Рішення

від 17.05.2018 по справі 920/183/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.2018 Справа № 920/183/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/183/18

за позовом: Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу Слобожанський (СОК Слобожанський ) (вул. П. Сагайдачного (Колгоспна), буд. 117 Д, м. Лебедин, Сумська область, 42200, код 36031604),

до відповідача: Приватного підприємства РОСЬ в особі Філії Роменський молочний комбінат (вул. Київська, буд. 94, м. Ромни, Сумська область, 42010, код 3370287),

про стягнення 374 412 грн. 07 коп. заборгованості по договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 18.04.2015

за участю представників сторін:

від позивача: Мальченко Д.В., адвокат, свідоцтво серії СМ №000476 від 27.07.2017, ордер серії СМ №60 від 06.03.2018;

від відповідача: не з'явився;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 374 412 грн. 07 коп., з яких: 254 899 грн. 62 коп. основного боргу, 68 375 грн. 97 коп. пені, 9 302 грн. 00 коп. - 3% річних, 41 834 грн. 48 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 18.04.2015, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Від позивача надійшла заява від 10.05.2018 про зменшення розміру позовних вимог, в якій він повідомив про те, що ним в позовній заяві помилково було зазначено суму основного боргу 254 899 грн. 62 коп. в той час як вірною є сума основного боргу - 229 899 грн. 62 коп., що підтверджується копією прийомної квитанції №189 від 05.10.2016 та Актом звіряння взаємних розрахунків №28 від 23.02.2018. У зв'язку з викладеним вище позивачем було здійснено новий розрахунок штрафних санкцій, виходячи з іншого розміру суми основного боргу. Таким чином, позивач просиь суд стягнути з відповідача на свою користь 307 646 грн. 05 коп., з яких: 229 899 грн. 62 коп. основного боргу, 32 059 грн. 98 коп. пені, 7 955 грн. 00 коп. - 3% річних, 37 731 грн. 45 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 18.04.2015, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

18 квітня 2015 року між Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом Слобожанський і Приватним підприємством РОСЬ в особі Філії Роменський молочний комбінат було укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався в порядку і на умовах, визначених цим Договором, передати у власність відповідачу сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ГОСТу (надалі - Товар ), а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що оплату за Товар відповідач проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному Протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного Договору. Протокол погодження ціни повинен бути підписаний стороною, яка його отримала, не пізніше 5 робочих днів з моменту його отримання.

Згідно п. 2.5. Договору розрахунки за даним договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ним належним чином виконано всі взяті на себе зобов'язання по Договору та поставлено відповідачу товар на загальну суму 229 899 грн. 62 коп., що підтверджується прийомною квитанцією №189 від 05.10.2016, а також підписаний належним чином представниками сторін Актом звіряння взаємних розрахунків №28 від 23.02.2018, проте відповідач не здійснив повну оплату отриманого товару. Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду сума основного боргу становить 229 899 грн. 62 коп.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 01.12.2016 з вимогою про сплату заборгованості в строк до 30.12.2016 р. /а.с. 22/. Зазначена претензія отримана відповідачем 02.12.2016, про що свідчить відмітка на претензії в лівому верхньому кутку.

Судом досліджено докази (письмові матеріали справи) а.с. 16-19 - договір від 18.04.2015, а.с. 20 - прийомна квитанція №189 від 05.10.2016, а.с. 21 - свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, а.с. 22 - претензія, а.с. 23 - Акт звіряння взаємних розрахунків, а.с. 26 - 34 Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи те, що відповідачем у встановлений у претензії строк сума боргу не сплачена, не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 229 899 грн. 62 коп. основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 32 059 грн. 98 коп. пені, нарахованої за період з 27.08.2017 по 27.02.2018 відповідно до п. 4.2. Договору, яким передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків за прийнятий товар позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Зі змісту ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за період прострочення оплати платежу, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення 32 059 грн. 98 коп. пені підлягає частковому задоволенню.

Так, судом встановлено, що позивачем пеня нарахована за період з 27.08.2017 по 27.02.2018, в той же час як вірним було б нарахування пені за період з 31.12.2016 по 01.07.2017 в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за вказаний період.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 31 032 грн. 89 коп., нарахована за період з 31.12.2016 по 01.07.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

За поданим позивачем розрахунком розмір інфляційних збитків становить 37 731 грн. 45 коп. (за січень 2017 - лютий 2018).

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Крім цього, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення 7 955 грн. 00 коп. - 3 % річних за період з 02.01.2017 по 27.02.2018.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних, суд приходить до висновку про те, що позивачем невірно обрано період нарахування - з 02.01.2017 по 27.02.2018 замість вірного - 01.12.2016 по 27.02.2018, а розмір вірно обрахованої штрафної санкції у такому випадку повинен складати 8 011 грн. 79 коп.

Частиною 2 ст. 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7 955 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства РОСЬ в особі Філії Роменський молочний комбінат (вул. Київська, буд. 94, м. Ромни, Сумська область, 42010, код 3370287) на користь Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу Слобожанський (СОК Слобожанський ) (вул. П. Сагайдачного (Колгоспна), буд. 117 Д, м. Лебедин, Сумська область, 42200, код 36031604) 229 899 грн. 62 коп. основного боргу, 31 032 грн. 89 коп. пені, 7 955 грн. 00 коп. - 3% річних, 37 731 грн. 45 коп. інфляційних збитків, 5 601 грн. 45 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 18.05.2018 р.

Суддя О.В. Коваленко