Рішення

від 07.05.2018 по справі 910/1456/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2018 Справа № 910/1456/18 Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Багнюк І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/1456/18

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескорп"

про стягнення 396315,87 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Штронда А.М. довіреність №3275-К-О від 17.01.2017

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескорп" (далі - відповідач) про стягнення 396 315,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування від 24.01.2013, в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1456/18, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні 22.03.2018 враховуючи те, що вирішення та розгляд справи по суті здійснюється на підставі зібраних під час підготовчого провадження доказів і обмежує учасників справи в поданні будь-яких доказів чи заявлення клопотань на стадії судового розгляду справи по суті, з метою належної підготовки справи для розгляду справи по суті та дотримання основних принципів господарського судочинства, визначених в ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, судом у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено підготовче провадження на тридцять днів, про що постановлена ухвала, яка у відповідності до ч.3 ст. 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання та відкладено підготовче засідання на 24.04.2018.

В судовому засіданні 24.04.2018, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 07.05.2018.

Відповідач в судові засідання не з'являвся та відзив на позовну заяву не подав, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Так, згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі та ухвали суду про повідомлення про час, місце та дату розгляду справи направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 57.

Вказані ухвали надсилались рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками "не знаходиться", за закінченням терміну зберігання .

Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "не знаходиться" вважається днем вручення позивачу ухвали про повідомлення про час, дату та місце розгляду справи в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського суду міста Києва.

Крім цього, відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду з поміткою "повернуто за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами про дату час та місце розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.05.2018 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На виконання приписів ст. 223 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України також встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Купава Трейд", нова назва якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ескорп" (клієнт) звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (банк) з заявою про відкриття поточного рахунку.

У розділі 1 (відкриття рахунку) вказаної вище заяви зазначено, що підписавши дану заяву, клієнт погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування.

На підставі зазначеної заяви банком було відкрито клієнту поточний рахунок 26000055112779 та встановлено кредитний ліміт, про розмір якого банк зобов'язався повідомляти клієнта в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення, інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

При цьому, зазначені правила, розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи відповідну заяву у відділенні банку.

Відтак, встановлення кредитного ліміту та видача коштів відповідачу свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

13.02.2017, скориставшись послугою Гарантійний платіж , за допомогою системи Internet Banking Приват відповідачем була сформована заявка №3704 про перерахування на користь третьої особи за рахунок кредитних коштів 260000 грн.

Відповідно до пункту 3.1.1.73 Умов (в редакції на момент подання відповідачем заявки) послугу Гарантований платіж позивач надає за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ Приватбанк (надалі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ Приватбанк заявок на договірне списання коштів (надалі - гарантований платіж або заявка), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ Приватбанк зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ Приватбанк як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Згідно з пунктом 3.1.1.74 Умов, у випадку необхідності отримання отримувачем Послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет-клієнт-банк Приват24 (надалі - Приват24 ) подає до Банку заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов'язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей по господарському договорі, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват24 заявки в обов'язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників.

Після отримання ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між Банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91 Умов), ПАТ КБ Приватбанк розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75 Умов).

Відповідно до п. п. 3.2.2.1 та 3.2.2.2 Умов, Банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом і на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому (гарантованим платежам), термін повернення яких не перевищує терміну повернення кредиту, і які можуть бути змінені або скасовані Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування Інтернет - клієнт - банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з наступним перерахуванням у дату виконання на поточний рахунок одержувачів, зазначених в заявці.

Термін повернення кредиту зазначений у Заяві. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України (далі-"ЦКУ") у випадку порушення Клієнтом кожного із зобов'язань, передбачених даним Договором, Банк на власний розсуд, починаючи з 91-го дня порушення кожного із зобов'язань, має право змінити умови даних Умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення (через установлені засоби електронного зв'язку Банку й Клієнта - системи Інтернет- клієнт - банк "Приват24", повідомлення на emaіl) із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку не погашення Клієнтом заборгованості згідно з цими Умовами у термін, зазначений в повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня після дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості в період до 90 днів (включно) з моменту виникнення кожного із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заявці.

Під датою виконання платежу сторони узгодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, вказаного в заяві (платіжному дорученні) клiєнта. В свою чергу, клієнт погашає заборгованість за кредитом в розмірі, зазначеному в заяві (платіжному дорученні) клієнта, 23.02.2017.

Судом встановлено, що на підставі поданої та підписаної у системі інтернет-клієнт-банк Приват24 відповідачем заявки на гарантований платіж (доручення на договірне списання) №3704 від 13.02.2017 позивачем були надані відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 260000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з 06.02.2014 по 21.09.2017.

Отже, позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з надання кредиту.

Термін повернення кредиту, зазначений у Заяві на гарантійний платіж від 13.02.2017 №3407, а саме 23.02.2017.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене та зміст поданої відповідачем заявки на гарантійний платіж, судом встановлено, що строк виконання відповідачем свого обов'язку з повернення отриманих кредитних коштів настав.

Проте, клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором банківського обслуговування, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 260000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем кредитних коштів та встановлення кредитного ліміту і видачі коштів відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредиту підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 260000,00 грн.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 3.2.2.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструмента в розмірі 4% річних (але не менше 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного в заявці Клієнта (розмір винагороди може бути зменшено на розсуд Банку в односторонньому порядку). Винагорода за надання фінансового інструмента сплачується Клієнтом у дату надання в Банк заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016 р.), та починаючи з 01.02.2016 р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016 р.). У випадку не погашення заборгованості Клієнтом по кредиту в термін до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт сплачує відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016 р.), і відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016 р.).

З огляду на вищевикладене, банком за користування кредитними коштами заявником за період з 25.02.2017 по 20.09.2017 нараховано відсотки на загальну суму 96604,45 грн., доказів погашення яких матеріали справи не містять.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Пунктом 3.2.2.10.1 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 -3.2.2.9.3 цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього Договору, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у% річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права , передбаченого п. 3.2.2.2 цього Договору, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі зазначеному в Заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В той же час, п. 3.2.2.10.4 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відтак, оскільки відповідач своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом в повному обсязі не виконав, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 3.2.2.10.1 Умов та правил надання банківських послуг позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 39711,42 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит за договором банківського обслуговування, тоді як відповідач кредитних коштів в повному обсязі не повернув та не сплатив відсотків за їх користування, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 202, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1 . Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Ескорп про стягнення 396315,87 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ескорп (01032, м.Київ, вул. Льва Толстого, буд. 57, ідентифікаційний код 38535154) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 1436057) заборгованість за кредитом в сумі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн. 00 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 96604 (дев'яносто шість тисяч шістсот чотири) грн. 45 коп.; пеню в сумі 39711 (тридцять дев'ять тисяч сімсот одинадцять) грн. 42 коп. та судовий збір в сумі 5944 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 74 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.05.2018.

Суддя Т.В.Васильченко