Рішення

від 18.05.2018 по справі 912/621/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91          E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 рокуСправа № 912/621/18

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у порядку письмового провадження справу № 912/621/18

за позовом: публічного акціонерного товариства "Агропромтехпостач"

до відповідача: приватного підприємства "Транзит-Траст"

про стягнення 23 513,09 грн.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Агропромтехпостач" до приватного підприємства "Транзит-траст" про стягнення з відповідача на користь позивача 23 513,09 грн., з них: 18 765,80 грн. - сума основної заборгованості, 2 753,91 грн. - пеня, 1 576,10 грн. - інфляційні нарахування, 417,28 грн. - 3% річних від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору зберігання майна від 01.06.2017 р. № 7, укладеного між сторонами.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2018 р. поданий позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 912/621/18, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження 19.04.2018 р. без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами; встановлено строк для подання сторонами заяв по суті справи.

У відповідності до вимог ч.ч. 5, 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, копії ухвали про відкриття провадження у справі направлені сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві. При цьому, адреса відповідача, зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: 25005, м. Кропивницький (Кіровоград), вул. Бєлінського, 2, підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 22-26). Однак, поштовий конверт, яким на адресу відповідача направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі, повернувся з поштовою відміткою про невручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 48-49).

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до п. 10. ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як унормовано ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відомості про місцезнаходження приватного підприємства "Транзит-Транс", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Відповідно до п. 99 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, якою господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону, надіслав копію судового рішення у даній справі за належною адресою є обставиною, яка зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.

Варто зазначити також, що отримавши позовну заяву позивача, належні докази направлення якої відповідачу наявні в матеріалах даної справи (а.с. 11), приватне підприємство "Транзит-Траст" не було позбавлено можливості дізнатись інформацію щодо зазначеного позову шляхом ознайомлення з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Виходячи із викладеного, господарський суд вважає, що ним дотримано вимог чинного законодавства щодо вручення сторонам судових рішень.

Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок учасників справи подавати всі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, приватне підприємство "Транзит-Траст" своїм правом на подання відзиву не скористалось, у зв'язку з чим господарський суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Як визначено ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши докази, господарський суд встановив наступні обставини.

01.06.2017 р. між публічним акціонерним товариством "Агропромтехпостач" (далі - Зберігач) та приватним підприємством "Транзит-Траст" (далі - Поклажодавець) укладено договір зберігання майна № 7 (далі - Договір, а.с. 27-28), за умовами якого Поклажодавець передає Зберігачу майно, а Зберігач приймає його на відповідальне зберігання (п. 1.1. Договору).

Згідно п.п. 1.2.-1.3. Договору, місце зберігання: вул. Маловисківське шосе, 15, с. Грузьке, Кіровоградський район, Кіровоградська область; право власності на майно до Зберігача не переходить. Прийняте на зберігання майно не може бути задіяне в господарському обороті Зберігача або бути передане ним третім особам.

У відповідності до розділу 2 Договору, Зберігач зобов'язався, зокрема, прийняти майно та забезпечити його зберігання та збереження; на першу письмову вимогу Поклажодавця повернути майно, прийняте на зберігання, а Поклажодавець взяв на себе зобов'язання, зокрема, вчасно вносити плату за зберігання майна згідно умов Договору та Додаткових угод до Договору; прийняти все здане на зберігання майно після закінчення строку зберігання та у випадку дострокового розірвання Договору.

У розділі 3 Договору сторони погодили оплату та порядок розрахунків за Договором. Так, згідно п.п. 3.1.-3.3. Договору, Поклажодавець сплачує Зберігачеві плату за послуги по зберіганню майна незалежно від результатів своєї господарської діяльності; розмір плати, кількість умовних місць (умовних одиниць) та докладний перелік майна, що передається на зберігання встановлюється в Додаткових угодах до Договору, які є невід'ємними частинами Договору. Під умовним місцем вважається майно, що розміщується на одному квадратному метру площі; плата за послуги по зберіганню майна сплачується на підставі виставленого рахунку в безготівковому порядку шляхом перерахування суми на поточний рахунок Поклажодавця щомісячно, до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.08.2017 року (п. 6.1. Договору).

Договір підписаний повноважними особами позивача і відповідача, скріплений круглими печатками сторін.

У Протоколі погодження договірної ціни на послуги по зберіганню майна від 01.06.2017 р., який є Додатком до Договору, сторони визначили, що плата за послуги по зберіганню майна є договірною і становить 90,00 грн. за одне умовне місце (умовну одиницю) в місяць (в т.ч. 20% ПДВ) (а.с. 29).

Також 01.06.2017 р. Поклажодавцем і Зберігачем підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, у відповідності до якої сторони домовились, що Зберігач надає Поклажодавцю 236 умовних місць (умовних одиниць) для зберігання майна (під умовним місцем вважається майно, що розміщується на одному квадратному метрі площі); Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання погоджене сторонами майно, яке розміщується на 236 квадратних метрах; розмір плати за зберігання майна за 236 умовних місць (умовних одиниць) становить 21 240,00 грн. в місяць; термін зберігання майна за цією Додатковою угодою - з 01.06.2017 р. по 30.06.2017 р. (а.с. 30).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором зберігання, відносини за яким регулюються главою 66 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статті 938, 946 Цивільного кодексу України передбачають, що Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання; плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи акту приймання-передачі та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2017 р. № 81 (а.с. 31-32), позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі та належним чином, а саме: прийняв на зберігання передане Поклажодавцем майно, перелік якого було погоджено сторонами у Додатковій угоді до Договору; надавав відповідачу послуги зберігання зазначеного майна до 30.06.2017 р. та після закінчення строку зберігання повернув зазначене майно Поклажодавцю.

Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2017 р. № 81, відповідач претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) до позивача не має; вартість послуг по зберіганню 236 умовних одиниць майна склала 21 240,00 грн. (у тому числі ПДВ).

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав. Так, згідно акту звірки взаємних розрахунків між сторонами за 2017 р., який підписаний позивачем і відповідачем, за приватним підприємством "Транзит-Траст" рахується заборгованість перед публічним акціонерним товариством "Агропромтехпостач" в загальній сумі 33 943,65 грн., а, зокрема, по акту надання послуг № 81 - в сумі 21 240,00 грн. (а.с. 33).

Таким чином, у строк визначений Договором відповідач не сплатив заборгованість за надані позивачем послуги зберігання за Договором.

При цьому, господарський суд зауважує, що не виставлення позивачем рахунку на оплату заборгованості за Договором не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані позивачем послуги, оскільки рахунок-фактура по суті є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

З огляду на викладене, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплати, строки здійснення якої сторонами чітко визначено та погоджено у п. 3.3. Договору.

27.12.2017 р. відповідачем здійснено перерахування на рахунок позивача коштів в сумі 3943,65 грн. з призначенням платежу: "за оренду, зберігання та комунальні послуги 2017 р. згідно дог. № 8 від 01.08.2016 р. та акту звірки на 31.12.2017 р." (а.с. 42-43).

Оскільки при здійсненні оплати в сумі 3943,65 грн. відповідачем не вказано суми, яка має бути зарахована за договором № 8 від 01.08.2016 р. та суми, сплаченої в рахунок погашення заборгованості відповідача за іншими господарськими операціями між сторонами, зазначеними у акті звірки взаємних розрахунків, у тому числі і за Договором зберігання, господарський суд вважає, що визначення розміру такого зарахування по зобов'язаннях, вказаних відповідачем у призначенні платежу, є правом кредитора.

Як зазначає позивач, виходячи із зазначеного відповідачем призначення платежу, із сплаченої відповідачем суми в рахунок погашення заборгованості Поклажодавця за Договором була зарахована сума в розмірі 2474,20 грн., решта - 1469,45 грн. була зарахована в рахунок погашення заборгованості відповідача по іншому зобов'язанню.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором склала 18 765,80 грн. (21240,00 грн. - 2474,20 грн. =18765,80 грн.).

15.02.2018 р. позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою № 10, згідно якої, зокрема, просив сплатити заборгованість за Договором в сумі 18765,80 грн., а також нараховані позивачем пеню, інфляційні втрати та 3% річних. До досудової вимоги позивачем додано відповідний розрахунок заборгованості відповідача та акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 34-41).

Оскільки відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість за Договором не сплатив, позивач з метою захисту порушених прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за Договором в розмірі 18765,80 грн., в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2753,91 грн., інфляційні нарахування в сумі 1576,10 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 417,28 грн.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2. Договору Поклажодавець у випадку несвоєчасної оплати послуг по зберіганню майна, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

У відповідності до наданого розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені в сумі 2753,91 грн. за період з 10.07.2017 р. по 27.12.2018 р. на суму 21240,00 грн. та за період з 28.12.2017 р. по 08.01.2018 р. на суму 18765,80 грн.

Наданий позивачем розрахунок виконано з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, господарський суд не в повній мірі може погодитися зі здійсненим позивачем нарахуванням.

Так, згідно п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Враховуючи, що 27.12.2017 р. відповідачем здійснено часткову сплату заборгованості за Договором, в межах визначених позивачем період нарахування пені на суму 21240,00 грн. має бути з 10.07.2017 р. по 26.12.2017 р., а на суму 18765,80 грн. - з 27.12.2017р. по 08.01.2018 р.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 10.07.2017 р. по 26.12.2017 р. в сумі 2558,11 грн. та за період з 27.12.2017р. по 08.01.2018 р. в сумі 193,83 грн., всього в розмірі 2 751,94 грн.

Отже, в частині стягнення з відповідача пені вимога позивача підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Однак, на підставі викладеного вище, відповідному коригуванню підлягають також визначені позивачем періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Так, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, стягненню з відповідача підлягають 3% річних за період з 10.07.2017 р. по 26.12.2017 р. на суму 21240,00 грн. в розмірі 296,78 грн. та за період з 27.12.2017 р. по 14.03.2018 р. в розмірі 120,31 грн., загалом в розмірі 417,09 грн.

Отже, вимоги позивача в цій частині слід задовольнити частково.

Разом з тим, оскільки згідно розрахунку господарського суду сума втрат від інфляції за період з 10.07.2017 р. по 26.12.2017 р. на суму 21240,00 грн. та за період з 27.12.2017 р. по 28.02.2018 р. на суму 18765,50 грн. є більшою, ніж пред'явлена до стягнення позивачем, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 1576,10 грн.

Враховуючи наведене, за неналежне виконання умов Договору стягненню з відповідача підлягає сума основної заборгованості в розмірі 18765,80 грн., пеня в розмірі 2 751,94 грн., 3% річних в розмірі 417,09 грн. та втрати від інфляції в розмірі 1576,10 грн., всього в розмірі 23510,93 грн.

В задоволенні решти вимог позивача слід відмовити.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Транзит-Траст" (25005, м. Кропивницький, вул. Бєлінського, 2, ід. код 33213146, п/р 26001337792 в ПАТ "Райффайзен банк "Аваль" м. Київ МФО 380805) на користь публічного акціонерного товариства "Агропромтехпостач" (25491, м. Кропивницький, вул. Мурманська, 15, адреса для листування: м. Кропивницький, а/с-6/27, 25006, ід. код 00913574, р/р 260071322247 в АТ "Райффайзен банк "Аваль" м. Київ МФО 380805) заборгованість в сумі 23 510,93 грн., з яких: 18765,80 грн. - основна заборгованість, 2751,94 грн. - пеня, 417,09 грн. - 3% річних, 1576,10 грн. - інфляційні нарахування, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1761,82 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам, а саме:

позивачу за адресою: вул. Мурманська, 15, м. Кропивницький, 25491;

відповідачу за адресою: вул. Бєлінського, 2, м. Кропивницький, 25005.

Суддя                                                                       Л.С. Вавренюк