Постанова

від 16.05.2018 по справі 817/1352/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2018 року

Київ

справа №817/1352/17

касаційне провадження №К/9901/40856/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Управління) на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 (головуючий суддя - Кузьменко Л.В., судді - Іваненко Т.В., Франовська К.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тріанекс-Агро (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 13.11.2017 позов задовольнив повністю.

06.12.2017 згідно відбитку календарного штемпеля відділення поштового зв'язку Управління звернулось до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції із апеляційною скаргою на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.11.2017.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.12.2017 залишив апеляційну скаргу Управління без руху та надав строк для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строків із зазначенням поважних підстав пропуску процесуального строку, якщо такі є.

У строк, встановлений судом, Управління надало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтувало тим, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана Управлінням до відділення поштового зв'язку 30.11.2017, що підтверджується оригіналом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з огляду на що саме ця дата є датою подання апеляції до відділення поштового зв'язку, а не дата, календарного штемпеля, яка міститься на конверті.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.01.2018 визнав неповажними заявлені Управлінням причини пропуску строку на апеляційне оскарження та продовжив скаржнику строк для подання заяви із обґрунтуванням причин пропуску строку та доказів на їх підтвердження. Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав, що згідно штемпеля на конверті апеляційну скаргу було подано до відділення поштового зв'язку 06.12.2017, що також підтверджується результатом пошуку, отриманого із сайту Укрпошти за номером рекомендованого поштового відправлення, а не 30.11.2017, як вказує скаржник.

У строк, встановлений судом, Управління вдруге надало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтувало тим, що 24.11.2017 копія рішення суду першої інстанції надійшла до відповідального юриста, на якого покладено обов'язок супроводження даної справи. 25 та 26 листопада припадали на вихідні дні, а з 27.11.2017 по 01.12.2017 (останній день подання апеляційної скарги) відповідальний юрист, на якого покладено обов'язок супроводження даної справи, перебував у відрядженні.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.02.2018 визнав неповажними наведені Управлінням причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав, що перебування відповідального працівника у відрядженні чи черговій відпустці не є непереборною обставиною, яка не залежить від волі заінтересованої особи щодо виконання процесуальних дій в межах встановленого законом проміжку часу.

Управління подало до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Управління посилається на те, що апеляційна скарга була подана податковим органом до відділення поштового зв'язку 30.11.2017, а також на те, що з 27.11.2017 по 01.12.2017 (останній день подання апеляційної скарги) відповідальний юрист, на якого покладено обов'язок супроводження даної справи, перебував у відрядженні. Також, скаржник посилається на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право а справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.04.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління, а ухвалою від 03.05.2018 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження з 08.05.2018.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Управління та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що доводи Управління щодо подання апеляційної скарги до відділення поштового зв'язку 30.11.2017 спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, поштовим конвертом, у якому надійшла апеляційна скарга, та результатом пошуку, отриманого із сайту Укрпошти , за номером рекомендованого поштового відправлення №3302305799952.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд звертав увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Таким чином, перебування відповідального юриста, на якого покладено обов'язок супроводження даної справи, у відрядженні, обґрунтовано не визнане судом апеляційної інстанції поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

За змістом частин другої, третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання.

Так, положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої, частини другої статті 299 зазначеного Кодексу, в разі якщо строк на звернення з апеляційною скаргою пропущено з причин, які не визнані судом поважними, або в разі якщо апеляційна скарга подана суб'єктом владних повноважень після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження), суд відмовляє у відкриття апеляційного провадження у справі.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Житомирський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 13.02.2018) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна