Рішення

від 15.05.2018 по справі 823/1269/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року справа № 823/1269/18

08 годин 35 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу № 823/1269/18

за позовом ОСОБА_1 (Набережна, 23, с. Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області, 19110, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) [позивач - не прибув]

до Виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області (вул. Бастракова, 29, с. Лукашівка Монастирищенського району Черкаської області, 19110, код ЄДРПОУ 35385003) [представник відповідача - не прибув]

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, прийнято рішення.

19.03.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою до суб'єкта владних повноважень Виконавчого комітету Лукашівської сільської ради в особі сільського голови ОСОБА_2, просить:

- зобов'язати відповідача надати відповідь на запитувану інформацію від 05.03.2018 №16 шляхом надання, в тому числі копії нормативно-правових актів на основі яких комісія встановлювала технічний стан пам'ятників, що належать знесенню в с.Лукашівці і в с.Тарасівці;

- зобов'язати відповідача надати копії актів про встановлені комісією технічного стану пам'ятників в с.Лукашівці і в с.Тарасівці на дату їх обстеження комісією та про їх знесення;

- зобов'язати відповідача повідомити про місцезнаходження знесених пам'ятників.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач при розгляді звернення позивача від 05.03.2018 № 16 порушив Закон України Про доступ до публічної інформації , оскільки станом на час звернення позивача до суду (17.03.2018 - дата подачі на пошту позовної заяви) відповідачем не надано відповіді на запит від 05.03.2018 № 16.

Позивач у судове засідання не прибув, 20.04.2018 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с.32).

23.04.2018 до суду надійшов відзив від відповідача де зазначено, що на запит позивача надано повну відповідь від 14.03.2018 № 80, зокрема надано копію запитуваного рішення та повідомлено про місцеперебування решток демонтованого пам'ятника. 24.04.2018 надійшла заява представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно ч.3 ст.205 КАС України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка учасників не перешкоджає розгляду справи по суті. Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.205 КАС України, всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Концепція місцевого самоврядування сформульована в Європейській хартії місцевого самоврядування ратифікована Законом України №452/97-ВР від 15.07.1997 (надалі - Хартія), і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Згідно ст.3 Хартії місцеве самоврядування - це право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі - Закон №280/97-ВР) визначено (ст.1), що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. За змістом частини першої статті 11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Згідно з ч.1 ст.18 Закону №280/97-ВР відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. До відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (пп.7 п. а ч.1 ст.30 Закону №280/97-ВР). Статтею 31 Закону №280/97-ВР визначено, що виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, зокрема, зі здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу (підпункт 3 пункту б частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР). Відповідно до ст.40 Закону №280/97-ВР виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження. Відповідно до ч.1 ст.73 Закону №280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Судом встановлено, що 05.03.2018 ОСОБА_1 звернувся із запитом № 16 про інформацію до виконавчого комітету Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, згідно якого просив: надіслати за адресою - вул. Бастракова, 25 с.Лукашівка копію рішення сесії Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області про демонтаж пам'ятника полеглим воїнам при визволенні села від окупантів під час Другої Світової війни, встановленого на братській могилі місцевого цвинтаря, та встановлення замість нього надмогильного пам'ятника у вигляді стели, вказавши місце, де зберігається демонтований пам'ятник.

У відповідь позивачу на зазначений запит від 05.03.2018 №16 відповідачем направлено лист від 14.03.2018 № 80 (а.с.21) за підписом сільського голови, відповідно до опису вкладення до якого (а.с.22) направлено за адресою вул. Бастракова, 25 с.Лукашівка копію запитуваного рішення сесії сільської ради від 06.12.2011 №9-22/ІУ та повідомлено, що рештки демонтованого пам'ятника було використано під основу нової меморіальної стели.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

У наданні оцінки оскаржуваній бездіяльності, дослідженню та встановленню належить наявність, повнота та своєчасність відповіді відповідача на звернення позивача від 05.03.2018 №16.

Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Законом №2939-VI (ст.3) визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації. Відповідно до ст.5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію. Згідно із ст.12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст.13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Законом № 2939-VI (ч.1 ст.19) визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації. Законом № 2939-VI (п.6 ч.1 ст.14) встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Відповідно до частин 1, 4 ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Згідно з ч.1 ст.22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається у письмовій формі (ч.5 ст.22 Закону №2939-VI). З аналізу наведених норм встановлено, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний надати відповідь на звернення з дотриманням визначених законодавством України строків.

Судом встановлено, що питання про надання копій нормативно-правових актів на основі яких комісія встановлювала технічний стан пам'ятників, що належать знесенню в с.Лукашівці і в с.Тарасівці та актів про встановлення комісією технічного стану пам'ятників в с.Лукашівці і в с.Тарасівці на дату їх обстеження комісією та про їх знесення; про місцезнаходження знесених пам'ятників у запиті від 05.03.2018 №16 (а.с.5) перед виконавчим комітетом Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області позивачем не ставились. Із змісту листа- відповіді відповідача від 14.03.2018 № 80 на запит від 05.03.2018 №16 встановлено (а.с.21), що позивачеві направлено копію запитуваного рішення сільської ради і повідомлено інформацію на питання вказати місце де зберігається демонтований пам'ятник : рештки демонтованого гіпсового пам'ятника було використано під основу нової пам'ятної стели.

Суд встановив, що запит позивача зареєстрований відповідачем 05.03.2018, а відповідь надана листом від 14.03.2018. Відповідно до ст.73 Кодексу законів про працю України 8 березня є святковим днем. Згідно з Розпорядженням КМУ від 11.01.2018 №1-р Про перенесення робочих днів у 2018 році 9 березня 2018 року є вихідним днем. 10 та 11 березня 2018 року - вихідні дні (субота, неділя). Таким чином, відповідь на зазначений запит позивача надана протягом п'яти робочих днів з дня його реєстрації відповідно до вимог ч.1 ст.20 Закону №2939-VI.

З огляду на встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що відповідачем надано відповідь на запит ОСОБА_1 від 05.03.2018 № 16 згідно поставлених питань та у межах строку, передбаченого Законом України Про доступ до публічної інформації .

Щодо доводів позивача про спосіб поновлення його порушеного права шляхом зобов'язання відповідача надати відповідь на запитувану інформацію від 05.03.2018 №16 шляхом надання, у тому числі копії нормативно-правових актів на основі яких комісія встановлювала технічний стан пам'ятників, що належать знесенню в с.Лукашівці і в с.Тарасівці, зобов'язання відповідача надати копії актів про встановлені комісією технічного стану пам'ятників в с.Лукашівці і в с.Тарасівці на дату їх обстеження комісією та про їх знесення та зобов'язати відповідача повідомити про місцезнаходження знесених пам'ятників, суд дійшов таких висновків.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Складовим елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Судовому захисту належить суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку. Здійснюючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Публічно-правовим спором за КАС є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який слідує із здійснення суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновленню порушеного права позивача.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що виконавчий комітет Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області при наданні відповіді від 14.03.2018 № 80 діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Указом Президента України Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності від 10.06.1997 № 503/9 упорядковано офіційне оприлюднення нормативно-правових актів.

Суд зазначає, що захисту належать лише порушені (невизнані) права позивача, тому оскільки у зверненні позивача про надання публічної інформації йшлося лише про надання копії рішення сесії Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області про демонтаж пам'ятника та про зазначення місця, де зберігається демонтований пам'ятник, то відповідач надав відповідь у мажах запиту позивача. У запиті позивача від 05.03.2018 № 16 не йшлося про надання копії нормативно-правових актів на основі яких комісія встановлювала технічний стан пам'ятників, що належать знесенню в с.Лукашівці і в с.Тарасівці та копії актів про встановлені комісією технічного стану пам'ятників в с.Лукашівці і в с.Тарасівці на дату їх обстеження комісією та про їх знесення.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Trofimchuk проти України від 28.10.2010, № 4241/03 зазначено, що хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі Seryavin та інші проти України від 10.02.2010, 4909/04 зазначено, що згідно з його усталеною практикою, що відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, п.29).

Аналізуючи обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення особистих прав позивача, що належать захисту у судовому порядку у обраний позивачем спосіб, з боку відповідача у сфері публічно-правових відносин. Досліджуючи питання дотримання відповідачем критеріїв, визначених частиною другою ст.2 КАС України, суд дійшов висновку про виконання відповідачем обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення та про те, що оскаржене рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, добросовісно, розсудливо, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов переконання про необґрунтованість доводів позивача та наявність підстав для відмови у задоволенні позову. З огляду на викладене, враховуючи підстави та предмет спору, положення чинного законодавства та оцінки наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовної заяви належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 4, 6-14, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова