, що оплату за рахунками № 0000107335 від 31.07.2017, № № 0000107336 від 31.07.2017 на загальну суму 24617,83 грн. відповідач мав здійснити у термін до 27.09.2017, а відповідно, прострочення відповідача з оплати таких рахунків обліковується з 28.09.2017.

Як встановлено судом, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів здійснення відповідачем оплати за надані позивачем спірні послуги в загальній сумі 24617,83 грн.

Відповідач без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подав, у зв'язку з чим справа вирішувалась за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України. При цьому судом враховано приписи частини 4 наведеної статті ГПК України, згідно яких якщо відзив (а в спірному випадку відзив не подано взагалі) не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 24617,83 грн. за надані позивачем послуги на підставі Договору транспортно-експедиторського обслуговування № К193/2016-01 від 22.11.2016 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повністю.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором, позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3210,44 грн. пені за період з 28.09.2017 по 12.03.2018 та 4923,57 грн. штрафу на підставі п.п. 7.5.4 Договору, 2485,53 грн. процентів річних за період з 28.09.2017 по 12.03.2018 на підставі п.п. 6.5.1 Договору та 1151,84 грн. інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 28.09.2017 по 12.03.2018 (згідно розрахунку, доданого до заяви про усунення недоліків позовної заяви, поданої 27.03.2018 через відділ діловодства суду (далі - розрахунок).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п.п. 7.5.4 п. 7.5 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати послуг, замовник сплачує виконавцеві за весь період прострочення до дати фактичної оплати (без обмеження будь-яким строком) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати більш ніж на 30 календарних днів, замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості. Неустойка (штраф, пеня) стягується виконавцем у судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідач був зобов'язаний оплатити вартість наданих йому спірних послуг у загальній сумі 24617,83 грн. до 27.09.2017, а отже, прострочення з оплати цих послуг розпочалось з 28.09.2017, як це вірно визначив позивач.

Здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") наданого позивачем розрахунку пені в сумі 3210,44 грн. за період 28.09.2017 по 12.03.2018, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично вірними та повністю відповідає умовам Договору та матеріалам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3210,44 грн. пені за період 28.09.2017 по 12.03.2018 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судом також визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 4923,57 грн. штрафу на підставі п.п. 7.5.4 п. 7.5 Договору, враховуючи, що розрахунок наведеної суми штрафу позивачем виконано вірно, відповідно до умов Договору та матеріалів справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 Договору встановлено, що розмір процентів, який підлягатиме сплаті боржником в разі невиконання грошових зобов'язань за Договором відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, за згодою сторін дорівнюватиме середній вартості кредитів у національній валюті за даними статистичної звітності банків України станом на перший банківський день з дати виникнення прострочення, які розмішуються на сайті НБУ за посиланням http://www.bank.gov.ua/control/uk/index, помноженій на коефіцієнт 1,5.

Згідно статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України з урахуванням умов п.п. 6.5.1 п. 6.5 Договору.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 2485,53 грн. процентів річних за період з 28.09.2017 по 12.03.2018 на підставі п.п. 6.5.1 Договору та 1151,84 грн. інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 28.09.2017 по 12.03.2018, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично вірними та повністю відповідає умовам Договору та матеріалам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2485,53 грн. процентів річних та 1151,84 грн. інфляційних втрат за період з 28.09.2017 по 12.03.2018 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Відповідач без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подав, у зв'язку з чим справа вирішувалась за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України. При цьому судом враховано приписи частини 4 наведеної статті ГПК України, згідно яких якщо відзив (а в спірному випадку відзив не подано взагалі) не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про правомірність і обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, які підлягають задоволенню повністю, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 24617,83 грн. основного боргу, 3210,44 грн. пені, 4923,57 грн. штрафу, 2485,53 грн. процентів річних, 1151,84 грн. інфляційних втрат.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 1762,00 грн., сплаченого згідно платіжного доручення № 2956 від 01.03.2018.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИРЕНА ПЛЮС ЛТД" (04074, м. Київ, вулиця Бережанська, будинок 9; ідентифікаційний код 38391634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАБЕН УКРАЇНА" (07442, Київська область, Броварський район, селище міського типу Велика Димерка, вулиця Броварська, будинок 150; ідентифікаційний код 32306522) 24617,83 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот сімнадцять гривень 83 коп.) основного боргу, 3210,44 грн. (три тисячі двісті десять гривень 44 коп.) пені, 4923,57 грн. (чотири тисячі дев'ятсот двадцять три гривні 57 коп.) штрафу, 2485,53 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень 53 коп.) процентів річних, 1151,84 грн.(одну тисячу сто п'ятдесят одну гривню 84 коп.) інфляційних втрат, 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 17.05.2018.

Суддя Гумега О.В.