Рішення

від 15.05.2018 по справі 308/5896/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5896/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участю секретаря Терпай С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить скасувати рішення Солянської сільської ради №105 від 20.04.2017 р. про відмову йому у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в межах населеного пункту с.Сіль №1 а та зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в межах населеного пункту с. Сіль № 1 а .

Свої вимоги мотивував тим, що оскаржуване рішення Солянської сільської ради №105 від 20.04.2017р. про відмову йому у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в межах населеного пункту с.Сіль №1 а прийняте з порушенням його прав на передачу йому у користування земельної ділянки в межах населеного пункту с.Сіль №1 а , де розташоване майно, яке належить позивачу на праві приватної власності.

Окрім того, зазначає, що відповідачем не дотримано вимог норм чинного земельного законодавства, яке передбачає гарантоване право на отримання у користування або власність земельної ділянки власником нерухомого майна, не вмотивовано належним та допустимим способом відмову, яку прийнято у формі рішення ради №105 від 20.04.2017р.

Також просить звернути увагу на вимоги цивільного законодавства, які також вказують на перехід права на земельну ділянку, у зв'язку з набуттям права власності на нерухомий об'єкт - будівлю, яка розташована на ній. Зазначає, що дії відповідача є порушенням та посяганням на цивільне право позивача щодо володіння та користування нерухомим майном, яке розташоване в межах населеного пункту с.Сіль №1 а .

У судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі та за наявними матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення у формі відзиву на позовну заяву, в яких зазначає про обґрунтованість прийняття ним рішення №105 від 20.04.2017р. Зазначає, що позивачем дійсно було придбано у власність майно загальною площею 908,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: с. Сіль Великоберезнянського району Закарпатської області. З 2005 по 2012 позивач уникала укладення договору про оренду земельної ділянки. 17.03.2012 з позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки. З 16.05.2012 за позивачем виникла заборгованість по орендній платі згідно договору оренди земельної ділянки, а 30.10.2012 Закарпатський міжрайонний прокурор з догляду за додержанням законів у природоохоронюваній сфері в інтересах держави в особі Солянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області подав позов до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості по орендній платі за землю та припинення договору оренди земельної ділянки, шляхом його розірвання. За наслідками розгляду даної позовної заяви 11.12.2012 Великоберезнянським районним судом Закарпатської області позовні вимоги задоволено, земельну ділянку повернуто у власність територіальній громаді Солянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області. З 2013 р. по 2016 сільська рада зверталася до позивача з проханням заключити договір оренди земельної ділянки. 28.10.2016 після обстеження КП Великоборезнянским районним бюро технічної інвентаризації стану майна, яке знаходиться в с.Сіль 1 а та належить позивачу, отримана відповідь, що при обстеженні було виявлено залишки стін консервного цеху, інші будівлі зруйновано повністю.

Оскільки, позивач з 2005 року не виявила бажання підписувати договір оренди земельної ділянки, через що Солянська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області не отримує доходи від надання земельної ділянки в оренду, показала себе як недобросовісний орендар, не зробила спроби зберегти своє власне майно у початковому стані, депутати Солянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області вирішили відмовити у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі та зобов'язали голову Солянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області звернутися для захисту інтересів територіальної громади відносно земельної ділянки.

Вважає, що відмова у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в межах населеного пункту с.Сіль №1 а є належною та прийнята в межах Закону України Про органи місцевого самоврядування .

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін за наявними матеріалами справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач на підставі положень ст. ст. 120, 122 та 123 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, з метою оформлення у встановленому законом порядку відносин, пов'язаних з користування землею, на якій розташовані належні позивачу об'єкти нерухомості, звернувся з заявою до Солянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області, відповідача у справі, про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою подальшої передачі в оренду площею 1,4379 га.

Рішенням сесії Солянської сільської ради Великоберезнянського району №105 від 20.04.2017р., прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з подальшою передачею в оренду в межах населеного пункту с.Сіль №1 а .

Із змісту рішення випливає, що сільська рада рекомендувала виконкому Солянської сільської ради почати пошук платоспроможних орендарів земельної ділянки промислового призначення у зв'язку з тим, що землевласник має право на прибуток від промислових об'єктів збудованих на його земельній ділянці та від оренди самої земельної ділянки.

Як зазначає відповідач, до такого висновку сесія сільської ради прийшла у зв'язку з отриманням листа від 28.10.2016р. №57 КП Великоберезнянське районне бюро технічної інвентаризації , де було зазначено, що бюро провело обстеження земельної ділянки за адресою населеного пункту с.Сіль №1 а та при обстеженні було виявлено залишки майна бувшого консервного заводу, яке згідно інвентаризаційної справи №5286 від 06.05.2004 року, належить ОСОБА_1, тобто позивачу у справі, на підставі договору купівлі-продажу. На час обстеження на земельній ділянці знаходяться залишки стін консервного цеху. Інші будівлі зруйновано повністю.

В свою чергу, позивач зазначає, з чим погоджується суд, що відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідач дану норму закону не врахував, так як і норму визначену ч. ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України, де визначено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20 квітня 2005 р., позивач набула у власність майно Державного підприємства Великоберезнянський консервний завод , а саме промислового майданчику в с.Сіль, що складається з: будівлі цеху А (внутрішня площа 511,9 м.кв., площа забудови - 602,2 м.кв., об'єм 2590 м.куб.), будівлі цеху Б (внутрішня площа 131,1 м.кв., площа забудови - 156,2 м.кв., об'єм - 625 м.куб.), будови електрощита В (без обладнання) (внутрішня площа 9,3 м.кв., площа забудови - 13,4 м.кв., об'єм - 40 м.куб.), будови насосної Г (без обладнання) (внутрішня площа 4,8 м.кв., площа забудови - 7,8 м.кв., об'єм - 23 м.куб.), будівлі складу Д (внутрішня площа 99,7 м.кв., площа забудови - 120,9 м.кв., об'єм 399 м.куб.), будівлі прохідної З (внутрішня площа 5,7 м.кв., площа забудови - 8,4 м.кв., об'єм 23 м.куб.). Вказане майно було передано згідно акту приймання - передачі від 04 жовтня 2005р..

15.08.2006 року Великоберезнянський районний суд Закарпатської області прийняв рішення, яким визнав дійсним з моменту укладення договір купівлі - продажу від 20.04.2005р. Рішення суду набуло законної сили.

Належність позивачу на праві приватної власності нерухомого майна, придбаного за договором купівлі-продажу від 20.04.2005р. підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.

У досліджуваному судом витягу зазначено, що об'єкти нерухомості складають промисловий майданчик, який розташований за адресою: Закарпатська область, Великоберезнянський район, с. Сіль, вул. Без назви, 1а.

Згідно з ст. 20 Закону України Про землеустрій , землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою.

Статтею 55 Закону України Про землеустрій визначено наступне. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого, зокрема, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: 1) надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; 2) формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною 3 ст.123 Земельного кодексу встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність рішення №105 від 20.04.2017р. Солянської сільської ради, оскільки таке не містить жодної із визначених законом підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Перелік визначних законом підстав для мотивованої відмови є виключним. Орган місцевого самоврядування з метою надання відмови у задоволенні клопотання не наділений повноваженнями розширювати перелік підстав або застосовувати на свій розсуд інші, не передбачені законом підстави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, до задоволення підлягає і вимога позивача про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в межах населеного пункту с.Сіль №1 а .

Щодо наданих представником відповідача доказів на підтвердження законності прийнятого рішення листів з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки та доказів їх направлення, рішення суду щодо розірвання договору оренди, листів щодо погашення заборгованості з орендної плати, листи до прокуратури щодо вжиття заходів, то такі докази в розумінні КАС України є неналежними, оскільки не стосуються предмету позову, а стосуються інших правовідносин.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На підставі вищенаведеного, враховуючи, що відповідачем доказів на підтвердження правомірності винесеного рішення, надано не було, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування рішення №105 від 20.04.2017 р. Солянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області.

Щодо вимоги про зобов'язання надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі , у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу наведеної норми, можна прийти до висновку, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.

Зобов'язання судом відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відтак, вимога про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

На підставі ст. ст. 20, 55 Закону України Про землеустрій , ст. ст. 122, 123 Земельного Кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295,297 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Солянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Рішення №105 від 20.04.2017 Солянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області - скасувати.

Стягнути з Солянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області (місцезнаходження: 89021, Закарпатська область, Великоберезнянський район, с. Сіль, 69, код ЄДРПОУ - 04350984) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 88000, АДРЕСА_1; РНОКПП - НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_2