Рішення

від 15.05.2018 по справі 823/1185/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року справа № 823/1185/18

08 годин 50 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу № 823/1185/18

за позовом ОСОБА_1 (Набережна, 23, с. Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області, 19110, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) [позивач - не прибув]

до Виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області (вул. Бастракова, 29, с. Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області, 19110, код ЄДРПОУ 35385003) ) [представник відповідача - не прибув]

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.

12.03.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, просить:

- визнати бездіяльність Виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області неправомірною;

- зобов'язати надати відповідь на запит від 27.02.2018 (№9).

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач безпідставно відмовив листом від 06.03.2018 № 72 у наданні запитуванної інформації, що є порушенням Закону України Про доступ до публічної інформації .

Позивач у судове засідання не прибув, звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав, 24.04.2018 подав до суду відзив, де зазначив, що позивачеві 03.03.2018 надано відповідь за № 72, відповідно до якої повідомлено, що у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації зазначено: звернення особи стосовно судового розгляду справи, у якій вона бере участь, належить адресувати до суду як суб'єкта владних правовідносин на підставі процесуального законодавства (п.4.2).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 27.02.2018 ОСОБА_1 звернувся із запитом на інформацію до виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, згідно якого просив надіслати: належним чином засвідчену копію заперечення проти позову у справі № 702/698/16-а від 17.08.2016 № 58 від 22.08.2016; копію листа від 29.06.2016 № 46.

У відповідь позивачу на зазначений запит від 27.02.2018 №9 відповідачем направлено лист від 03.03.2018 № 72 відповідно до якого повідомлено, що запитувана інформація надавалася при розгляді судових справ, та що відповідно до ст.43 Цивільного процесуального кодексу України ОСОБА_1 має право ознайомлюватись з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень. Також повідомлено, що Закон України Про доступ до публічної інформації не зобов'язує розпорядника інформації завіряти копії документів.

Відомостей стосовно направлення запитуваних у запиті від 27.02.2018 № 9 документів (зокрема і незасвідчених копій) у листі не зазначено, інформація про будь-які додатки до відповіді відсутня.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI). Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Законом №2939-VI (ст.3) визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст.5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію. Згідно із ст.12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст.13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Законом № 2939-VI (ч.1 ст.19) визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації. Законом № 2939-VI (п.6 ч.1 ст.14) встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Відповідно до частин 1, 4 ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Згідно з ч.1 ст.22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається у письмовій формі (ч.5 ст.22 Закону №2939-VI). З аналізу наведених норм встановлено, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний надати відповідь на звернення з дотриманням визначених законодавством України строків.

Лист відповідача від 03.03.2018 № 72 на запит від 27.02.2018 №9 не містить відомостей: ні про задоволення запиту на інформацію, ні про обґрунтовані причини відмови у наданні запитуваної інформації стосовно листа від 29.06.2016 № 46.

Надаючи оцінку доводам відповідача, щодо можливості отримати позивачем запитувану від відповідача інформацію шляхом ознайомлення з матеріалами справи, суд зазначає про таке.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації зазначено, що перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію, закріплений ч.1 ст.22 Закону № 2939-VI, є вичерпним і розширеному тлумаченню не належить. За змістом п.1 ч.1 ст.22 Закону № 2939-VI у задоволенні запиту може бути відмовлено лише у разі наявності одночасно двох умов: відсутності інформації у володінні розпорядника інформації та відсутності у нього обов'язку володіти нею . Якщо інформація відсутня, але розпорядник зобов'язаний нею володіти, то згідно із принципом законності він повинен усунути порушення закону та вжити заходів щодо набуття (створення) запитаної інформації, продовживши у разі необхідності строк розгляду запиту на інформацію.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, що не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач має право звертатись до Виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області як розпорядника інформації, а відповідач зобов'язаний надати відповідь на запит у спосіб, визначений нормативно-правовим актами. Відповідачем не надано доказів, що запитувані заперечення у справі № 702/698/16-а та лист від 29.06.2016 № 46 відсутні у Виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області та що у відповідача відсутній обов'язок володіти запитуваною інформацією.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на п.4.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації відповідно до якого визначено: звернення особи стосовно судового розгляду справи, у якій вона бере участь, належить адресувати до суду як суб'єкта процесуальних правовідносин на підставі процесуального законодавства, а не до суду (керівництва суду) як установи, який у разі отримання такого запиту повинен відмовити у його задоволенні, оскільки не володіє і не зобов'язаний володіти запитуваною інформацією (п.1 ч.1 ст.22 Закону № 2939-VI) , суд зазначає, що у змісті наведеного йдеться про роз'яснення співвідношення норм законодавства у контексті звернення із запитом про інформацію до суду. Враховуючи зазначене у відповідача був наявний обов'язок, у випадку наявності запитуваної інформації або наявності обов'язку нею володіти, надати запитувану інформацію позивачеві.

Суд зазначає, що у матеріалах адміністративної справи 823/1185/18 відсутні докази надання відповідачем запитуваної інформації або умотивованої відмови у її наданні позивачу на запит від 27.02.2018 №9 із зазначенням підстав, визначених ч.1 ст.22 Закону №2939-VI, тому суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області щодо розгляду запиту позивача від 27.02.2018 вх. №9 та зобов'язати відповідача надати умотивовану відповідь позивачеві.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи питання дотримання відповідачем критеріїв, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про не виконання відповідачем обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення та про те, що оскаржене рішення прийняте не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, добросовісно, розсудливо, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. На підставі викладеного, суд дійшов переконання про обґрунтованість доводів позивача та наявність підстав для задоволення позову.

Верховний Суд України у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1265а15 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним (що узгоджується з положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи підстави та предмету спору, системний аналіз положень чинного законодавства та оцінку наявних у матеріалах справи доказів у сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 159, 242-246, 250, 255, 262, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області щодо розгляду запиту ОСОБА_1 від 27.02.2018 №9.

Зобов'язати виконавчий комітет Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області надати умотивовану відповідь на запит ОСОБА_1 від 27.02.2018 №9.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова