Рішення

від 03.04.2018 по справі 911/3691/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3691/17

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Геомет , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю А.Б.МЕТАЛ , Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка про стягнення 57298,07 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 14.09.2017 № 1731 відповідача:не з'явились суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Геомет (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю А.Б.МЕТАЛ (далі - відповідач) про стягнення 57298,07 грн., з яких 50025 грн. основний борг, 1664,34 грн. інфляційні втрати, 595,35 грн. 3% річних, 5013,38 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 05.07.2016 № 0507/2016-01 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач в судове засідання не з'явились, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 2, 4 ст. 120 ГПК України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відповідно до вимог ч. 9 ст. 165 та ч. 1 ст. 202 ГПК України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 05.07.2016 № 0507/2016-01 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язався постачати, а відповідач - покупець приймати і оплачувати продукцію згідно умов даного договору. Вид продукції, кількість і ціни продукції вказуються у рахунках-фактурах до даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору оплата здійснюється на підставі рахунку протягом 3-х (три) банківських днів з моменту її отримання покупцем.

Згідно з п. 2.3 договору оплата продукції здійснюється на умовах 10 % передоплати від суми поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника та відстрочка платежу у розмірі 90% від суми поставки протягом 5-ти банківських днів від дати відвантаження товару.

Датою поставки продукції вважається дата, вказана в видатковій накладній (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору право власності на продукцію, ризик випадкового знищення або пошкодження продукції, поставка якої є предметом даного договору, переходять від постачальника до покупця при передачі товару згідно накладної.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Термін дії договору до 31.12.2017. Договір може бути продовжений за письмовою згодою сторін (п. 8.2 договору).

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 22.06.2017 № РН-0000058 на суму 65025 грн. поставив відповідачу товар, який останній на підставі довіреності від 14.06.2017 № 13/6 отримав. Зазначена видаткова накладна підписана в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплена печаткою позивача. Завірені копії перелічених документів залучена до матеріалів справи.

Для оплати поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру від 09.06.2017 № СФ-0000063 на суму 65025 грн., належним чином завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Судом досліджені вказану видаткову накладну та встановлено, що в ній зазначений вказаний вище рахунок на оплату, що дає підстави дійти висновку про його наявність у відповідача на дату поставки товару по вказаній накладній.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 50025 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 50025 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 50025 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за загальний період прострочення з 14.07.2017 по 14.11.2017 включно складають 1664,34 грн., 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 28.06.2017 по 14.11.2017 складають 595,35 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 5.1 договору просить суд стягнути з відповідача за невиконання зобов'язання з оплати вартості поставленого товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, яка за розрахунком позивача з простроченої суми за загальний період прострочення з 28.06.2017 по 14.11.2017 складає 5013,38 грн.

Згідно з п. 5.1 договору пеня за прострочення виконання зобов'язань за даним договором встановлюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 50025 грн. основного боргу, 1664,34 грн. інфляційних втрат, 595,35 грн. 3% річних та 5013,38 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ст. 232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю А.Б.МЕТАЛ (08151, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Богдана Хмельницького, 71 ідентифікаційний код 39950013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Геомет (04215, м. Київ, вул. Костянтинівська, 32, офіс 8, ідентифікаційний код 38234693) 50025 (п'ятдесят тисяч двадцять п'ять) грн., основного боргу, 1664 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 35 коп. 3% річних, 5013 (п'ять тисяч тринадцять) грн. 38 коп. пені, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 18.05.2018.

Суддя Ю.В. Подоляк