Рішення

від 15.05.2018 по справі 922/579/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р.Справа № 922/579/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРА-2000", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 18898,75 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № б/н від 20.03.2018;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРА-2000", м. Харків (позивач), звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський", м. Харків (відповідач), про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 18898,75 грн. В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки від 04.01.2016 №1 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. В якості правових підстав посилається на норми статей193, 265 ГК України, статті 526, 692 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач супровідним листом (вх. № 7854 від 23.03.2018) надав суду докази усунення обставин, які стали підставою для винесення ухвали господарського суду Харківської області від 19.03.2018.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2018 відкрито провадження у справі № 922/579/18, розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження, з викликом представників сторін, на 24.04.2018 о 12:30 год.

Протокольною ухвалою від 24.04.2018 розгляд справи відкладався на 15.05.2018 об 11:30 год.

У призначеному судовому засіданні 15.05.2018 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав. При цьому суд зазначає, що відповідач про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.03.2018.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

04 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Укра 2000 (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством Харківський хлібокомбінат Слобожанський (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 1 (договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язується виготовляти та передавати позивачу гофротару та гофролисти (товар), а відповідач зобов'язується своєчасно приймати та здійснювати оплату за поставлений товар.

Згідно з п. 2.2.3. договору, покупець зобов'язаний своєчасно проводити оплату послуг і товару постачальнику у строки та в обсягах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.2. вказаного договору оплата товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту відвантаження партії товару.

Пунктом 4.5. договору, сторони узгодили, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару, дата якого вказується в видаткових накладних, складених і підписаних уповноваженими представниками сторін.

Як вказує позивач, ним виконано своє зобов'язання за договором поставки та виготовлено і поставлено відповідачу товар, натомість відповідач не виконує належним чином умови договору поставки в частині оплати вартості поставленого товару, та, відповідно до акту звірки від 30.09.2017 заборгованість відповідача складає 13770,14 грн.

На виконання умов договору поставки, згідно видаткової накладної № РН - 0000559 від 20.10.2017, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15628,61 грн.

Натомість за період з 08.09.2017 по 28.12.2017 відповідач сплатив за поставлений товар лише 12000,00 грн.

02.02.2018 позивач направив відповідачу претензію з вимогою погасити прострочену заборгованість за поставлений у 2017 році товар в розмірі 18898,75 грн. у строк до 15.02.2018, яка залишена відповідачем без відповідного реагування, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь даної суми заборгованості.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем даної суми заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до наданих до матеріалів справи видаткових накладних, відповідач (покупець) отримав від позивача товар, за який, всупереч умов договору розрахувався частково, та, станом на дату звернення позивача з даним позовом до господарського суду, має заборгованість за отриманий товар в розмірі 18898,75 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за договором поставки від 04.01.2016.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростували викладені у позові обставини, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 18898,75 грн. заборгованості за договором поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем, тому такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_2 України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Укра 2000" у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" (61029, м. Харків, Шосе Салтівське, 129, код ЄДРПОУ 00381870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укра 2000" (61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 60, код ЄДРПОУ 38385793) суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 18898,75 грн., суму судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укра 2000" (61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 60, код ЄДРПОУ 38385793);

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" (61029, м. Харків, Шосе Салтівське, 129, код ЄДРПОУ 00381870).

Повне рішення складено 16 травня 2018 року.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/579/18