ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
15 травня 2018 р. Справа № 918/159/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 13.03.2018 р. №2030
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" ОСОБА_1
до відповідача: Приватної виробничо-торгівельної фірми "Сивка"
про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 988 011,06 грн.
Секретар судового засідання : Лиманський А.Ю.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_2;
Від відповідача: не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватної виробничо-торгівельної фірми "Сивка" про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 988 011,06 грн., з яких: 333 400,36 грн. заборгованість за простроченим кредитом, 642 651,32 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 10 400,48 грн. сума пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1 558,90 грн. сума 3% річних від суми прострочених процентів, позовні вимоги аргументувавши тим, що відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору від 01 квітня 2008 року право вимоги за яким згідно договору купівлі-продажу права вимоги за кредитами належить Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк".
Ухвалою суду від 21 березня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/159/18. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Справу призначено до слухання у підготовчому засіданні на 11 квітня 2018 року.
Ухвалою суду від 11 квітня 2018 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 08 травня 2018 року.
Ухвалою суду від 08 травня 2018 року розгляд справи відкладено на 15 травня 2018 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, відзиву на позовну заяву в порядку та строки встановлені ухвалою суду від 21 березня 2018 року не надав, причин неявки суду не повідомив, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось з відміткою відділення поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання" .
Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
01 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та Приватною виробничо-торгівельною фірмою "Сивка" (відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № 11326285000 (надалі - договір), відповідно до предмету якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в національній валюті в сумі 392 000,00 грн. та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором (арк.с. 57-67).
Згідно пункту 1.2.1. договору надання кредиту здійснюється у наступний термін з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2015 року.
За умовами пункту 1.2.2. договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 31 березня 2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 12 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 8.4. цього договору (з врахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 29 травня 2008 року) .
Пунктом 1.3.1. договору визначено, що за користування кредитними коштами з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2015 року процентна ставка встановлюється у розмірі 14,5 % річних.
Пунктом 1.3.2. договору передбачено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2015 року встановлюється у розмірі 29% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором (з врахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 29 травня 2008 року).
За положеннями пункту 1.3.4. договору нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, у два етапи, методом "30/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України.
Позивач свої зобов'язання виконав, на підставі заяви відповідача на отримання кредиту (арк.с. 151) надав відповідачу кредитні кошти. Вказане підтверджується меморіальним ордером №1160019 від 01.04.2008 р. (арк.с. 150), та випискою по особовому рахунку ПВТФ "Сивка" (арк.с. 8-56).
У свою чергу відповідач зобов'язання по поверненю кредитних коштів виконував несвоєчасно та не у повному обсязі. Так, станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість за простроченим кредитом в сумі 333 400,36 грн. та заборгованість по простроченим відсоткам в сумі 642 651,32 грн., доказів повернення наявної заборгованості по кредиту та відсотків відповідач суду не надав.
Разом з тим, 08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (позивач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (арк.с. 111-148).
Згідно з пунктом 2.1. вказаного договору, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі.
Право вимоги за кредитами означає всі права продавця в якості кредитодавця по відношенню до позичальників в якості позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами (включаючи, в залежності від випадку, усі права, повноваження та гарантії відшкодування за ними, у кожному випадку існуючі або майбутні, надані продавцеві або на користь продавця в якості кредитодавця за такими кредитними договорами), а також права вимоги продавця по відношенню до осіб, що надають забезпечення, за відповідними договорами забезпечення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною 1 статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).
За умовами частин 1, 3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У силу вимог статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, частини 6 статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту статті 516 ЦК України слідує, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 333 400,36 грн. та 642 651,32 грн. суми заборгованості за процентами.
Згідно пункту 8.1. договору у випадку порушення зобов'язання позичальником в частині не сплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено цим договором:
- на прострочену суму основного боргу банк нараховує підвищені процент, в розмірі діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу збільшеної в 2 рази. Нарахування підвищеної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу - (дня сплати ануїтетного платежу);
- на суму прострочених процентів, банк може нараховувати пеню, починаючи з 32 (тридцять другого) календарного дня, якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів. Пеня нараховується в наступному порядку, а саме:
- в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні,
- в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті;
- пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.
Позичальник повинен сплатити неню за цим договором за першою вимогою банку.
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 ГК України).
У силу вимог частин 1, 2 статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Позивач керуючись положеннями пункту 8.1. договору нарахував відповідачу 10 400,48 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів, які підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, керуючись положеннями статті 625 ЦК України, нарахував відповідачу 1 558,90 грн. 3% річних від суми прострочених процентів.
Наданий позивачем розрахунок судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.
Відповідно до вимог ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності обґрунтування позову, та надані сторонами докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Приватної виробничо-торгівельної фірми "Сивка" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 988 011,06 грн., з яких: 333 400,36 грн. заборгованість за простроченим кредитом, 642 651,32 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 10 400,48 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1 558,90 грн. 3% річних від суми прострочених процентів - є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростовними, а відтак такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати в сумі 14 820,17 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватної виробничо-торгівельної фірми "Сивка" (35336, Рівненська область, Рівненський район, село Верхівськ, вулиця Лесі Українки, 45, код ЄДРПОУ 22555141) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, місто Київ, вул. Щорса,36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) - 333 400 (триста тридцять три тисячі чотириста) грн. 36 коп. заборгованість за простроченим кредитом, 642 651 (шістсот сорок дві тисячі шістсот п'ятдесят один) грн. 32 коп. заборгованість за простроченими відсотками, 10 400 (десять тисяч чотириста) грн. 48 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1 558 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 90 коп. 3% річних від суми прострочених процентів та 14 820 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 17 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "18" травня 2018 року.
Суддя Бережнюк В.В.
Суд | Господарський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 15.05.2018 |
Оприлюднено | 18.05.2018 |
Номер документу | 74059468 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Рівненської області
Бережнюк В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні