Рішення

від 14.05.2018 по справі 805/1462/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 р. Справа№805/1462/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Синкова А.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року товариство з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська (далі - ТДВ Шахта Білозерська ) звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, зокрема, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі акту перевірки від 08.09.2017 року №102/28-10-46-11-36028628 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 25.09.2017 року №0009004611, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 56 925 грн., з них податкові зобов'язання - 37 950 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 18 975 грн.;

- від 25.09.2017 року №0008994611, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 35 739 грн.

Податкові повідомлення-рішення позивач вважав неправомірним, оскільки вони ґрунтується на висновках акту перевірки про відсутність реальності господарських операцій по угодам, що укладені між позивачем та контрагентами, які вважав необґрунтованими, оскільки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджений факт їх дійсності.

Також зазначав, що правомірність включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів (робіт, послуг), наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених законодавством.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.09.2017 року №0009004611 та від 25.09.2017 року №0008994611.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що під час перевірки податковим органом встановлений факт здійснення між позивачем та його контрагентами-постачальниками фінансово-господарської діяльності без спричинення реального настання юридичних наслідків, що позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та витрат по операціям з вказаними контрагентами. На думку відповідача, позивачем не доведено факт придбання, постачання та переміщення товарів від контрагентів-постачальників, оскільки жодного документу щодо перевіряємих взаємовідносин з контрагентами до перевірки надано не було. У зв'язку з цим контролюючим органом було використано дані з Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) щодо видаткових та податкових накладних, комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи податкового органу АІС Податковий блок , а також податкову інформацію щодо ТОВ Альянс Опт-Трейд та ТОВ Автоспецбуд . Крім того, встановлено, що контрагентами позивача порушені норми податкового законодавства щодо подання звітності. Висновки про нереальність здійснення господарських операцій підтверджені даними, що містяться в АІС Податковий блок щодо контрагентів позивача, та даними результатів опрацювання податкової інформації, що зібрана іншими податковими органами щодо контрагентів позивача. У зв'язку з порушенням Податкового кодексу України щодо позивача контролюючим органом правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством з питань оподаткування, прийняті податкові повідомлення-рішення. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначав, що ТДВ Шахта Білозерська до перевірки надало всі первинні документи щодо періодів та контрагентів, які були предметом перевірки. Твердження відповідача про протилежне не відповідає дійсності, оскільки акт про відмову платника податків надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, який складається згідно з п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України, відповідач не складав. Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, що неодноразово зазначалося в рішеннях Верховного Суду та в рішеннях Європейського суду з прав людини. Просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, які викладені в позові. Також пояснив, що підприємство надало відповідачу усі документи, які він вимагав по господарським операціям стосовно періоду, що перевірявся. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву. Пояснив, що висновки, які викладені в акті перевірки, зроблені на підставі аналізу документів, що відображені в акті перевірки, та інформації, яка міститься в аналітичній інформаційній системі контролюючого органу - АІС Податковий блок . Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ТДВ Шахта Білозерська протягом спірного періоду як платник податків перебувало на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Є платником, зокрема, податку на додану вартість.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі наказу на проведення перевірки від 01.09.2017 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТДВ Шахта Білозерська з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Автоспецбуд (код за ЄДРПОУ 34774214) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року та з ТОВ Альянс Опт-Трейд (код ЄДРПОУ 39660540) за період з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року, за результатами якої складено акт від 08.09.2017 року №102/28-10-46-11-36028628, яким встановлені порушення вимог податкового законодавства, а саме п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту на загальну суму 73689 грн., в тому числі: липень 2014 року - 37 950 грн., листопад 2016 року - 20 739 грн., грудень 2016 року - 15 000 грн., в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет за липень 2014 року в сумі 37 950 грн.;

- завищено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2016 року в сумі 35 739 грн.

В акті відображено, що в ході проведення перевірки щодо взаємовідносин позивача з його контрагентами контролюючим органом використані:

- декларація з податку на додану вартість з додатками за липень 2016 року; уточнюючі декларації з податку на додану вартість з додатками за липень 2014 року (щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Автоспецбуд );

- декларація з податку на додану вартість з додатками за вересень, листопад, грудень 2016 року; уточнюючі декларації з податку на додану вартість з додатками за вказані періоди щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Альянс Опт-Трейд ;

- лист позивача від 30.08.2017 року №07-870 (наданий на запит контролюючого органу від 16.08.2017 року №43341/10/28-10-46-10) щодо взаємовідносин ТДВ Шахта Білозерська з ТОВ Автоспецбуд у липні 2014 року та ТОВ Альянс Опт-Трейд у вересні 2016 року, у додатках до якого містилася детальна інформація щодо укладених протягом спірного періоду договорів з вказаними контрагентами та детальна інформація щодо всіх первинних документів до них (реквізити видаткових накладних, податкових накладних, номенклатура товару по кожній з них, кількість товару відповідно до одиниці виміру, сума товару, сума ПДВ, дані довіреностей на отримання товару, реквізити платіжних документів із зазначенням форми, дати проведення розрахунків, сплаченої суми та банківської установи);

- результати опрацювання зібраної податкової інформації від 17.09.2015 року №680/04-64-20- 04/34774214 щодо ТОВ Автоспецбуд за звітні періоди декларування ПДВ липень, листопад 2014 року, що надійшли від Лівобережної ОДПІ м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області;

- результати опрацювання зібраної податкової інформації від 10.03.2017 року №278/20-40-14-13- НОМЕР_1 щодо ТОВ Альянс Опт-Трейд по взаємовідносинам за звітний період декларування ПДВ серпень, вересень 2016 року, що надійшли від ГУ ДФС у Харківській області;

- перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу: АІС Картка платника , АІС Зустрічні перевірки , АРМ Автоматизованого співставлений податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України .

Актом встановлено, що за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року ТДВ Шахта Білозерська задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 7746258 грн., у період з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року - 9850166 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року та за період з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року не встановлено їх заниження або завищення.

Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Автоспецбуд за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року у розмірі 37 950 грн. включена до податкового кредиту липня 2014 року, відображена в декларації з ПДВ за липень 2014 року.

Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Альянс Опт-Трейд за період з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року у розмірі 35 738,53 грн. відображена у звітності наступним чином: 20738,53 грн. - включено до податкового кредиту листопада 2016 року, відображено в декларації, за листопад 2016 року; 150000 грн. - включено до податкового кредиту грудня 2016 року, відображено в декларацій з ПДВ за грудень 2016 року.

У періодах, в яких ТДВ Шахта Білозерська відображено перевіряємі взаємовідносини, задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у наступних розмірах: з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року - 4 747 569 грн., з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року - 11 275 955 грн., з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року - 18 059 060 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту встановлено його завищення всього у сумі 73 689 грн., в тому числі: за липень 2014 року в сумі 37 950 грн., за листопад 2016 року в сумі 20 739 грн.; за грудень 2016 року в сумі 15 000 грн.

Контролюючий орган виходив з того, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та контрагентами, протягом періодів, що перевірялися, не мали реального характеру і не здійснювалися.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 25.09.2017 року №0009004611, яким позивачу за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 56925 грн., з них податкові зобов'язання - 37950 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 18975 грн.;

- від 25.09.2017 року №0008994611, яким позивачу за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 35739 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 07.12.2017 року №29058/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача на вказані податкові повідомлення-рішення залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Судом також встановлено, що згідно з довідкою з ЄДРПОУ основними видами діяльності ТДВ Шахта Білозерська є, зокрема: код КВЕД 05.10 - добування кам'яного вугілля (основний); код КВЕД 42.99 - будівництво інших споруд, н. в. і. у.; код КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 56.29 - постачання інших готових страв; код КВЕД 35.13 - розподілення електроенергії; код КВЕД 35.30 - постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Протягом періоду, що перевірявся, між ТДВ Шахта Білозерська та контрагентами були укладені наступні договори.

11.02.2014 року між позивачем як покупцем та ТОВ Автоспецбуд як постачальником укладено договір поставки №ШБЗ-2014/208-КП, згідно з яким постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупцю продукцію та/чи обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами вказаного договору та специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору, а покупець - оплачувати та приймати товар на умовах, визначених в договорі.

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 19.06.2014 року позивач 02.07.2014 року отримав від постачальника товар: водовод забойний ВЗН-32 в обсязі 460 м за ціною 227 700 грн. з ПДВ на умовах поставки - DDP (85013, Донецька обл., м.Добропілля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, 17 ТДВ Шахта Білозерська ). Розрахунок за товар проведено в повному обсязі.

В подальшому отримані позивачем за вказаним договором товарно-матеріальні цінності були використані у господарській діяльності. Так, 04.11.2014 року зі складу за накладною-вимогою на відпуск №3 ИП товар у кількості 460 м взято на ділянку з видобутку вугілля №2 для здійснення капітального ремонту обладнання, і за наслідками проведеного ремонту складено акт від 17.11.2014 року.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за вказаним договором є наступні докази: специфікація від 19.06.2014 року до договору; видаткова накладна від 02.07.2014 року №41; товарно-транспортна накладна від 02.07.2014 року №АС0000001; довіреність на тримання товару від 01.07.2014 року №750; рахунок на оплату від 02.07.2014 року №42 на суму 227 700 грн. з ПДВ; платіжні доручення від 18.11.2014 року №1041684631 та від 01.04.2015 року №2111541549; податкова накладна від 02.07.2014 року №1 з квитанцією №1 на відповідну суму податку на додану вартість з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних; прибутковий ордер; картка складського обліку матеріалів; документи, що підтверджують факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

15.12.2015 року між позивачем як покупцем та ТОВ Альянс Опт-Трейд як постачальником укладено договір поставки №1651-ШБ-УМТС, згідно з яким постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупцю продукцію та/чи обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами вказаного договору та специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору, а покупець - оплачувати та приймати товар на умовах, визначених в договорі.

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 12.08.2016 року позивач отримував від постачальника товар: шпаклівку KNAUF старт 30 кг у кількості 390 кг; рубємаст Б-К у кількості 180 м2; шифер 8-хвильовий 1130Х1750Х5,8 мм - 308 шт.; вапно комову негашену - 2 т.; піну монтажну 750 мл. - 10 шт.; шпаклівку стартову - 87 кг; шпаклівку фінішну - 265 кг; утеплювач URSA M-11F 18000X1200X50 - 25 рул.; напівциліндр тепл/3 40Х159 - 750 м на умовах поставки - DDP (85013, Донецька обл., м.Добропілля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, 17 ТДВ Шахта Білозерська ). Розрахунок за товар проведено в повному обсязі.

В подальшому, товарно-матеріальні цінності отримані позивачем, за вказаним договором, були використані у господарській діяльності, що підтверджується нарядами на виконання ремонтних робіт, відповідними актами.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за вказаним договором є наступні докази: специфікація до договору від 12.08.2016 року; видаткові накладні від 13.09.2016 року №600 (поставлено товар на загальну суму 11 408,64 грн. з ПДВ.), від 13.09.2016 року №601 (поставлено товар на загальну суму 80 423,04 грн. з ПДВ), від 23.09.2016 року №617 поставлено товар на загальну суму 90 000 грн. з ПДВ.; експрес-накладні №59000204727885 та №59000201548902; товарно-транспортні накладні від 13.09.2016 року №Р601 та від 23.09.2016 року №Р617; довіреність на тримання товару від 13.09.2016 року №496 та від 28.09.2016 року №526; рахунки на оплату від 13.09.2016 року №606, від 13.09.2016 року №607, від 23.09.2016 року №626; платіжні доручення від 16.11.2016 року №2116688631, від 16.11.2016 року №2116688634, від 08.12.2016 року №2116716987; сертифікати якості товару; податкові накладні від 13.09.2016 року №55, від 13.09.2016 року №56 та від 23.09.2016 року №74 з квитанціями №1 на відповідну суму податку на додану вартість з витягами про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних; прибутковий ордер; картка складського обліку матеріалів; документи, що підтверджують факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

04.01.2016 року між позивачем як покупцем та ТОВ Альянс Опт-Трейд як постачальником укладено договір поставки №1736-ШБ-УМТС, згідно з яким постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупцю продукцію та/чи обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами вказаного договору та специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору, а покупець - оплачувати та приймати товар на умовах, визначених в договорі.

На підставі вказаного договору та специфікації до нього від 27.05.2016 року позивач отримав від постачальника товар: манжету двосторонню 160Х140; кільце захисне 150Х160; кільце захисне 100Х110; кільце 1-Н 110Х120; кільце 1 - Н 160Х170; чистильник М87М 30.21.002; чистильник 1КГД.11.007; чистильник 1АІЦ.20.01.190; кільце КШ60-7; кільце захисне КШ40-50 на умовах поставки - DDP (85013, Донецька обл., м.Добропілля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, 17 ТДВ Шахта Білозерська ). Розрахунок за товар проведено в повному обсязі.

В подальшому, товарно-матеріальні цінності отримані позивачем, за вказаним договором, були використані у господарській діяльності, що підтверджується нарядами на виконання ремонтних робіт, відповідними актами.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за вказаним договором є наступні докази: специфікація від 27.05.2016 року до договору; видаткова накладна від 13.09.2016 року №602 на загальну суму 32 599,51 грн. з ПДВ; товарно-транспортна накладна від 13.09.2016 року №Р602; довіреність на тримання товару від 13.09.2016 року №495; паспорта на товар; рахунок на оплату від 13.09.2016 року №608 на суму 32 599,51 грн. з ПДВ; платіжні доручення від 16.11.2016 року №2116688629 на суму 24 404,74 грн., від 16.11.2016 року №2116688638 на суму 7 598,39 грн., від 16.11.2016 року №2116688636 на суму 596,38 грн.; податкова накладна від 13.09.2016 року №57 з квитанцією №1 на відповідну суму податку на додану вартість з витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних; прибутковий ордер; картка складського обліку матеріалів; документи, що підтверджують факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані первинні документи.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Питання договору поставки врегульовано Цивільним кодексом України та ст.ст. 265 - 271 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Надані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Посилання представника відповідача на те, що позивач як платник податків первинні документи до контролюючого органу не надав, є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 85.6 ст. 85 вказаного Кодексу у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідний акт про відмову платника податків або його законних представників надати копії первинних документів контролюючим органом не складався, що спростовує посилання відповідача на відсутність таких документів під час перевірки.

Крім того, ще до початку перевірки позивачем до контролюючого органу подано лист від 30.08.2017 року №07-870 щодо його взаємовідносин з контрагентами ТОВ Автоспецбуд та ТОВ Альянс Опт-Трейд , у додатках до якого містилася детальна інформація щодо укладених протягом спірного періоду договорів з вказаними контрагентами та детальна інформація щодо всіх первинних документів до них.

Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав належних документів про якість поставленого товару, є також неприйнятним, оскільки такі документи не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, а тому їх наявність чи відсутність (в тому числі недоліки при складанні) не мають вирішального значення для встановлення фактичного руху активів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 року в справі №К/800/51127/15.

Посилання відповідача на те, що товарно-транспортні накладні не надані чи складені з порушенням вимог законодавства, оскільки в них неповно заповнені всі реквізити, є неприйнятними, оскільки між позивачем та його контрагентами укладено не договори перевезення, а договори поставки, і саме щодо господарських операцій по вказаним договорам відповідачем зроблені висновки в акті перевірки. Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18).

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повин ні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування не надано.

Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків.

Отже, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та контрагентами, не мали реального характеру, і про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість.

Вказане призвело до помилкового винесення податкових повідомлень-рішень, якими позивачу протиправно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, і зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за відповідний період.

З огляду на наведене прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.09.2017 року №0009004611 та від 25.09.2017 року №0008994611.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська (85013, Донецька обл., м.Добропілля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, 17, код ЄДРПОУ 36028628) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 17 травня 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.