Постанова

від 11.05.2018 по справі 701/473/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/420/18Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія: 19, 23 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

секретаря Анкудінова О.І.

прокурора Олійник І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Костенка А.І. у залі судових засідань Маньківського районного суду Черкаської області о 12 год. 58 хв. по справі за позовом керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3, селянського (фермерського) господарства Пащенка , третя особа: Державний реєстратор Маньківської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі, повернення земельної ділянки,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, суд, -:

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року керівник Уманської місцевої прокуратури звернувся до Маньківського районного суду Черкаської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3, селянського (фермерського) господарства Пащенка , третя особа: Державний реєстратор Маньківської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі, повернення земельної ділянки, посилаючись в обгрунтування заявленого позову на те, що Уманською місцевою прокуратурою з метою встановлення порушень вимог земельного законодавства при наданні у користування земельних ділянок та детального вивчення даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено факт незаконного набуття права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та встановлено факт порушення вимог земельного законодавства під час передачі в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки державної власності, що полягає у незаконній зміні цільового виду використання землі, її передачі особі, яка не може нею володіти для таких цілей.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держземагентства у Черкаській області із заявою з приводу надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 23,34 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Кутівської селищної ради, Маньківського району Черкаської області.

Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 11 березня 2014 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та 17 жовтня 2014 року наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 23,34 га., в оренду ОСОБА_3, для ведення фермерського господарства із земель державної власності.

На підставі зазначеного наказу, вказує позивач, між відповідачами 17 жовтня 2014 року було укладено договір оренди спірної земельної ділянки, який 10 листопада 2014 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Маньківського районного управління юстиції ОСОБА_4, індексний номер: 17079537.

Відповідно до п. 1 договору оренди спірної земельної ділянки орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, яка розташована в адмінмежах Кутівської селищної ради, Маньківського району. В п.2 Договору оренди зазначено, що в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності із кадастровим номером 7123184500:02:001:0104 площею 23,34 га., сільськогосподарські угіддя - сіножаті, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Кутівської селищної ради. В п.5 договору зазначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 01 січня 2014 року становить 64381,06 грн. Строк дії договору становить 10 років.

У подальшому, 20 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та СФГ Пащенка було укладено договір суборенди спірної земельної ділянки, який зареєстровано 1 жовтня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_5, індексний номер: 31666680.

Позивач вважає, що наказ ГУ Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду від 17 жовтня 2014 року № 23-4790/14-14-СГ прийнятий з порушенням законодавства України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а укладені на підставі зазначеного вище наказу Головного управління Держземагентства в Черкаській області, договори оренди та суборенди спірної землі підлягають визнанню недійсними, а земельна ділянка - поверненню згідно акту приймання - передачі.

Розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд), повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів для здійснення такої діяльності.

На підставі наведеного, зазначає позивач, у ГУ Держземагентства у Черкаській області не було правових підстав приймати наказ про затвердження документації із землеустрою та надання спірної земельної ділянки в оренду, а тому таке рішення органу державної влади підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки порушує норми Закону України Про фермерське господарство .

Фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства. Згідно з витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань фермерське господарство ОСОБА_3 не створювалося та останній не є одним із засновників СФГ Пащенка . Тобто, після укладення договору оренди, ОСОБА_3, не створив фермерського господарства, не приступив до використання земельної ділянки для зазначених цілей, а передав її у суборенду СФГ Пащенка та зареєстрував у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право суборенди.

Крім того, позивач у своєму позові зазначає, що вказаним вище наказом та договором оренди землі відповідачі допустили незаконну зміну виду використання спірної земельної ділянки.

Зі змісту оскаржуваного договору оренди землі від 17.10.2014 року (пункт 2 об'єкт оренди ) та довідки форми - 6 ЗЕМ вбачається, що орендована ОСОБА_3 земельна ділянка площею 23,3400 га відноситься до сіножатей, тобто систематично використовувалась для сінокосіння.

Разом з тим, зазначає позивач, спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_3 не для сінокосіння, а для ведення фермерського господарства, тобто відбулася зміна цільового виду використання землі, фактично спірним наказом та договором оренди поєднано два види використання землі - для сінокосіння та ведення фермерського господарства.

Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 08 лютого 2017 року за № 10-23-0.32-2202/2-17 ОСОБА_3 не звертався до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області з приводу зміни цільового призначення земельної ділянки площею 23,34 га, розташованої в адміністративних межах Кутівської сільської ради Маньківського району Черкаської області. Таким чином, жодного рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки не приймалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась.

Враховуючи вищевикладене, Уманська місцева прокуратура звернулася до Маньківського районного суду Черкаської області із відповідним позовом та просила постановити судове рішення, яким визнати незаконним наказ ГУ Держземагентства у Черкаській області від 17 жовтня 2014 року № 23-4790/14-14-СГ.

Визнати недійсними договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 7123184500:02:001:0104 площею 23,34 га., розташованої в адмінмежах Кутівської селищної ради, Маньківського району, Черкаської області, укладений між ГУ Держземагентства в Черкаській області та ОСОБА_3 17 жовтня 2014 року та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 листопада 2014 року, індексний номер 17079537, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_4

Визнати недійним договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 7123184500:02:001:0104 площею 23,34 га., розташованої в адмінмежах Кутівської селищної ради, укладений 20 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та СФГ Пащенка та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 1 жовтня 2016 року, індексний номер: 31666680, прийняте приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_5

Витребувати із незаконного володіння СФГ Пащенка , а ГУ Держгеокадастру у Черкаській області прийняти за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 23,34 га., кадастровий номер 7123184500:02:001:0104.

Судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Черкаської області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам даної справи.

Апеляційну скаргу, зокрема, обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що спірний наказ ГУ Держземагенства у Черкаській області та укладені на його підставі договори оренди та суборенди земельної ділянки не порушують встановлений законом порядок надання земельних ділянок в оренду.

Частиною 1 ст. 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель України за основним цільовим призначенням. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Землі сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками виключно у межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст. 31, 33-37 Земельного кодексу України. Відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого Державним комітетом України із земельних ресурсів 23 липня 2010 року № 548 (у редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору оренди) у межах земель сільськогосподарського призначення землі для ведення фермерського господарства і землі для сінокосіння та випасання худоби є різними видами цільового використання земель.

Земельна ділянка була надана ОСОБА_3 не для випасання худоби, сінокосіння, а саме для ведення фермерського господарства. Відбулася зміна цільового виду використання земель, проте без дотримання вимог, передбачених чинним законодавством.

У зв'язку із вищевикладеним заступник прокурора Черкаської області просить скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позов керівника Уманської місцевої прокуратури у повному обсязі. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області понесені судові витрати.

П. 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд скарги, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга заступника прокурора Черкаської області підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову Уманської місцевої прокуратури, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що порушують законні права та інтереси відповідачів.

За висновками суду першої інстанції надання спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 із земель державної власності сільськогосподарського призначення відбулося без зміни цільового призначення землі, а спірні накази Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області не порушують встановлений законом порядок надання земельних ділянок в оренду, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Проте, апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області із заявою про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення землі для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Кутівської сільської ради Маньківського району Черкаської області на земельну ділянку площею 23,34 га. (а.с.21 том 1)

Відповідно до наказу ГУ Держземагентства у Черкаській області від 11 березня 2014 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду для ведення фермерського господарства в адмінмежах Кутівської сільської ради на земельну ділянку площею 23,34 га. (а.с.16 том 1)

Наказом ГУ Держземагентства у Черкаській області від 17 жовтня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 23,34 га., в оренду ОСОБА_3, терміном на 10 років для ведення фермерського господарства із земель державної власності. (а.с.15 том 1)

17 жовтня 2014 року між ГУ Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, який 10 листопада 2014 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Маньківського районного управління юстиції (а.с.22-27 том 1).

За змістом договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності із кадастровим номером 7123184500:02:001:0104 площею 23,34 га., сільськогосподарські угіддя - сіножаті, розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Кутівської сільської ради для ведення фермерського господарства. Строк дії договору становить 10 років.

20 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та СФГ Пащенка було укладено договір суборенди спірної земельної ділянки, зареєстрований 1 жовтня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_5, індексний номер: 31666680 (а.с.39-40 том 1).

Фактично, наказом ГУ Держземагентства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 17 жовтня 2014 року №23-4790/14-14-СГ та договором оренди від 17 жовтня 2014 року було допущено незаконну зміну цільового виду використання спірної земельної ділянки, спірним наказом та договором оренди поєднано два види використання землі - для сінокосіння та ведення фермерського господарства. При цьому, жодного рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки не приймалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась.

Частинами 1, 2 статті 18 Земельного кодексу України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до частини 1 статті 19 цього Кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Землями сільськогосподарського призначення згідно з частиною першою статті 22 ЗК України визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У свою чергу, відповідно до частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, зокрема, можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтями 31, 33-37 цього Кодексу встановлений правовий режим видів використання сільськогосподарських земель.

Так, згідно зі статтею 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Натомість, правовий режим земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначається статтею 31 ЗК України, відповідно до частини першої якої встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Відповідно до частини другої цієї статті громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Різний правовий режим земель, що відводяться для сінокосіння і випасання худоби та земель, що відводяться для фермерського господарства, додатково підтверджується положеннями статті 122 ЗК, якою встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, які також обумовлені особливостями кожного виду використання земельної ділянки.

При цьому абзац другий частини п'ятої статті 20 ЗК України встановлює обов'язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Стаття 1 Закону України Про землеустрій містить визначення поняття цільове призначення земельної ділянки , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. З цією метою до форми бланків зазначених державних актів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою введена графа цільове призначення .

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.

Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.

ЗК України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів для ведення фермерського господарства.

Згідно з частиною третьою статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2008 року № 502 та за ініціативою власників.

Обов'язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень (стаття 21 ЗК України).

Отже, зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного Порядком.

Зі змісту оскаржуваного договору оренди землі від 17 жовтня 2014 року (пункт 2 об'єкт оренди ) вбачається, що орендована ОСОБА_3 земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті), тобто систематично використовувалась для сінокосіння.

Разом з тим, спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_3 в оренду не для сінокосіння, а для ведення фермерського господарства, тобто мала місце зміна цільового виду використання землі, а спірними наказами та договором оренди землі фактично було поєднано два види використання землі - для сінокосіння та ведення фермерського господарства.

В порядку, передбаченому чинним законодавством зміна цільового призначення землі з сінокосіння на ведення фермерського господарства не відбулась.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 лютого 2017 року ОСОБА_3 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з приводу зміни цільового призначення земельної ділянки площею 23,34 га., розташованої в адмінмежах Кутівської сільської ради, не звертався. (а.с. 35 том 1)

З урахуванням розробленої землевпорядної документації та договору оренди землі вбачається, що спірна земельна ділянка продовжує відноситись до сіножатей та відповідно має використовуватись саме для сінокосіння, а не для ведення фермерського господарства.

При розгляді справи судом першої інстанції не було взято до уваги, що частиною 2 статті 2 Закону України Про фермерське господарство , який передбачає право отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, встановлено застереження, що дія цього закону не розповсюджується на осіб, які займаються, зокрема, сінокосінням та випасанням худоби.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та угод щодо земельних ділянок.

Сукупність зібраних по справі доказів в їх сукупності свідчить про те, що при передачі спірної земельної ділянки в оренду було порушено вимоги чинного законодавства щодо зміни цільового виду використання земельної ділянки, на що судом першої інстанції не було звернуто належної уваги, що призвело до необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах приходить до висновку про необхідність скасування рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року із прийняттям постанови про задоволення заявлених Уманською місцевою прокуратурою позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3, СФГ Пащенка , третя особа: Державний реєстратор Маньківської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі, повернення земельної ділянки.

Також у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України із Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_3 на користь прокуратури Черкаської області підлягають стягненню в рівних частках понесені позивачем судові витрати, а саме судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, загальна сума яких становить 16 000 гривень/ 6 400 грн. + 9 600,00 грн./, тобто по 8 000,00 грн. із кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах , -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скарг у заступника прокурора Черкаської області - задовольнити.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року по справі за позовом керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3, селянського (фермерського) господарства Пащенка , третя особа: Державний реєстратор Маньківської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі, повернення земельної ділянки - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_3, селянського (фермерського) господарства Пащенка , третя особа: Державний реєстратор Маньківської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди землі, повернення земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 17 жовтня 2014 року № 23-4790/14-14-СГ.

Визнати недійсними договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7123184500:02:001:0104 площею 23,34 га., розташованої в адмінмежах Кутівської селищної ради, Маньківського району Черкаської області, укладений між Головним управлінням Держземагентства в Черкаській області та ОСОБА_3 17 жовтня 2014 року та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 листопада 2014 року/ індексний номер 17079537/, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_4

Визнати недійним договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 7123184500:02:001:0104 площею 23,34 га., розташованої в адмінмежах Кутівської селищної ради, Маньківського району Черкаської області, укладений 20 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством Пащенка та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 1 жовтня 2016 року, індексний номер 31666680, прийняте приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_5

Витребувати із незаконного володіння селянського (фермерського) господарства Пащенка , а Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 23,34 га., кадастровий номер 7123184500:02:001:0104.

Стягнути із Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та ОСОБА_3 на користь прокуратури Черкаської області в рівних частках понесені позивачем судові витрати у загальній сумі 16 000,00 грн., тобто по 8 000,00 грн. із кожного відповідача.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуюча Карпенко О.В.

Судді Василенко Л.І.

ОСОБА_6

(повний текст постанови виготовлено 17.05.2018 року)