Рішення

від 17.05.2018 по справі 814/894/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 р. Справа № 814/894/18

м. Миколаїв

          Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОБУТСЕРВІС-ПЛЮС", вул. Шнеєрсона, 4/4, м. Миколаїв, 54001

до відповідача: Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

про: визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОБУТСЕРВІС-ПЛЮС" (далі – позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради (далі – відповідач, Управління), в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради про відмову у наданні товариству з обмеженою відповідальністю "ПОБУТСЕРВІС-ПЛЮС" містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в м. Миколаєві по вул. Будівельників, 2Б для будівництва виставочного салону по передпродажній торгівлі автомобілів;

- зобов'язати видати товариству з обмеженою відповідальністю "ПОБУТСЕРВІС-ПЛЮС" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в м. Миколаєві по вул. Будівельників, 2Б для будівництва виставочного салону по передпродажній торгівлі автомобілів.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ПОБУТСЕРВІС-ПЛЮС" зазначило, що обставина, вказана у листі паро відмову у про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень, не може бути законною підставою для відмови позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень, оскільки позивачем було подано до Управління увесь визначений ч. 3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" 17.02.2011 року № 3038-VI (далі – Закон України № 3038) перелік документів, а наміри забудови відповідали вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Крім того, скасування в судовому порядку плану зонування території певного населеного пункту не передбачено ч. 4 ст. 29 Закону України № 3038 у якості підстави для відмови у видачі містобудівних умов.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 року у справі № 817/296/17 визнано незаконним рішення Миколаївської міської ради № 6/3 від 11.08.2016 року "Про затвердження Плану зонування території міста Миколаїв" з моменту прийняття. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 року постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 року у справі № 817/296/17 залишена без змін. Оскільки, на підставі ст. 29 Закону України № 3038 містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються документи згідно визначеного у статті переліку. Відповідач зазначає, що ним було законно відмовлено позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень у зв'язку із фактичною відсутністю на теперішній час Плану зонування території м. Миколаєва.

Ухвалою від 10.04.2018 року суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Представники сторін надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

У відповідності до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

29.03.2018 року ТОВ "ПОБУТСЕРВІС-ПЛЮС" звернулось до Управління з заявою (вх. №17-1249) про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (будівництво виставочного салону по передпродажній торгівлі автомобілів) за адресою: м. Миколаїв вул. Будівельників, 26.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України № 3038, містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Разом з заявою від 29.03.2018 року вх. № 17-1249 позивачем, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 29 Закону України № 3038 було додано: 1) витягу з ЄДР ТОВ "ПОБУТСЕРВІС-ПЛЮС"; 2) копію договору оренди землі № 11428 від 03.08.2017 року, що посвідчує право користування земельною ділянкою; 3) відкориговане викопіювання з топографо-геодизичного плану (М 1:2000); 4) Витяг із Державного земельного кадастру; 5) Містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва, розроблений ЧП "АМБ Проектні роботи" Сертифікат серія АР № 008688 "Нове будівництво виставочного салону по передпродажної торгівлі автомобілів по вул. Будівельників, 2Б в м. Миколаєві".

Листом від 29.03.2018 року №17-1249 Управління повідомило позивача про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в м. Миколаєві по вул. Будівельників 2Б.

В обґрунтування своєї відмови Управління посилається на ст. 5, 29 Закону України № 3038 та рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 року у справі № 814/296/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України № 3038, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до Управління увесь визначений ч. 3 ст. 29 Закону України № 3038 перелік документів, а наміри забудови відповідали вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України № 3038, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відсутність плану зонування забороняє передавати земельні ділянки із земель державної та комунальної власності у власність та користування фізичних та юридичних осіб для містобудівних потреб, однак не є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.

Отже, скасування в судовому порядку плану зонування території певного населеного пункту не передбачено ч. 4 ст. 29 Закону № 3038 у якості підстави для відмови у видачі містобудівних умов.

Враховуючи викладене, Управління прийняло рішення про відмову без передбачених законом підстав.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача видати товариству з обмеженою відповідальністю "ПОБУТСЕРВІС-ПЛЮС" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в м. Миколаєві по вул. Будівельників, 2Б для будівництва виставочного салону по передпродажній торгівлі автомобілів, суд зазначає наступне:

Дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

До того ж, запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у справі "Класс та інші проти Німеччини" зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Позивач правомірно очікував на розгляд його заяви про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та отримання позитивного рішення.

В абз. 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 наголошується, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

До того ж, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем надано докази сплати судового збору у розмірі 3524,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 – 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОБУТСЕРВІС-ПЛЮС" (вул. Шнеєрсона, 4/4, м. Миколаїв, 54001) до Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001) – задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради про відмову у наданні товариству з обмеженою відповідальністю "ПОБУТСЕРВІС-ПЛЮС" містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в м. Миколаєві по вул. Будівельників, 2Б для будівництва виставочного салону по передпродажній торгівлі автомобілів.

3. Зобов'язати управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради видати товариству з обмеженою відповідальністю "ПОБУТСЕРВІС-ПЛЮС" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в м. Миколаєві по вул. Будівельників, 2Б для будівництва виставочного салону по передпродажній торгівлі автомобілів.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 02498754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОБУТСЕРВІС-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 35218476) судові витрати у розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.05.2018 року.

          Суддя                                                                                 Н. В. Лісовська