Рішення

від 16.05.2018 по справі 907/22/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.2018 м. Ужгород Справа № 907/22/18

Суддя господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи №907/22/18 за правилами загального позовного провадження,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Експресс-Транс , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП ЛАЙФ , м. Мукачево

про стягнення боргу в сумі 20067,64 грн.,

секретар судового засідання - Штундер Д.Л.,

За участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився;

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 27.02.2018 року, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Експресс-Транс до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 27.03.2018 року.

Однак, у визначену дату, підготовче засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням головуючого судді Андрейчук Л.В. в додатковій оплачуваній відпустці у зв'язку із навчанням в аспірантурі.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження, а саме, коли питання визначені ч. 2 ст. 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.04.2018 року, відкладено підготовче засідання на 03.05.2018 року, та на підставі ст. 177 ГПК України, судом, продовжено строк підготовчого провадження в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 03.05.2018 року, закрито підготовче провадження та призначено справу №907/22/18 до судового розгляду по суті на 16.05.2018 року.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 16.05.2018 року, наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (належні докази повідомлення містяться в матеріалах справи), участі належно уповноваженого представника в засідання суду жодного разу не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав, причин неявки не повідомив. За таких обставин справа вирішується в порядку п.3 ст.202 ГПК України.

Суд зазначає, що згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

17.10.2017 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСПРЕСС-ТРАНС (далі - Позивач, Перевізник, ТОВ Експресс-Транс ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОП ЛАЙФ (далі - Відповідач, Замовник, ТОВ Топ Лайф ) було укладено договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом №8344, відповідно до умов якого Перевізник зобов'язався перевезти вантаж - утеплювач на палетах, вагою до 10 тон, за маршрутом: м. Фастів - м. Чернівці, із узгодженим терміном доставки вантажу - 19.10.2017 року, а Експедитор зобов'язався здійснити оплату за перевезення вантажу. Також, сторонами було досягнуто згоди щодо вартості транспортних послуг за перевезення вантажу, за вказаним вище договором-заявкою, яка складає 9 000,00 грн. та підлягає оплаті в погоджений сторонами строк, який складає 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.

Вказаний вище вантаж отриманий вантажоодержувачем 19.10.2017 року без зауважень, про що свідчить відповідна відмітка про отримання вантажу в ТТН від 18.10.2017 року № 86632289.

Крім того, 31.10.2017 року між Замовником та Перевізником було узгоджено інший договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом, на підставі якої Перевізник взяв на себе зобов'язання надати послуги з перевезення вантажу - утеплювача на палетах, вагою до 10 тон, за маршрутом: м. Бровари (Перемога) - м. Чернівці, із узгодженим терміном доставки вантажу - 02.10.2017 року, а Експедитор зобов'язався здійснити оплату за перевезення вантажу. Також, сторонами було досягнуто згоди щодо вартості транспортних послуг за перевезення вантажу, за вказаним вище договором-заявкою, яка складає 10 000,00 грн. та підлягає оплаті в погоджений сторонами строк, який складає 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.

Відповідний вантаж отриманий вантажоодержувачем 02.11.2017 року без зауважень, про що свідчить відмітка про отримання вантажу в ТТН від 01.11.2017 року № 900434.

09.11.2017 року, Замовником були отримані всі передбачені договором-заявкою від 17.10.2017 року №8344 та договором-заявкою від 31.10.2017 року №8359 документи, а саме: рахунок на оплату послуг від 19.10.2017 року №1382, акт надання послуг від 19.10.2017 року №1382 в двох екземплярах, рахунок на оплату послуг від 02.11.2017 року №1464, акт надання послуг від 02.11.2017 року №1464 в двох екземплярах, про що свідчить підпис уповноваженої Замовником особи на поштовому повідомленні.

Однак, Відповідач не підписав акти надання послуг, не надіслав протокол мотивованих заперечень чи розбіжностей та не виконав належним чином взяті на себе грошові зобов'язання щодо оплати за надання послуг з перевезення вантажів, в строки та в порядку передбаченому договором-заявкою від 17.10.2017 року №8344 та договором-заявкою від 31.10.2017 року, внаслідок чого в Замовника виник борг перед Перевізником в розмірі 19 000,00 грн.

У зв'язку з порушенням Замовником строків оплати наданих послуг, 26.12.2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Експресс-Транс направило на адресу Відповідача претензію для врегулювання спору шляхом переговорів, з вимогою сплатити заборгованість.

Відповіді на претензію Позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю Топ Лайф не надходило.

Відповідно до абз. 2 п. 47 Статуту автомобільного транспорту Української PCP, товарно-транспортні накладні є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

В силу ч. 8 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Товарно-транспортні накладні, копії яких додаються до позовної заяви, відповідають вимогам цих нормативних актів, накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції, а тому є всі підстави для покладення на Відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отримані послуги.

У зв'язку з викладеним, станом на день звернення з позовною заявою у Товариства з обмеженою відповідальністю Топ Лайф утворилась заборгованість по оплаті наданих послуг перед Товариством з обмеженою відповідальністю Експресе Транс в розмірі 19 000,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно до ч. 1. ст. 901 Цивільного кодексу України, виконавець зобов'язаний за завданням замовника надати послуги, а замовник зобов'язаний оплатити ці послуги. Відповідно до ч. 1. ст. 903 зазначеного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Ст. 920 Цивільного кодексу України зазначає, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Також, крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти січних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 ЦК визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України ).

Статтею 638 ЦК та частиною 2 статті 180 ГК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтями 11 , 509 ЦК України , договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України ), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України ).

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Обов'язок доказування, відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги.

Підсумовуючи сукупність встановлених фактичних обставин справи і норм права, суд дійшов висновку, що матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 20067,64 грн. (в т. ч. 19000,00 грн. - основний борг, 793,31 грн. - пеня, 84,33 грн. - 3% річних, 190,00 грн. - інфляційні втрати) є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю , оскільки позов належним чином позивачем доведено і документально підтверджено, і в той же час відповідачем в установленому порядку не спростовано.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 20067,64 грн. (в т. ч. 19000,00 грн. - основний борг, 793,31 грн. - пеня, 84,33 грн. - 3% річних, 190,00 грн. - інфляційні втрати) - підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, враховуючи вищенаведене в сукупності, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем в установленому порядку не спростовані та не заперечені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1762,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 202, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити - повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОП ЛАЙФ (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Августина Штефана, буд. 25, код 38834549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Експресс-Транс (02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 5, оф. 4 код 33739797) заборгованість в розмірі 20067,64 грн. (в т. ч. 19000,00 грн. - основний борг, 793,31 грн. - пеня, 84,33 грн. - 3% річних, 190,00 грн. - інфляційні втрати) (двадцять тисяч шістдесят сім грн. 64 коп.), та у відшкодування судових витрат - суму 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17.05.2018 року.

Суддя Андрейчук Л.В.