Рішення

від 16.05.2018 по справі п/811/384/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/384/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: фермерське господарство "ХТЗ" ( 28533, Кіровоградська область, Долинський район, село Новоолександрівка, код ЄДРПОУ 40068897)

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона як член ФГ "ХТЗ" звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 10,99 умовних кадастрових гектарів, з них ріллі - 8,09 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 31,6546 га, що розташована на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області та перебуває у користуванні ФГ "ХТЗ". Листом №М-22299/0-16444/0/6-17 від 14.12.2017 року відповідач повідомив про відсутність підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам статті 118 ЗК України. Позивачка, не погоджуючись з цим рішенням, наполягаючи на тому, що нею виконано всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, просить суд:

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "ХТЗ" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, викладену в листі від 14.12.2017 року за №М-22299/0-16444/0/6-17;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути її заяву від 17.11.2017 року та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "ХТЗ" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір - 10,94 умовних кадастрових гектарів на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2.

Також позивачка просила суд зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 09.02.2018 року залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - фермерське господарство "ХТЗ" (надалі - ФГ "ХТЗ").

Третя особа - ФГ "ХТЗ" - подало до суду пояснення щодо позову про його підтримання.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. Доводячи правомірність мотивів відмови у задоволенні заяви позивачки, викладених у листі №М-22299/0-16444/0/6-17 від 14.12.2017 року, а також посилаючись на те, що позивачка не дотрималася усіх вимог законодавства для надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою, не набула права "правомірного очікування", яке б підлягало судовому захисту відповідно до практики Європейського суду з прав людини, представник відповідача просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Правом подачі відповіді на відзив позивачка не скористалася.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані та зібрані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

За договором оренди землі, укладеним 14.04.2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та ОСОБА_2, останньому надано в оренду строком на 10 років із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 загальною площею 31,6546 га, яка знаходиться на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, для ведення фермерського господарства. (а.с.31 - 34). Право оренди зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно 03.06.2015 року. (а.с. 17 - 18)

Отримавши вказану земельну ділянку в оренду, ОСОБА_2 створив фермерське господарство "ХТЗ", яке з 16.10.2015 року зареєстроване як юридична особа. Головою цього фермерське господарство є ОСОБА_2 (а.с. 43 - 47)

Відповідно до Статуту ФГ "ХТЗ" позивачка, яка є сестрою голови фермерського господарства "ХТЗ", є членом цього господарства. (а.с. 23-28, 69-70)

Загальними зборами членів ФГ "ХТЗ" 16.10.2016 року прийнято рішення про розпаювання між членами ФГ "ХТЗ" земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, наданої його засновнику ОСОБА_2 в оренду для ведення фермерського господарства. (а.с. 22)

У листопаді 2017 року позивачка звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 10,94 га сільськогосподарських угідь в умовах кадастрових гектарів, з них ріллі 8,09 га, із земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 31,6546 га, що розташована та території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області та перебуває у користування ФГ "ХТЗ". Вказана заява з додатками зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 17.11.2017 року за №М-22299/0/5-17. (а.с. 10 -39)

Листом №М-22299/0-16444/0/6-17 від 14.12.2017 року відповідач, навівши норми частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про фермерське господарство", статей 31, 32 Земельного кодексу України, відмовив у задоволенні заяви позивачки, пославшись на те, що за результатами розгляду матеріалів встановлено суперечності щодо членів фермерського господарства згідно Статуту ФГ "ХТЗ" та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с. 8 - 9, 63 - 64)

Не погодившись з цією відповіддю, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Отже, отримавши заяву позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення фермерського господарства, відповідач повинен був у місячний строк перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (видати відповідний наказ) або, у разі виявлення обставин, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, - надати позивачці мотивовану відмову у наданні дозволу. Відсутність відповіді протягом зазначеного строку визнавалася б мовчазною згодою на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Листом №М-22299/0-16444/0/6-17 від 14.12.2017 року відповідач відмовив позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не вказавши при цьому жодної з обставин, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України.

Натомість, у цьому листі відповідач послався на суперечності щодо членів фермерського господарства згідно Статуту ФГ "ХТЗ" та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, відповідач не вказав, які саме суперечності мають місце та не надав жодних доказів на підтвердження їх наявності.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України "Про фермерське господарство".

Відповідно до статті 1 цього Закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство" членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Для цілей цього Закону до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 цього Закону передбачено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Аналогічні норми містяться у статтях 31, 32 ЗК України.

Як вбачається з матеріалів справи, фермерське господарство "ХТЗ" є юридичною особою, діє на підставі Статуту.

Копія цього Статуту, згідно з яким ОСОБА_1 є членом господарства та сестрою його засновника, надавалася нею разом із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Суд зазначає, що частина 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачає перелік відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичну особу. До таких відомостей належить зокрема: перелік засновників (учасників) юридичної особи; інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи; відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи. Водночас, до відомостей Єдиного державного реєстру не відноситься інформація про членів фермерського господарства.

Отже, відомості про членів фермерського господарства, які не є його засновниками чи керівниками (підписантами), не підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру та відсутні у виписці з Єдиного державного реєстру.

Матеріалами справи підтверджено членство позивачки у ФГ "ХТЗ" та родинні стосунки першого ступеня споріднення з головою цього фермерського господарства. (а.с. 69 - 70)

Відтак, суд погоджується з доводами позову щодо незаконності мотивів відмови відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладених у листі №М-22299/0-16444/0/6-17 від 14.12.2017 року, оскільки вони суперечать частині 7 статті 118 ЗК України.

Передбачених цієї нормою підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (як-то: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку) у згаданому листі не наведено.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що, розглядаючи заяву позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Посилання відповідача у відзиві на позов на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд визнає недоречним, оскільки спірні правовідносини не стосуються захисту права власності.

Як установив суд, прийняте відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладене у листі №М-22299/0-16444/0/6-17 від 14.12.2017 року, не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства, що призвело до порушення права позивачки на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за її заявою. Відтак, така відмова є протиправною, а позов в цій частині слід задовольнити.

Вирішуючи вимогу про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "ХТЗ", суд дійшов до таких висновків.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про землеустрій", землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; діяльність у сфері землеустрою - наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої.

Суб'єктами землеустрою відповідно до статті 4 цього Закону є органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Порядок розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про передачу у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності (ч.7 ст.118 ЗК України) передбачає наявність у відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування права вибору одного з рішень - надати дозвіл або відмовити у його наданні. Відповідне рішення орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає за результатами такої перевірки та у разі відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою, затверджених у встановленому законом порядку, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а в протилежному випадку - відмовляє у наданні такого дозволу.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивачки та можливість його захисту в обраний нею спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправною відмови ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладеної у листі №М-22299/0-16444/0/6-17 від 14.12.2017 року, порушене право позивачки на отримання обґрунтованого рішення за її заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.

Водночас, оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки заяви позивачки на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому у задоволенні позову про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу слід відмовити.

До того ж, як установлено судом, позивачка зверталася до відповідача, будучи зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства в межах норм безоплатної приватизації. Тому спонукання відповідача надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за іншим видом цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - в межах норм, встановлених для безоплатної передачі у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства, суперечить вимогам ч.1 ст.121 ЗК України, у якій такий вид цільового призначення не передбачений.

Щодо клопотання позивачки про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).

Відповідно до частин 1, 8 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З огляду на з'ясовані у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивачки, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення.

Суд зауважує, що у разі ухилення відповідача від виконання у встановлений судом строк зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду, це рішення підлягає примусовому виконанню у порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження".

У разі можливих зловживань владою з боку відповідача при виконанні цього рішення, позивачка вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивачки, підтверджених таким рішенням суду.

Разом з тим, суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в частині зобов'язання вчинити певні дії - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 1490 грн. (а.с. 3).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 05.02.2016 року №2 "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" роз'яснив, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі №П/800/559/16.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою відповідача у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв'язку з чим вона просить суд зобов'язати відповідача надати їй такий дозвіл.

Отже, у позовній заяві позивачкою заявлено основну та похідну вимоги, які стосуються вирішення одного публічно-правового спору немайнового характеру. За подання цього позову судовий збір обчислюється за ставкою, визначеною пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (установлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 року у розмірі 1762 грн.). Тому судовий збір за подання цього позову до суду повинен становити 704,80 грн. Решта 785,20 грн. (1490 грн. - 704, 80 грн.) сплачені позивачкою зайво.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду зокрема в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відтак, зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог, у сумі 352, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Кошти зайво сплаченого судового збору у сумі 785,20 грн. можуть бути повернуті позивачці з Державного бюджету України за її клопотанням, за ухвалою суду.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену у листі №М-22299/0-16444/0/6-17 від 14.12.2017 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстрована 17.11.2017 року за №М-22299/0/5-17) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "ХТЗ" у розмірі земельної частки (паю) площею 10,94 га на території Новогригорівської Другої сільської ради Кіровоградської області відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати на сплату судового збору в сумі 352,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш