Рішення

від 15.05.2018 по справі 823/1184/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року справа № 823/1184/18

08 годин 05 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу № 823/1184/18

за позовом ОСОБА_1 (Набережна, 23, с. Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області, 19110, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) [позивач не прибув]

до Виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області (вул. Бастракова, 29, с. Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області, 19110, код ЄДРПОУ 35385003) [представник відповідача - не прибув]

про визнання бездіяльності протиправною, прийняв рішення.

12.03.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, просить:

- визнати бездіяльність Виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області при розгляді звернень позивача у 2017-2018 роках протиправними.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач у ході розгляду звернень позивача у 2017-2018 роках діяв з порушенням Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (звернення були розглянуті не на засіданнях виконавчого комітету) та Закону України Про доступ до публічної інформації (не надано повну, всебічну та достовірну інформацію).

Позовні вимоги мотивовано позивачем з наданням відповіді відповідача: від 26.02.2018 № 53 (де зазначено: у відповідь на Ваш запит на інформацію від 26.02.2018 ), від 03.03.2018 № 72 (де зазначено: у відповідь на Вашу заяву від 27.02.2018 ), від 14.03.2018 № 84 (де зазначено: повідомляємо про те, що оскільки Ваше звернення виконано у рукописному вигляді нерозбірливим почерком, розглянути належним чином його неможливо ), від 14.03.2018 № 87 (де зазначено: повідомляємо про те, що Законом України Про доступ до публічної інформації не передбачено засвідчення копій документів, що надаються в передбаченому даним законом порядку ). Частина зазначених відповідей містить відомості про те, що звернення позивача надходили у порядку визначеному Законом №2939-VI, що не містить норм, що би зобов'язували відповідача розглядати запити на інформацію саме на засіданнях виконавчого комітету.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 823/1184/18, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвалою від 25.04.2018 відкладено розгляд справи до 15.05.2018 до 08 год. 00 хв.

Позивач у судове засідання не прибув, 20.04.2018 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с.29).

24.04.2018 до суду надійшов відзив від відповідача де зазначено, що на запит позивача надано повну відповідь від 03.03.2018 № 73. Також зазначено, що у штаті працює секретар сільської ради, на якого, відповідно до посадової інструкції покладено обов'язки з розгляду звернень та запитів громадян.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно ч.3 ст.205 КАС України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.205 КАС України, всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Концепція місцевого самоврядування сформульована в Європейській хартії місцевого самоврядування ратифікована Законом України №452/97-ВР від 15.07.1997 (надалі - Хартія), і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Згідно ст.3 Хартії місцеве самоврядування - це право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі - Закон №280/97-ВР) визначено (ст.1), що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. За змістом частини першої статті 11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Згідно з частиною першою статті 18 Закону №280/97-ВР відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. До відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпункт 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону №280/97-ВР). Статтею 31 Закону №280/97-ВР виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, зокрема, зі здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу (підпункт 3 пункту "б" частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР). Відповідно до статті 40 Закону №280/97-ВР виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження. Відповідно до частини першої статті 73 Закону №280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Судом встановлено, що 27.02.2018 ОСОБА_1 звернувся із запитом на інформацію № 10 до виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, згідно якого просив надіслати копії усіх протоколів засідань виконавчого комітету Лукашівської сільської і прийнятих рішень за результатами розгляду виключно його звернень у 2017-2018 роках.

У відповідь позивачу на запит від 27.02.2018 №10 відповідачем направлено лист від 03.03.2018№ 73 відповідно до якого повідомлено, що для розгляду звернень позивача засідання виконавчого комітету Лукашівської сільської ради у 2017-2018 роках не проводилось.

Згідно ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI). Законом № 2939-VI (ч.1 ст.19) визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Враховуючи зазначене, при наданні оцінки оскаржуваній бездіяльності, дослідженню та встановленню належить наявність обов'язку відповідача здійснювати розгляд звернень позивача на засіданнях виконавчого комітету.

Відповідно до ст.32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації. Законом №2939-VI (ст.3) визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації. Відповідно до ст.5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із ст.12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст.13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Законом № 2939-VI (п.6 ч.1 ст.14) встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Відповідно до частин 1, 4 ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Згідно з ч.1 ст.22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається у письмовій формі (ч.5 ст.22 Закону №2939-VI).

З аналізу наведених норм встановлено, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний надати відповідь на звернення із дотриманням визначених законодавством строків.

Лист відповідача від 03.03.2018 вих.№ 73 містить відомості, що запит позивача від 27.02.2018 розглянуто та позивачеві повідомлено, що для розгляду звернень ОСОБА_1 засідання виконавчого комітету у 2017-2018 роках не проводилися. Зазначене свідчить про відсутність у Виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області запитуваної інформації - протоколів засідань і прийнятих рішень Виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області щодо розгляду звернень позивача у 2017-2018 роках.

З огляду на встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що відповідачем надано відповідь 03.03.2018, на запит ОСОБА_1 від 27.02.2018 у межах строку, що передбачено Законом України Про доступ до публічної інформації .

З тексту позовної заяви та заяви поданої у порядку усунення недоліків встановлено, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо розгляду звернень позивача у 2017-2018 роках саме з підстав того, що звернення були розглянуті не на засіданнях виконавчого комітету.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем ст.18 Закону України Про звернення громадян у частині не проведення засідань Виконавчого комітету для розгляду звернень позивача суд дійшов таких висновків.

Особливості розгляду звернень про надання інформації на звернення громадян регулюються Законами України Про доступ до публічної інформації , Про інформацію , Про звернення громадян від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР), що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Відповідно до ст.1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Згідно ст.15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Законом №393/96-ВР (ст.18) встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Поняття юридичний спір має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод): відповідно до духу Конвенції поняття спір про право має розглядатися не суто технічно, йому варто надавати сутнісного, а не формального значення. Позивачем не зазначено які саме права позивача, що визначені, зокрема ст.18 Закону №393/96-ВР, були порушені відповідачем при розгляді звернень позивача.

Суд зазначає, що у наданих позивачем заявах на підтвердження бездіяльності відповідача відсутні відомості про те, що позивач: бажав особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, чи брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; висловлював вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги. Також, позивачем не надано доказів того, що його було обмежено у праві знайомитися з матеріалами перевірки, подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до змісту ст.19 Закону №393/96-ВР для особистої присутності заявника потрібне прохання. Стосовно права громадянина висловлювати усно чи письмово вимогу щодо таємниці розгляду скарги , необхідно зазначити, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування у своїй діяльності керуються принципом відкритості та принципом верховенства права.

З огляду на викладене, судом з наявних матеріалів справи не встановлено порушень ст.18 Закону №393/96-ВР у ході розгляду звернення позивача від 27.02.2018 № 10.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем розгляду звернень у контексті висловлювання усі так звані рішення прийняла одноособово сільський голова і голова виконкому, що є неприйнятним і неприпустимим , суд дійшов таких висновків.

Розгляд письмових звернень громадян здійснюється відповідно до Закону України Про звернення громадян , Указу Президента від 07.02.2008 № 109/2008 Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади і місцевого самоврядування , Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 № 348 (зі змінами та доповненнями), Класифікатора звернень громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 858 (зі змінами та доповненнями).

Згідно ч.3 ст.12 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР встановлено, що сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Відповідно до п.18 ч.4 ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що сільський, селищний, міський голова забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань. Згідно п.2.2. постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 Закон №2939-VI не зобов'язує колегіальні органи влади та інших розпорядників інформації, які управляються колегіальними органами, вирішувати колегіально питання про доступ до інформації. Рішення з приводу запиту на інформацію може прийматися одноособово його керівником чи іншою посадовою особою, яка є носієм організаційно-розпорядчих повноважень. Посадова особа діє від імені розпорядника інформації, тому належним відповідачем є орган, якому надійшов запит на інформацію, а не посадова особа, яка діє від імені цього органу.

Відповідно до ст.50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Секретар сільської, селищної, міської ради, зокрема: у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови; повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради; веде засідання ради та підписує її рішення у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; забезпечує зберігання у відповідних органах місцевого самоврядування офіційних документів, пов'язаних з місцевим самоврядуванням відповідної територіальної громади, забезпечує доступ до них осіб, яким це право надано у встановленому порядку; вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов'язані з діяльністю ради та її органів. Секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

Позивачем не надано доказів (з конкретизацією дати та номеру звернень) у контексті узагальненого твердження усі так звані рішення у 2017 - 2018 , що його звернення належали розгляду саме на засіданнях виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, оскільки відповідно до Закону №393/96-ВР повноваження щодо розгляду заяв (клопотань) можуть належати посадовим особам органів, яким адресовано звернення.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Публічно-правовим спором за КАС є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій. Конституцією України (ст.124) визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Складовим елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Судовому захисту належить суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідач зазначає у відзиві про те, що позивач за адресою, вказаною у реквізитах позовної заяви, тобто в с.Лукашівка, не зареєстрований. Це повідомлення відповідача не обґрунтовано як довід щодо обставин, що пов'язаний з предметом доказування у справі. Позивачем надано копії документів, де відповідачем: у листі від 21.02.2017 №35 (а.с.7) зазначено, що на території сільської ради перебуває ОСОБА_1, який не зареєстрований і не проживає в с.Лукашівка, у поясненнях (а.с.8) сільський голова зазначає, що з листопада 2016 року, як ОСОБА_1 переїхав жити до сестри в с.Лукашівку, був присутнім на сесії сільської ради 23.12.2016.

Здійснюючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновленню порушеного права позивача.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем зазначено про відомості у відповідях, наданих листами відповідача від 14.03.2018 №84 (на запит від 12.03.2018 №22 ) - звернення виконано у рукописному вигляді нерозбірливим почерком, розглянути його неможливо і №87 (на запит від 12.03.2018 №25 ) - Законом України Про доступ до публічної інформації не передбачено засвідчення копій документів, що надаються у передбаченому законом порядку - затребувана інформація вже надавалася при розгляді судових справ.

Судом взято до уваги, що рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду зобов'язано виконавчий комітет Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області надати відповідь на запити ОСОБА_1, зокрема: від 24.11.2017 (від 24.11.2017 №107) - справа № 823/274/18 та від 24.11.2017 (від 24.11.2017 № 107) - справа № 702/1070/17; від 27.11.2017 (27.11.2017 №109) - справа № 823/2186/17; від 28.11.2017 (29.11.2017 №114) - справа № 823/2185/17; від 28.11.2017 (29.11.2017 №113) - справа № 823/2187/17; від 29.11.2017 (від 29.11.2017 №115) - справа № 823/2188/17; від 30.11.2017 (від 30.11.2017 №116) - справа № 823/2190/17; від 30.11.2017 (від 30.11.2017 №117) - справа № 823/2189/17; від 08.12.2017 №121, від 12.12.2017 №122, №123, №124, №125, №126, №127 та пунктах 1-2 листа від 08.12.2017 №120 під №№ 40, 41, 42, 43, 44, 45, 48, 49, 53, 54, 55, 56-а, 57, 58 - справа № 823/247/18; від 05.02.2018 (05.02.2018 №02) - справа № 823/846/18; відповідь на запит від 05.02.2018 позивачу надана з порушенням встановленого п'ятиденного терміну, а саме: 26.02.2018 - справа № 823/893/18; від 03.03.2018 ( №15) у частині, що стосується надання копії посадової інструкції секретаря Лукашівської сільської ради - справа № 823/1193/18; від 10.03.2018 (12.03.2018 №22 ) - справа № 823/1296/18; від 13.03.2018 (14.03.2018 №25 ) - справа № 823/1297/18; від 19.03.2018 (19.03.2018 №27) - справа № 823/1377/18;

У справі № 823/924/18 встановлено: 05.02.2018 позивач звернувся до виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області із запитом на інформацію від 05.02.2018, в якому просив засвідчити належним чином копію довідки про його місце проживання №404 від 16.11.2017. Позивач вважає бездіяльність щодо надання засвідченої копії довідки №404 від 16.11.2017 та надання відповіді на його запити протиправною. Позивач не надав доказів звернення до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання в с. Лукашівка та подання документів, необхідних для здійснення реєстрації, тому позовна вимога про зобов'язання відповідача зареєструвати місце проживання позивача і внести відомості в Єдиний державний демографічний реєстр є передчасною і задоволенню не належить.

Ухвалою у справі № 823/1108/18 залишено позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області в особі голови ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - без розгляду. У задоволенні клопотання відповідача - виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області про застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу - відмовлено.

У справі № 823/1295/18 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено повністю. Із запиту позивача від 12.03.2018 №23 вбачалося, що запитувана інформація стосується поданих Лукашівською сільською радою процесуальних документів під час розгляду справи №702/82/17, зокрема копій клопотання про розгляд справи у відсутність представника та заперечення проти доповнення до позовної заяви. На вказаний запит відповідачем надана відповідь від 14.03.2018 №82, з якої вбачається, що запитувана позивачем інформація подана в суд, а її копії не зберігаються. Роз'яснено, що позивач, як учасник справи має право ознайомлюватись із матеріалами справи та отримувати копії відповідно до вимог процесуального законодавства.

У справі № 823/1298/18 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено повністю щодо запиту від 12.03.2018 №23 надати відповідь на звернення від 19.07.2017 №45; надати копію довідок від 15.10.2015 №366 та від 04.07.2016 №245. На вказаний запит відповідачем надана відповідь від 14.03.2018 №85, з якої вбачається, що запит позивача стосується смерті жителів села, а тому на виконання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит направлено для розгляду до Монастирищенського відділу реєстрації актів цивільного стану.

Судом враховано, що прийнято до провадження адміністративні позови позивача, зокрема щодо зобов'язання відповідача: визнати бездіяльність Виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області неправомірною та зобов'язати надати відповідь на запит від 27.02.2018 №9 (справа № 823/1185/18); розглянути заяву від 30.03.2018 №37, посвідчивши належним чином надані копії документів для надання їх в суд у якості належних і допустимих доказів (справа № 823/1610/18); надати повну, точну і достовірну інформацію на запит на інформацію від 31.03.2018 (справа № 823/1611/18); надати відповідь на запитувану інформацію від 29.03.2018 № 35 (справа № 823/1612/18); надати відповідь на запит від 29.03.2018 №36 (справа № 823/1613/18); надати відповідь на запит від 26.03.2018 № 33 (справа № 823/1614/18).

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ЄСПЛ у рішеннях у справах Ryabykh проти Росії від 24.07.2003, № 52854/99, Ponomaryov проти України від 03.04.2008, № 3236/03 констатував, що рішення, яке набрало законної сили, не може бути предметом ще одного перегляду тільки тому, що сторона продовжує сумніватися у його правильності. У рішенні у справі (п.40) Ponomaryov проти України ЄСПЛ нагадує, що право на справедливий розгляд судом, що гарантовано п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип означає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Судом встановлено, що виконавчий комітет Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області при наданні відповіді від 03.03.2018 № 73 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Trofimchuk проти України, від 28.10.2010, № 4241/03 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32), зокрема у п.58 рішення у справі Seryavin та інші проти України від 10.02.2010, 4909/04 зазначив, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, п.29).

Аналізуючи обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення особистих прав позивача, що належать захисту у судовому порядку у обраний позивачем спосіб сукупно щодо розгляду звернень за декілька років з боку відповідача у сфері публічно-правових відносин з огляду на розгляд у суду адміністративних позовів у межах конкретних вимог щодо кожного із звернень. Досліджуючи питання дотримання відповідачем критеріїв, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про виконання відповідачем обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення щодо розгляду запиту від 27.02.2018 № 10 у межах доказів щодо обставин справи наданих учасниками у цій справі та про те, що оскаржене рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на викладене, враховуючи підстави та предмет спору, положення чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів у сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовної заяви належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 4, 6-14, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова